Долати труднощі з самого малечку. Що таке психологічна стійкість і за яких умов вона починає формуватися у дітей

Під психологічною стійкістю традиційно розуміють здатність людини проходити крізь складні життєві події, зберігаючи при цьому психічне здоров’я та особистісну цілісність.

Психологічно стійкі дорослі формують психологічну стійкість в своїх дітей. Безумовно є вроджені передумови: здоров’я дитини, тип її темпераменту, але провідну роль мають саме виховні впливи.

Для того щоб зростити в дитині життєву стійкість, або якості «міцного горішка» («hardiness» — «життєстійкість», термін, що ввів у психологію С. Мадді), ми маємо навчити дитину долати труднощі з самого малечку. Міцність, здатність вистояти, відновитися охоплює три компоненти, які закладаються системою виховних впливів:

• Здатність брати на себе обов’язки, навчитися робити не тільки те, що хочеш, а й те, що маєш за обов’язок: навіть маленькій дитині ми можемо доручити дбати про квітку або тварину, яка є в домі, витерти стіл, або прибрати іграшки. Формувати компетентність дитини, її включеність в процеси спілкування, розв’язання родинних проблем (на тому рівні, на якому дитина має можливості). Давати можливість самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність, тобто отримати вичерпні наслідки (але в тому, що доступно за віком).

• Локус контролю! Дуже часто доводиться говорити про це з батьками. Пам’ятаєте ситуацію, коли маленька дитина бігла, вдарилася об стільчик… Бабуся «карає» стільчик — «Поганий, вдарив мого хлопчика!» Так ми починаємо формувати зовнішній локус контролю. Це не я не дивлюся під ноги, це стільчик винний. А далі: вчитель винний, бо незрозуміло пояснює, мама винна, бо вивезла мене в іншу країну… і далі ще важче — образа на весь світ і глобальне відчуття нещастя, своєї пасивної ролі і звинувачення всіх і вся. Важко так жити і змінити нічого не можна, бо це ж не моя воля, а того стільчика, який вискочив на мене колись у дитинстві.

Така людина, яка має зовнішній локус контролю, чекає того, хто скаже, що робити, як впоратись, на кого спертися. І на того, хто стане цими психологічними милицями, перекладає відповідальність за своє життя, потім і звинувачення у своїх проблемах.

Якості «міцного горішка» має людина, в якої сформовано внутрішній локус контролю: вона бере на себе відповідальність за те, що відбувається в її житті. Це я не дивився під ноги або неуважно вислухав завдання.

Намагаючись подолати наслідки радянського виховання, та оберігаючи своїх дітей від невротизації, багато батьків почали «перегинати» палицю в інший бік, звільняючи власних дітей від відповідальності, формуючи зовнішній локус контролю та й від життєстійкості в тому числі.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

• Третя складова якостей «міцного горішка» — здатність прийняти «виклик» — це впевненість, що зміни природні, що я можу впливати якщо не на подію, то на свою поведінку, що я МОЖУ — і це головне.

Дослідження стресостійкості людей довели, що люди, які виховали в собі всі три якості «міцного горішка»: відповідальність, внутрішній локус контролю та вміння приймати виклик… менше хворіють.

І знову, повертаючись до ролі дорослого, хочу наголосити, що все, про що я говорила вище, може сформуватися тільки якщо в дитини є модель для ідентифікації: стійкі, сміливі люди, які вміють контролювати свій світ, мають цінності, вміють ставити перед собою цілі (у згоді із цінностями), йти, досягати мети та знаходити ресурси в собі, у своїй землі, у своїх цінностях.

То в Україні, на щастя, таких людей багато. І ми, і діти наші мають життєву стійкість і мужність, і тому весь світ дивиться на нас з надією і сподіванням, бо, здається, ми і є ті самі «міцні горішки», які зараз рятують світ.