«Наша сила — в наших людях». Як відбувається усиновлення в Україні під час війни та як допомогти вразливим сім'ям

19 грудня 2022, 09:09
СОС Дитячі Містечка — єдина організація в Україні, що комплексно підходить до проблеми сирітства (Фото:depositphotos/Fotoreserg)

СОС Дитячі Містечка — єдина організація в Україні, що комплексно підходить до проблеми сирітства (Фото:depositphotos/Fotoreserg)

СОС Дитячі Містечка — єдина організація в Україні, що комплексно підходить до проблеми сирітства, працюючи не лише з наслідками, а й над профілактикою — шляхом підтримки вразливих родин. З 24 лютого СОС Дитячі Містечка розширили свою територіальну присутність та географічне покриття за рахунок впровадження нових програм та проєктів. Станом на листопад 2022 допомогу отримали 37 412 сімей.

Сергій Лукашов

національний директор СОС Дитячі Містечка

  • Як СОС Дитячі Містечка готувалися до повномасштабного вторгнення? Якими були перші кроки?

Перед повномасштабним вторгненням під нашою опікою було близько 2 000 сімей, в тому числі понад 100 дітей в альтернативних формах виховання (СОС-родини). Ми розуміли, що насуваються воєнні дії, тому ще з початку листопада почали готуватися до евакуації наших підопічних. Глобальна організація SOS Children’s Villages International та закордонні партнери фінансово допомагали забезпечити переїзд та облаштування. Нашим завданням було вивезти максимальну кількість дітей у безпечне місце. Звісно, ніхто не міг передбачити масштабів ескалації, тому на початку лютого для наших підопічних ми організували двотижневий відпочинок у санаторії в Трускавці. І почали відправляти їх у Львівську область, а не до нашого містечка в Броварах. На той час у нас і гадки не було, що окупанти зможуть зайти в Київську область.

Відео дня

  • Як відбувався процес евакуації сімей, чи був екстрений план реагування?

Спочатку ми думали, що організація повинна призупинити свою роботу, адже багато співробітників теж евакуювалися та перебували в різних містах по всій країні. Проте наші колеги залишалися на зв’язку і були готові працювати. Ми прийняли цей виклик, бо розуміли, що маємо допомагати й надалі. Ми точно знали, що мусимо якнайшвидше евакуювати дитячі будинки сімейного типу, бо там залишалося багато дітей, а крім них ще й мама-вихователька, бабуся, тітка тощо.

Окремо хотілося б подякувати нашим закордонним друзям, які відразу прийшли на допомогу. Забезпечили сім'ям житло, гуманітарну допомогу та психологічну підтримку, надали транспорт. Так вдалося у перші місяці війни вивезти за кордон близько 1 200 родин.

Проте, дуже багато дітей із сім'ями залишалися в Україні та потребували допомоги. Частина наших співробітників не покидала міста, де були воєнні дії, та забезпечувала всім необхідним людей, які там залишалися. Ще частина наших колег переміщалася на захід України разом із біженцями та надавала їм свою екстрену допомогу. Наша сила — в наших людях, співробітниках СОС Дитячі Містечка. Таким чином ми створювали навколо себе нові осередки. І вже зараз кількість людей, яким ми допомогли, становить 113 тисяч.

Завдяки оперативному реагуванню європейських асоціацій СОС Дитячі Містечка, вже на початку березня ми запустили програму екстреного реагування СОС Діти. Це мережа імплементуючих партнерів, яким ми надаємо фінансову допомогу, а вони забезпечують дітей та їхні сім'ї всім необхідним. Ми почали з короткотривалих послуг: допомогти з евакуацією, прихистити на декілька ночей, допомогти фінансово або психологічно. Проте згодом повернулися до своєї основної діяльності — комплексної допомоги сім'ям, відновлення зв’язку батьків із дітьми та утримання родини разом. Програма СОС Діти працює як з вимушено переселеними особами, так і локально на вражених війною територіях. Наразі це регіони Запоріжжя, Дніпро, Одеса, Миколаїв, і вже плануємо розгортати діяльність у Херсоні.

  • Ви вже мали досвід роботи з допомогою постраждалим від війни. Розкажіть, як це було у 2014 році?

Наша організація розгорнула діяльність у Луганську ще 2012 року. Тоді ми допомагали та підтримували вразливі родини. Пропрацювали так півтора року, а потім, через війну, вимушені були спершу евакуйовувати організацію та запускати нову програму допомоги для сімей — Emergency Responce. Наші співробітники тоді переїхали до міста Старобільськ. Ми швидко почали адаптовуватися, відкривали стаціонарні центри з комплексною допомогою. Також окремо працювали мобільні команди, які їздили округою та надавали екстрену підтримку. Через цей досвід ми вже на початку повномасштабного вторгнення розуміли, що саме маємо робити. Наші спеціалісти знають, як допомогти тим, хто постраждав від війни, адже займалися цим впродовж восьми років.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
  • На чому зараз зосереджено увагу СОС Дитячі Містечка?

Наша основна діяльність — комплексний супровід родини. Це надання всієї необхідної допомоги, аби дитина росла в теплі та сімейному затишку. В нашому штаті працюють психологи, соціальні працівники, логопеди, соціальні педагоги. Звичайно ж, підтримуємо згідно індивідуальних потреб — гуманітарною допомогою, матеріальною та фінансовою. Наприклад, допомагаємо знайти на безпечних територіях помешкання для дитячих будинків сімейного типу, щоб вони почувалися як вдома та ні в чому не були обмежені.

Для того щоб надати психологічну допомогу дітям і не травмувати їх, у рамках нашого фонду працюють дитячі табори. Раніше це був літній, а зараз — осінньо-зимовий формат — двотижневий табір у Карпатах. За допомогою гри та дозвілля діти легше відпускають свої переживання. До речі, це допомога не лише дітям, а й батькам, які теж мають змогу відпочити та пропрацювати свої травми. Проте хочу зазначити, що СОС Дитячі Містечка — організація, яка насамперед займається психосоціальною допомогою. Гуманітарна допомога натепер — необхідність. Наше головне завдання полягає у тому, щоб кожна дитина жила в родині. Ми відновлюємо зв’язок між батьками та дитиною або між батьками-вихователями та дитиною. І зараз ми з усіма зусиллями працюємо над тим, аби зменшити кількість інтернатів, а натомість зберегти живу прив’язаність дитини та батьків.

  • Як відбувається рекрутинг батьків-вихователів? Як ви допомагаєте збільшити кількість будинків сімейного типу? Як ви їх підтримуєте? Що змінилося під час війни?

За час повномасштабного вторгнення утворилося набагато менше прийомних сімей, ніж ми очікували. І це не дивно, адже під час війни страшно брати відповідальність ще й за дитину. Перед тим як усиновити дитину або стати батьками-вихователями, всі охочі повинні пройти ретельну психологічну підготовку. Адже інколи батьки живуть утопією, що дитина відразу буде слухатися та буде їм вдячна. Потрібно готуватися до того, що це тривалий процес.

Ми завжди проговорюємо з нашими батьками-вихователями та батьками, які всиновлюють дитину, що наш фонд буде підтримувати їх впродовж років та забезпечить усім необхідним. До речі, зараз СОС Дитячі Містечка якраз працює над проєктом «Право на сім'ю», який має на меті покращити забезпечення прав дитини — з особливим фокусом на підтримці реформи системи альтернативного догляду дітей та процесах деінституціалізації. Працюючи в громадах, ми розповідаємо про створення правильних умов для всиновлення дитини та забезпечення повноцінного розвитку в домашньому теплі. В практиці СОС Дитячі Містечка в Україні вже є успішні випадки, коли будинки сімейного типу, що знаходяться під нашою опікою, випускали по 19, по 25 дітей. Діти досі підтримують звʼязок з батьками-вихователями та вже самі створили сімʼї.

Тож нам варто відмовлятися від пережитків радянського союзу, зокрема інтернатів, адже так ми не допомагаємо дітям. Ми твердо віримо, що зможемо перейти до європейських стандартів і будемо поважати та турбуватися про кожну дитину.

Редактор: Кіра Гіржева
Показати ще новини
Радіо NV
X