Діти і соцмережі: заборонити не можна дозволити. Батьки вирішують, де поставити кому
Чому соцмережі - невід'ємний фактор при вихованні дітей в 21 столітті і як поводитися батькам в умовах нової реальності? Дізнаємося думку мами двох дівчаток-блогерів.
Наталія Багацька
Ера цифрових технологій диктує свої умови, і присутність дітей в соціальних мережах — це нова реальність. Можна, звичайно, ввести для дитини тотальну інформаційну цензуру, обмежити її спілкування з гаджетами і однолітками, навіть залишити на домашньому навчанні, але чи допоможе їй це успішно інтегруватися в світ майбутнього? Сумніваюся. Є на цю тему дуже хороший фільм «Капітан Фантастик» — рекомендую!
Давня мудрість говорить — заборонений плід солодкий. Думаю, кожен з нас не раз переконувався в її істинності. Що вже говорити про дітей — спробуйте заборонити те, що оточує їх всюди: від відомих особистостей і батьків до однолітків. Доводиться визнавати своє безсилля — нам не вдасться утримати дитину від соцмереж! Але ми, безумовно, сильні в іншому — зробити це знайомство м’яким і безпечним, навчити фільтрувати інформацію, пояснити, що доречно, а що ні.
Так, мами і тата, на нас величезна відповідальність. У нас в руках велика влада, влада над життям людини, і ми відповідальні за те, як ми з цією владою обійдемося: чи використовуємо на користь собі або ж постараємося спрямувати на благо дитини, навчивши її ключовим навичкам — безпеці, критичному мисленню, взаємодії з людьми і власними почуттями.
Безсумнівно, перша і найголовніша задача батьків — вибудувати з підростаючим поколінням довірливі відносини. Дитина повинна відчувати безумовну підтримку і прийняття, розуміти, що будинок — це безпечне місце, а батьки — надійна опора: вони завжди вислухають, пояснять, допоможуть. Якщо між батьками і дитиною встановлено довіру, то першими, до кого дитина піде ділитися новим, незрозумілим і тривожним, будуть батьки. Через довіру ми маємо доступ до світу дитини і можемо допомогти їй проходити кризові моменти більш гладко.
Як ви вже зрозуміли, я не проти дітей в соціальних мережах. Моїм донькам 10 і 12 років, і ми вже 4 роки ведемо їх блоги. Для мене питання не стільки у віці дитини, скільки в адекватності і відповідальності батьків. Адже давайте будемо відвертими — акаунти всіх відомих дітей блогерів ведуть саме їхні батьки.
По-перше, блогерство передбачає високий рівень особистої відповідальності батька. Ми продукуємо контент для дуже вразливої аудиторії - дітей і підлітків. Їх уразливість — в значній мірі сугестивності, в пошуку себе через наслідування авторитетам, в копіюванні зовнішніх ознак дорослості. Тому відповідальність батьків — в розумінні вікового контексту і транслюванні відповідних віку меседжів. Опублікований контент створює для нового покоління якісь орієнтири, тому величезну важливість набуває підбір смислів, тем, текстів — через свою дитину ви односторонньо спілкуєтеся з величезною аудиторією дітей. Не варто про це забувати.
По-друге, блогерство не може становити весь сенс життя дитини. Батьки, які підтримують в дитині виключно прагнення до популярності, часто намагаються сліпо реалізувати через неї свої власні бажання. Щасливою така дитина не буде. У моїх дочок велика аудиторія підписників в Instagram і Likee, але це ніяк не відображається на їхньому повсякденному житті. Вони ходять в школу і в гуртки, спілкуються з друзями (багато з яких навіть не знають про їхню популярність в мережі - а у дочок на двох близько 6 млн. підписників!), Проводять багато часу за хобі і спортом. Якщо життя дитини зводиться тільки до запису відео, підбору нових образів для фотозйомок та підрахунку лайків, вона стає цілком залежною від схвалення аудиторії. В історії є чимало прикладів того, як популярність руйнувала життя дорослих людей, що вже тут говорити про незміцнілу дитячу психіку.
По-третє, саме батьки розставляють акценти і створюють смисли. Давайте перестанемо таврувати соцмережі і дитяче блогерство, а задамо їм новий напрямок! Блогерство може бути використано на благо, воно може стати альтернативною освітньої платформою. Записуючи відео, дитина до досконалості відточує навички самопрезентації, намагається правильно і чітко говорити, збагачувати своє мовлення. Отримані вміння можна далі демонструвати в драмгуртку або танцювальній студії, а напрацьована впевненість в собі допоможе вільніше почувати себе в суспільстві.
Однак не варто забувати про головні функції батьків — захист і вихованні. Ми зобов’язані відстежувати споживаний дитиною контент. Елементарна комп’ютерна грамотність і розуміння, як працюють алгоритми соцмереж, — це прожитковий мінімум. Мій особистий перевірений лайфхак — нехай бажання дитини здійснюються у вашій присутності.
Пам’ятаю, старша дочка (Їй тоді було 11) зацікавилася макіяжем. Замість того щоб заборонити, я особисто познайомила її з цим новим досвідом. У підсумку ми відмінно провели час — вона отримала бажане, а я провела ненав’язливу освітню бесіду про доречність макіяжу і його види. Таким чином, те, що могло б стати проблемою, перетворилося в контрольоване захоплення — макіяж ми використовуємо для зйомки фото і відео, створення нових цікавих образів, а в повсякденному житті він недоречний. Бути провідником дитини в світ нових дослідів — це прекрасний спосіб підсилити ваш зв’язок.
Діти і інтернет — тема серйозна і складна. Зростаюче покоління — фактично перше, яке формується в нових умовах усталеного авторитету соцмереж. Не маючи такого досвіду, ми можемо відчувати розгубленість і невпевненість — це нормально. Однак, батьки — роль не з легких. Наше головне завдання — дивитися в майбутнє, навчити дитину навичкам, які допоможуть їй впевнено почувати себе в нових реаліях, реалізувати свій потенціал і справлятися з викликами життя. І, може, всі ми діємо по-різному, але мета у нас точно одна — благополуччя наших улюблених дітей.
