Айболить-2021. Про виховання та насильство, в стоматології та не тільки — психолог

16 лютого 2021, 19:40

Відео з рівненьскої стоматології з лікаркою, яка знущалася над дітьми, підірвало мережі та викликало багато дискусій. Психологиня Ліля Дубінська побачила у цієї ситуації значно більше, ніж медичне насильство.

Ліля Дубінська

Психологиня

У зв’язку з подією у рівенській дитячій стоматології стрічка переповнена обуренням на адресу недолугих та необізнаних, щодо власних прав, матерів, нескінченим «А от я…» та закликів «Будьте як я/не будьте, як ви». Мені ж важливіше спробувати розібратися в причинах тієї покори насильству з боку батьків, звернути увагу на те, якою взагалі є культура відносин батьків з дітьми.
Спершу розповім дуже маленький, «незначний» епізод з досвіду однієї родини, про стикання з цією культурою, що підсвідомо керує усіма нашими комунікаціями з дітьми.
Декілька місяців тому в тій родині тоддлер, на той час віку три з половиною роки, виголосив своїм батькам програмну вимогу:
 — Так, я піду з тобою, мамо, перевдягатися та вкладатися в ліжко, але я хочу, щоб ти на мене не сердилася.
 — Та я ж і не серджусь, — здивувалась мати.
 — Ні, ти розмовляєш сердитим голосом та дивишся сердито, коли я ховаюсь від піжамки та граю в «наздожени», і тягну, щоб не перевдягатись. І папа теж на мене часто сердиться, коли він каже, що вже досі грати в «поїдаку», а я хочу грати ще. Я хочу, щоб ви на мене НІКОЛИ не сердилися.
Чого, власне, вимагала та дитина? Тієї самої безумнової любові, про яку намагаються розповісти батькам психологи. Бо той хлопчик сприймав сердитий вираз облич та невдоволені інтонації батьків, як меседж: «Таким я тебе не люблю». А йому потрібно, щоб його любили завжди і будь-яким, без умов, що він ніколи не пустує, перевдягаючись, чи тоді, коли татові треба братися до роботи.
Чи добре, що дитина того потребує? Так, і добре, і природно, і є запорукою того, що дитина сама буде намагатися порозумітись та домовлятись з оточенням.
Але, коли мати хлопчика, з радістю від того, який він свідомий, розповідала про цю розмову з малим своїй подрузі, та обурилась:
 — Ну, це вже занадто! То що ж, не керувати діями дитини? Що ж, батьки не можуть і слова дитині поперек казати? Треба ж вчити дитинча, що-коли-як треба робити!
 — Звісно, треба, — намагалась роз’яснити мати тоддлера. —  І малий же не вимагав, щоб його не перевдягали, не вкладали спати тоді, коли батьки вважають, що треба. З тим він згоден. Мова ж йдеться про те, щоб розділити маніпуляцію невдоволенням, що в сприйнятті дитини є загрозою нелюбові, та спокійне висловлювання вимоги. Йдеться про те, щоб усе те саме казати спокійно, без загрози, без тих сигналів, що свідчать про втрату любові. А необхідності вимог дитина й не опиралась. Зрештою, маніпуляція загрозою втрати любові — це ж є насильство, психологічний аб’юз.

Відео дня

Виховання без насильства (Фото: freepik.com)
Виховання без насильства / Фото: freepik.com

…Розумієте, в нашій культурі відносин з дітьми (та й усіх міжособистих відносин), потреба направляти — виховувати, — настільки зліплена з насильством та загрозою, що ми вже їх і не розрізнюємо.

В під- та свідомості батьків виховання дорівнює насильству. Вони так міцно зліпилися в щільну «сніжку», що їх вже неможливо розліпити-розрізнити.

Насильство в вихованні виправдовують та обґрунтовують міркуванням про «необхідне» насильство, про насильство «во благо». І, оскільки з тим «необхідним, во благо», насильством людина стикається в найменшому, некритичному віці, у відносинах з найкоханішими істотами — батьками, насильство стає для неї, — так, — необхідною, «благо-даруючою» складовою усіх відносин.


Ті батьки прийшли ж до стоматолога з метою зробити благо своїм дітям. Яке ж благо без силового змушування? —  Тому дехто з них й виправдовує те насильства до дітлахів.
Бажаєте, щоб ваші діти навчились опиратися насильству?
Щоб самі НЕ несли його у відносини з оточенням?
Зробити це можливо єдиним способом.
Виключіть насильство та маніпуляцію з відносин з вашими дітьми.
І є ще одна прикра проява насильства в тій прикрій історії — то цькування тих батьків.
«Білі польта», що не втомлюються вказувати мамам та татам на їх недолугість, неосвіченість у законодавстві, на те, як погано вони виконали (не виконали) батьківські обов’язки, не усвідомлюють, що самі чинять насильство до тих батьків.

Що розмовляти про усе, що сталося, необхідно спокійно, без образ, гнівних викликів, зверхності та зневаги.

Оригінал

Показати ще новини
Радіо NV
X