Спорт для всіх: як діти з інвалідністю опановували ковзани

22 лютого 2022, 15:23
Новини компаній
Parimatch Foundation

Parimatch Foundation

Ковзанка — у холодний сезон неодмінний атрибут великого міста, що викликає особливу цікавість у дітей.

Як й інші зимові види спорту, катання на ковзанах у цю пору набуває популярності й актуальності для всіх. На перший погляд, це дозвілля недосяжне для дитини з інвалідністю, але практика показує, що це питання часу. Уже другу зиму поспіль ці бар'єри та стереотипи руйнуються завдяки різдвяній ковзанці в центрі Києва, біля Офісу президента. Вона безкоштовна та доступна для всіх, і для малечі з нозологіями зокрема.

Відео дня

Льодова арена на Банковій — ініціатива, реалізована міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation. Протягом трьох зимових місяців будь-хто може завітати на ковзанку й покататися на ковзанах, а діти з інвалідністю, ментальними порушеннями або вадами слуху — відвідати інклюзивні тренування з професійними тренерами. Організатори проєкту впевнені: різдвяна ковзанка — це ще один крок до відкритого безбар'єрного суспільства та додаткова можливість для корисного й захопливого дозвілля.

Інформаційна довідка про ковзанку:
Ковзанка на різдвяному ярмарку від ОП
Організатор: Parimatch Foundation Ukraine
Період роботи: з 18 грудня до 15 лютого
Кількість дітей з нозологіями: 197
Кількість сеансів інклюзивних тренувань: 24

«Найбільше в катанні на ковзанах сину подобається… падати! Падати і підійматися!»

Давиду 12 років, і спорт уже давно став частиною його життя.

Хлопчик займається плаванням, футболом, а раніше ще катався на роликах. Його мама Ольга говорить, що оскільки син має синдром Дауна, різноманітні тренування йому необхідні і для покращення фізичної форми, і для розвитку розумової активності. Тому щойно випадає нагода познайомитися з новим видом спорту, вони не втрачають такої можливості. А Давид тільки за — йому подобаються рухливі й активні заняття.

Давид
Фото: Давид

Ольга згадує, як виникла ідея спробувати кататися на ковзанах: «Про ковзанку ми дізналися ще минулого року через Shakhtar Social, що разом з Parimatch Foundation організовують інклюзивні футбольні тренування, які відвідує Давид. Одразу записалися на заняття. Діти із синдромом Дауна страждають на слабеньку координацію рухів. А катання на ковзанах її розвиває. Координація рухів — це обмін між півкулями мозку, краще сприйняття навколишнього світу, поліпшення мовлення й утворення більшої кількості нейронних зв’язків. У мене не було жодних сумнівів перед першим тренуванням на льоду. Я завжди впевнена у своїй дитині, вже дуже добре її знаю та розумію, що може її зацікавити. Так і сталося: Давиду сподобалося на ковзанці з першого разу. Можливо, і тому що до цього він катався на роликах, тож цей вид спорту був для нього трохи знайомим».

Давид відвідує тренування вже другий сезон. За цей час навчився не тільки стояти на ковзанах, а й навіть самостійно кататися. Ольга з посмішкою говорить: «Найбільше в катанні на ковзанах сину подобається… падати! Падати і підійматися! Минулого року Давид звикав до ковзанки, повільно рухався. А тепер набрав швидкість, за ним вже не вженешся. І це мене вразило, тому що зазвичай він більш повільний. Тож можу сказати, що в сина з’явилося нове хобі. Ми хочемо продовжувати ходити на ковзанку».

«Катання на ковзанах — неймовірний подвиг для нас»

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Чотирирічний Марк тільки починає своє знайомство зі спортом. І катання на ковзанах стало одним із перших досвідів для малюка у цій сфері.

Мама Галина говорить, що записала Марка на тренування після спілкування зі знайомою, яка вже водила на ковзанку свого сина з аутизмом і з великим захопленням поділилася досвідом. Галина зізнається: мала сумніви, що щось може не вийти. Марк має ДЦП, і йому важко даються деякі рухи. Галина ділиться: «Пам'ятаю, як ще до тренувань, коли ми його привезли на іншу ковзанку, він боявся навіть вийти на лід. Однак я була впевнена в тренерах на різдвяній ковзанці, оскільки про них були дуже хороші відгуки. Я побачила фотографії батьків і дітей, які там уже були, і подумала, що, можливо, з цими тренерами мій син також зможе вийти на лід».

Марк
Фото: Марк

Галина пригадує, що Марк відреагував на чергову спробу вийти на ковзанку неоднозначно. Мама розповідає: «Коли він побачив, що я збираюся його вивести на ковзанах на лід, він зрадів ковзанам, але не зрадів льоду. Але його підхопили тренери, які дали Марку „помічників“ пінгвінів і ведмедів. Тож зрештою син залишився задоволеним і навіть не хотів йти додому. Катання на ковзанах далося йому як неймовірний подвиг. Усе, що зробили тренери, стало для нас відкриттям. Ми навіть не думали, що здатні на це. Мені дуже сподобалася доброзичлива атмосфера, те, як тренери з розумінням поставилися до найменших дітей, зі складними діагнозами, до тих, у кого не виходило. Я як мама можу точно сказати, що мати таке терпіння — це непросто. Витримати, вислухати і спокійно пояснювати доти, поки дитина не зрозуміє».

Покращення фізичного стану — не єдине, за чим ідуть на ковзанку діти зі своїми батьками. Спілкування з ровесниками та соціалізація не менш важливі для розвитку особистості. Галина говорить: «Я звернула увагу на контакт, який був між дітьми на ковзанці. Відчувалося єдинство, практично командне, і це дуже цінно. Соціалізація наших дітей — непроста справа. І коли я бачу, що вони спілкуються, обмінюються пінгвінчиками, підтримують одне одного, щоб кожен із них не впав, — це просто до сліз».

«Не хочу, щоб дітей з діагнозами називали „не нормою“»

Для восьмирічного Валентина катання на ковзанах стало ще одним видом спорту, яким займається хлопчик.

Особливо він полюбляє футбол, карате та ролики. Валентин має дитячий високофункціональний аутизм, і мама Вікторія активно залучає сина до різноманітних тренувань, що сприяють його розвитку. Вона зазначає: «Валентин готовий пробувати все, що його не лякає. А лякає його насправді мало що. Оскільки він уже катався на роликових ковзанах, я йому запропонувала ковзани на льоду. Він одразу погодився. Різдвяна ковзанка стала його першим досвідом катання. Нам пощастило з тренеркою Анастасією. Вона так добре показала сину, що робити, що на третє заняття сказала мені: „Ви знаєте, не я його вчу, а він уже мене катає“. Валентин швиденько усе схопив, і йому це подобається».

Валентин
Фото: Валентин

Хлопчик відвідує тренування вже другу зиму поспіль. І після кожного заняття йому не хочеться розлучатися з ковзанами. Вікторія ділиться: «Діти не помічають, як швидко минає час тренування. Коли воно закінчується і я кажу сину, що треба йти додому, він відповідає: „Ні-ні, я ще не виходжу! Я ще не накатався!“. Потім він погоджується: „Ну добре, тоді прийду завтра“».

Бажання повертатися знову і знову викликано насамперед атмосферою, що панує на ковзанці. У цьому впевнена Вікторія: «Сама ковзанка розташована в казковому місці, з прикрашеними ялинками, поряд із будинком з химерами. Тренери доброзичливі, уважні, підхоплюють дітей у разі потреби, допомагають. Такі діти, як мій син, одразу відчувають людей і атмосферу взагалі. Буває таке, що ми кудись приходимо, і через п’ять хвилин Валентин уже проситься додому. Тоді я розумію, що йому геть некомфортно. А на ковзанці, усе навпаки: хоче кататися якомога довше».

Під час тренувань на льоду діти спілкуються між собою та навчаються взаємодіяти одне з одним. Вікторія згадує ситуацію, свідком якої стала: «Валентин впав на ковзанці. До нього одразу під'їхав хлопчик і допоміг встати. Син подякував і поїхав далі. Певно, це його якось вразило та зачепило, оскільки згодом, коли впала дівчинка, він під'їхав до неї та почав допомагати. Тренування сприяють соціалізації, а діти вчать одне одного добрим справам. Якось одна моя знайома сказала: „Не шукай сину друзів серед „норми“, це дуже велика рідкість“. Загалом так і відбувається: такі діти, як Валентин, товаришують між собою. Однак я не хочу, щоб їх називали „не нормою“. Ці діти не винні, що вони такі, до того ж, нічого поганого вони не роблять. На прикладі свого сина можу сказати, що він ніколи не образить, не вдарить першим. Навпаки, хоче товаришувати. Так, він недовго затримується в цьому спілкуванні, не вистачає йому концентрації. Однак коли його починають цькувати, син це розуміє, закривається й запитує мене: „Мамо, чому вони так? Я ж доброзичливий!“. І дійсно не розумієш: а чому так? Тому вважаю, що інклюзивні ініціативи потрібно поширювати, це допоможе нашому суспільству змінитися на краще».

Parimatch Foundation
Фото: Parimatch Foundation

Надання рівних можливостей дітям з інвалідністю — необхідна умова для їхнього розвитку, самореалізації та соціалізації. Завдяки таким проєктам, як різдвяна ковзанка від Parimatch Foundation, ці діти відчувають себе такою самою важливою частиною суспільства, як і їхні ровесники. А батьки знаходять однодумців, ще одну можливість поділитися першими досягненнями дітей, для яких найменший результат — це вже перемога, та підтримати одне одного.

Показати ще новини
Радіо NV
X