Жодних лупцювань. Як у Швеції виховують дітей без насильства і чому до цього має прийти весь світ
Той, кого б’ють, битиме інших. Це доведено дослідженнями і про це знають усі шведські батьки. Тому фізичне покарання тут заборонене з 1979 року. Діти у Швеції є великою цінністю і пріоритетом у законах. Їх захищають усім суспільством.
Марина Траттнер — юристка і мати двох дітей, яка багато років живе у Швеції, — розповідає про особливості шведського підходу до виховання дітей без насильства.
Марина Траттнер
Тут все по-іншому
П ереїзд до Швеції у 2005 році став для мене переїздом в інший Всесвіт. Тут все було інакше. Країна вразила мене з перших днів і продовжує вражати майже щодня. Особливо тим, як шведи ставлять у центр цінностей дітей і захищають їх на всіх рівнях.
Ви не почуєте тут настирливих порад від родичів, знайомих або інших людей щодо того, заводити вам дітей чи ні і коли ви маєте це зробити, щоб було «як у всіх». Цього неприпустимого нахабства з боку інших тут взагалі не існує. Кожна людина має тілесний інтегрітет і вирішує тільки сама: народжувати їй дитину чи ні, всиновлювати когось чи ні, коли це зробити і яким чином або взагалі прожити життя без дітей. Будь-який вибір поважається однаково. Головне, якщо ви вже вирішили стати батьками — робіть те, що найкраще для вашої дитини. Будь-яке насильство неприпустиме і жорстко карається з боку держави.
Barnets bästa — що це таке?
Поняття «barnets bästa» — «найкраще для дітей» — закріплене у законі. Батьки мають робити те, що сприяє найбільш гармонійному розвитку дитини. Вони повинні поважати її права, піклуватися про неї і сприяти тому, щоб дитина адекватно розвивалася. Будь-яке фізичне або психологічне насильство заборонене ще з 1979 року. До того ж, у Швеції діє Конвенція ООН про права дитини на рівні закону. Кожній дитині ще у дитячому садку розповідають про те, які у неї є права і до кого вона може звернутися по допомогу, якщо їх порушують.
Будь-яка людина, яка побачила, що якусь дитину лупцюють або принижують, може розповісти про це соціальній службі - і дитині одразу ж нададуть адекватний захист і допомогу, а батьків покарають за це. Вихователі у дитячих садках, вчителі, куратори або лікарі зобов’язані нормами закону повідомляти соціальну службу, якщо вони підозрюють, що якась дитина страждає від насильства з боку батьків або інших дорослих, які займаються її вихованням.
Соціальна служба миттєво відреагує на це і допоможе дитині. Їй нададуть захист і допомогу лікарів, психологів та поліції (якщо це буде потрібно). В залежності від складності ситуації, з батьками проведуть зустріч і з’ясують, що відбувається і якої допомоги потребує дитина і їхня родина. Нададуть консультацію потрібних спеціалістів, проводитимуть зустрічі з родиною і допоможуть відновити нормальні відносини і методи виховання. Якщо з’ясується, що поведінка дитини суттєво відхиляється від норми — проведуть дослідження, встановлять діагноз і дитина отримає адекватне лікування і підтримку психологів та інших спеціалістів.
Проблеми в сім'ї = агресивна дитина?
Якщо дитина раптом починає поводити себе з іншими агресивно протягом певного часу — це може означати, що батьки проявляють агресію по відношенню до неї вдома. У таких випадках вчителі або куратори проводять бесіду з цією дитиною і з’ясовують, чи потрібна їй або її батькам допомога. В інших випадках, коли вдома все гаразд, батьки не лупцюють її і не кричать на неї, а дитина проявляє агресію — вони опускаються до рівня очей дитини і спокійно пояснюють їй, що так не можна себе поводити і чому так не можна себе поводити.
Якщо дитина маленька, їй поясняють, що вона відчуває, чому вона це відчуває, і намагаються допомогти їй опанувати негативні емоції. Це вимагає витримки з боку батьків, терпіння, поваги і знань. Найскладніше за все — демонструвати на власному прикладі, як потрібно правильно реагувати у різних ситуаціях. Важливо пам’ятати, що діти — маленькі дзеркала. Що б ви їм не казали і якої б поведінки не вимагали б від них — вони вперто повторюватимуть те, що робите ви. Тому виховання дітей починається з виховання себе. Щодня.
Є діти, які мають певні діагнози і не можуть контролювати свою агресію. У таких випадках їм у школі допомогатиме куратор, психолог і, можливо, асистент, якого призначать для того, щоб він усюди супроводжував дитину і допомогав їй опановувати агресію. Родина отримає підтримку соціальної служби і допоміжної родини. Це родина, яка може раз або два рази на місяць брати дитину до себе і допомогати їй розвивати врівноважену поведінку.
Насильство — це злочин
По-іншому це не трактується. Батьки, які лупцюють своїх дітей, принижують їх або тиснуть на них психологічно, створюють у них травми на все життя. За це батьки можуть отримати штраф або навіть тюремне ув’язнення до двох років.
У випадках насильства щодо дітей, соціальні служби можуть через суд забрати дітей у батьків і передати їх на тимчасове виховання іншим родинам. Проведуть психологічні тести. Якщо з’ясується, що батьки за станом свого розвитку не можуть адекватно доглядати за дітьми, діти залишаться на вихованні в інших родинах. Вони зможуть бачитися зі своїми біологічними батьками, але їхнім вихованням займатиметься інша родина.
Якщо проблема тимчасова — і батькам, і дитині надаватиметься постійна допомога і кожні півроку робитимуть переоцінку ситуації. Якщо батьки виправлять свою поведінку — дитина повернеться додому. Якщо ні — залишиться там, де сприятимуть її найкращому розвитку і де створять правильні умови для її спокійного повсякденного життя.
Найкращі батьки: які вони?
Найкращими умовами розвитку дитини є перебування поруч з людиною чи людьми, які поважають її, приділяють їй час, турбуються про неї, проявляють любов і сприяють тому, щоб вона почувала себе у безпеці і всебічно розвивалася. У Швеції такою людиною може бути мама, з якою живе дитина, тато, мама і тато, дві мами або два тата або інші опікуни. Важливо тільки те, щаслива і здорова у них дитина або ні. Дитина та її потреби завжди перебувають у центрі цінностей і захисту.
Я чудово розумію, що ці мої думки можуть викликати хвилі обурення і засудження. Незнайоме завжди викликає страх і відторгнення. Але хочу додати власні спостереження зі свого 16-річного досвіду життя у Швеції і дворічного досвіду роботи в одному з адміністративних судів Швеції, у якому щодня розглядалися численні справи про насильство спрямоване проти дітей у родинах.
Протягом цього часу у мене не було жодної справи, у якій родина, яка складалася з двох мам або двох татусів проявляла б насильство або неповагу до своїх дітей. Можливо тому, що вони не проявляють агресію до своїх дітей, а можливо, таких пар просто не так багато у Швеції. Згідно з даними статистики, у 2018 році лише 12 158 осіб перебували у зареєстрованих одностатевих шлюбах.
Більша частина справ про насильство щодо дітей, які я розглядала, стосувалася саме «класичних родин». Треба зазначити, що насильство проти дітей було широко розповсюджене у родинах, які переїхали до Швеції з тих країн, де проявляти фізичну силу у вихованні дітей було не заборонено.
Один з випадків, який я ніколи не забуду, стосувався батьків, які під час відпусток їздили до своїх родичів за кордоном разом з дітьми і періодично «виховували» дітей вогнем. Вони підпалювали їх, якщо діти хворіли або не слухалися батьків. Там була така традиція. У Швеції це неприпустимо, і таким батькам складно пристосовуватися до нових норм і вчитися поважати своїх дітей.
У Швеції немає безпритульних дітей. Взагалі. Якщо хтось розлучається, то в більшості випадків опіка у батьків буде розділена таким чином, щоб дитина жила один тиждень з мамою, один — з татом. У кожному домі в неї буде власна кімната. Їй приділятиметься стільки ж уваги, або навіть більше, ніж до розлучення. Нові партнери мами або тата називатимуться «бонусними мамами» або «бонусними татами». Вони любитимуть цих дітей і піклуватимуться про них, як про власних дітей, і сприятимуть їхньому успішному розвитку.
