Якщо занепокоєні війною. Як дорослим уберегти дітей різного віку від тривоги — поради психолога

18 лютого 2022, 15:19

Другу добу на Донбасі бойовики загострюють конфлікт: під обстріли потрапляють школи, дитячі садочки та житлові будинки. Однак, якщо діти не є безпосередніми учасниками цих подій, навіть немовлята в іншій частині країни можуть відчувати тривогу через занепокоєння дорослих війною, розповідає сімейний психолог Катерина Гольцберг.

В ефірі Радіо НВ експертка порадила, як уберегти дітей різного віку від тривоги.

Катерина Гольцберг

Сімейний та дитячий психолог

Діти дуже добре і точно реагують на хвилювання та реакцію [дорослих], а тим паче, якщо вони близькі. Зчитується це іноді за мімікою, пантомімікою, тембром голосу. Навіть за запахом діти (особливо немовлята) можуть відчувати, що щось відбувається. Тато, можливо, гасить свою тривогу алкоголем. Тоді вони знають: якщо від нього тхне, значить тато хвилюється.

Відео дня

В одному випадку діти починають ставити запитання, в іншому — мовчать і тривожаться всередині себе. Якщо ставлять запитання — це дуже добре, значить мають можливість висловитися і запитувати. Тоді ми чесно відповідаємо на запитання, але згідно з віком.

Немовлята реагують швидше на тургор (напруженість — ред.) наших м’язів, тоді вони починають плакати. Що заспокоює таку дитину? Їжа, пити тепле, певні речі.

Дитина трьох років вже бачить іншу тривогу — тато хмуриться, мама плаче чи щось інше. Тоді вона може реагувати тілесно, а може навіть захворіти. І так само тілесно ми її маємо підтримувати: більше обіймів, більше проведення часу разом. Коли ми граємо, доторкаємося один до одного, то сигналізуємо «я поряд, на мене можна спертися».

Діти молодшого шкільного віку вже чують інформацію, можуть її аналізувати і запитувати якісь точкові речі: «чи ми помремо?», «чи ти підеш на війну?». Ми маємо на такі запитання відповідати просто. Не треба дуже великі пояснення, говорити, що це така гібридна війна. Важливо сказати простими словами, що є ворог. Для дітей є більш зрозумілим, коли ми говоримо чорно-білими речами: свої чи чужі. Водночас ми не маємо створити більшу ворожнечу — всі чужі погані, їх треба бити. Ми маємо давати розуміння, що намагаємося зберегти мир, а не воювати. Це цінніше, ніж війна.

У підлітків ми вже запитуємо «а що ти про це думаєш?». Вислухавши їх думку, створюємо певний діалог, розмірковуємо, даємо їм виробляти певні плани. Можливо, ми скажемо, що це дуже хороший план. Можемо сказати, що цей план не дуже хороший через чинники, які будуть заважати його реалізувати. Підлітки — це можливість діалогу.

Редактор: Юлія Козіна
Показати ще новини
Радіо NV
X