Не відкладайте життя на потім. Як ужитися з думкою, що війна надовго та чи варто планувати своє життя зараз — військовий психолог

6 червня, 16:16
Чи варто займатися плануванням життя під час війни (Фото:depositphotos/Fotoreserg)

Чи варто займатися плануванням життя під час війни (Фото:depositphotos/Fotoreserg)

Війна переходить у затяжну фазу. Про це говорить і Міністерство оборони, й українські військові. Але як ужитися з думкою про те, що це надовго?

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

Про це ведуча Вікна-новини на СТБ Яна Брензей поговорила з військовим психологом Андрієм Козинчуком в ефірі інформаційного телемарафону.

Відео дня

  • Інколи здається, що війна не закінчиться ніколи. І через це настає апатія: нічого не хочеться робити, бо все одно попереду страх і біль. Як бути із цими емоціями та розумінням, що війна надовго?

Тут важливо усвідомлювати, що є війна як явище в країні та світі, і є війна як психологічний стан у голові. Й оце формулювання «морок надовго» — це те, як ви ставитесь до цього. Важливо навчитися жити за умов війни так, аби цей морок не сіяти в голову.

Нам треба навчитися жити, функціонувати, відпочивати воюючи. Ми воюємо по-різному: хтось стріляє, хтось донатить, хтось працює. Лише додається нова деталь — війна. Як би це не було дивно, але ми вже навчилися це робити. Навчилися жити із ковідом, навчилися жити ще 2013 року із війною.

Нам дуже хочеться, аби війна закінчилась. Страшенно як. Але якщо від тебе не залежить закінчення війни, то давай, аби від тебе залежало хоча б, що коїться у твоїй голові. Нам варто переходити на функціональний режим: діяльність, відпочинок, соціальний простір та заохочення себе. Якщо ми це зробимо, то переживемо все.

  • Але знаєш, ця адаптація несе за собою й те, що інформація про людські втрати перестає бути такою відчутною. Це стає лише статисткою. Де цей баланс: жити та прийняти війну як фактор життя і з іншого боку не ставати черствим до чужого болю?

Важливо, щоб ці цифри нам щось говорили. Що нам говорять цифри про втрати: «мені треба усвідомити, у безпеці я чи ні». Якщо вона недостатня, як її збільшити? Яка моя роль у війні? Це найважливіше запитання — що я роблю тут і зараз. Навіть якщо ви не в Україні, у вас є ваша роль.

Нам треба стати адаптивними, аби не ігнорувати кількість жертв, а усвідомлювати, що я роблю для того, аби я чи мої рідні не стали наступними жертвами, що мені зробити, аби вберегтися. Як мінімум — сходити на тренінг домедичної допомоги. Цей скіл, що в тебе з’явиться, знизить тривогу та підвищить впевненість.

  • На початку війни було багато порад щодо того, як планувати життя після війни, візуалізувати майбутнє після війни. Але зараз, коли ми розуміємо, що війна надовго, чи варто займатися цим плануванням життя після війни?

Варто планувати своє життя! Після війни та до війни, завжди!

Що таке планування по психології: це коли ти створюєш своє життя, будуєш із плану. Психіка твоя усвідомлює, що ти керуєш життям. Навіть, якщо плани не вкладаються, усе одно треба планувати. Не чекайте закінчення війни для того, щоб щось зробити. Можливо, ви не можете зараз поїхати в Крим, а якщо ви чоловік, не можете виїхати взагалі. Але зробіть речі, які ви можете зробити: зізнатись у коханні, іншому чи собі самому. Сплануйте речі зараз і не чекайте до кінця війни. До нашої перемоги нам просто потрібно, аби був план того, чого зараз не можемо зробити. Але не відкладайте життя на потім!

  • Ще одну тему хотіла з тобою зачепити — ПТСР, посттравматичний стресовий розлад. Це біль і біда, яку із собою завжди приносить війна. Як його розпізнати і в яких ситуаціях варто звертатися до фахівців і куди звертатися?

ПТСР — це клінічне захворювання. Діагноз. Тому, буль ласка, не ставте собі діагнози. Якщо ви дійсно відчуваєте постійний пригнічений стан, ви ніби сковані, раптовий прояв агресії, порушення сну, флешбеки від якоїсь події - зверніться до фахівця, кризисного психолога чи психотерапевта. Але, будь ласка, закликаю, не ставте собі діагноз без спеціаліста. Його ставить тільки лікар.

Є одне загальне правило: якщо ви не можете справитися зі своїми проблемами, які у вас є, навчиться просити допомоги. Ідіть до лікаря, священника, подруги. Не лишайте це в собі. Само воно не розсмокчеться. Фахівець вам стовідсоткового допоможить.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

https://www.youtube.com/watch?v=XneS4o0c3cs&ab_channel=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%9D%D0%92
Редактор: Кіра Гіржева

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X