Зневіра, апатія, безвихідь. Як подолати другу хвилю депресії, пов’язану з війною

14 липня, 09:09
Як подолати другу хвилю депресії, пов’язану з війною (Фото:depositphotos/hannatv/колаж НВ)

Як подолати другу хвилю депресії, пов’язану з війною (Фото:depositphotos/hannatv/колаж НВ)

Багато українців, переживши глибокий шок від початку військових дій і впоравшись з першими наслідками потужної атаки на свою психіку, прийшовши до тями, починають відчувати якусь незрозумілу емоційну виснаженість і напади безвиході. Швидше за все це означає, що вас не минула друга хвиля депресії, яка, як правило, завжди настає після подолання першого стресового стану.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

Христина Кудрявцева

психолог, генеральний директор Європейської Школи Психології

Яка причина?

Людська психіка влаштована таким чином, що в момент шоку чи травми ми мобілізуємось і, перебуваючи на адреналіні, не відчуваємо повною мірою всього емоційного болю. Так ми проходимо перші етапи кризи. Потім адреналін йде на спад і психіка починає перетравлювати ту подію, яка привела нас до стресу. Особливо це стає помітно у тих людей, які фізично вже перебувають у безпеці.

Відео дня

До цього додаються зовнішні причини. Якщо на початку війни всі сподівалися, що довго цей кошмар не може тривати, то зараз усім стало абсолютно очевидно, що війна не закінчиться ні завтра, ні навіть через місяць. Це теж один із механізмів роботи психіки. Коли ми стикаємося з чимось для нас дуже травматичним і жахливим — один із способів захисту психіки полягає в підкиданні нам певної надії на те, що завтра якимось чудовим чином усе це закінчиться.

Відомий психолог, психіатр Віктор Франкл писав у своїй книзі Сказати життю так! про те, як він вижив у концтаборі під час Другої світової війни, і що в першу чергу вмирали ті, хто сподівався на швидкий порятунок. Саме вони ламалися першими. Нині відбувається дуже схожа історія. І друга хвиля депресії — це багато в чому наслідок такої оманливої надії.

Є й інші причини. Найбанальніша — у людей дуже туманні фінансові перспективи: закінчуються гроші, немає роботи. Все це не додає впевненості у завтрашньому дні. Українці, які виїхали, відчувають менше підтримки від європейців, адже не секрет, що існує певна втома від війни і в європейському суспільстві. Та й загалом — адже люди не можуть бути постійно на емоційному піку.

Менше стає й тісний емоційний зв’язок між самими українцями. Якщо перші дні війни всі постійно спілкувалися, цікавилися, ділилися, співпереживали, нині цей процес став менш регулярним. Воно й зрозуміло — у багатьох уже йде зовсім інше, найчастіше абсолютно нове та незвичне життя. З’явилися рутинні турботи, незнайома робота, інший побут.

До цього ще додаються думки про майбутнє, які у багатьох українців зараз також рідко можна назвати райдужними. Таким чином, після закономірного емоційного підйому зараз намічається цілком логічний спад, що веде, зокрема, і до депресивних станів. Так працює наша психіка та її алгоритм сприйняття зовнішніх подразників.

І ця друга хвиля, хоч і менш яскрава, ніж перший шок, але десь навіть небезпечніша. Тому що, якщо перший шок викликав яскраві емоції, такі як гнів, лють, ненависть і таке інше, на яких людина все одно діяла, то зараз ця депресія заколисує і зупиняє — вона ніби про зневіру, апатію, безвихідь. І саме в цьому сенсі вона досить небезпечна.

Як виявляється?

Ця хвиля депресії лише на рівні тіла може виявлятися як безсоння, зниження апетиту, швидка стомлюваность, відсутність енергії. Можуть також виникати проблеми з переробкою великих обсягів інформації. Це, до речі, класичний показник того, в якому стані зараз перебуває ваша психіка.

На цьому фоні традиційно відбувається погіршення відносин з друзями та близькими, оскільки стан психіки насамперед впливає на наші комунікаційні здібності та вміння підтримувати нормальні стосунки. У стані стресу всі ці чинники, найчастіше невидимі на перший погляд, виливаються у цілком конкретні наші дії та поведінкові моделі.

Що з цим робити?

Перший важливий момент — це внутрішня установка на те, що життя на цьому не зупиняється і «далі буде». У цьому сенсі чудовий приклад може дати нам ізраїльський досвід. Єврейський народ, який пережив одну з наймасштабніших трагедій — Голокост, боровся з цією колективною травмою та подоланням її наслідків.

Ізраїльтяни вчинили досить грамотно з погляду психології. По-перше, вони постійно говорять про це. По-друге, говорять з погляду історій людей, які подолали цю трагедію і, впоравшись з її наслідками, продовжили не просто жити, а й досягли в житті чогось великого і важливого. З погляду лікування колективної пам’яті — це ідеальна модель.

В Ізраїлі дуже багато музеїв та заходів, присвячених темі Голокосту. І всі вони розповідають цю жахливу історію з незмінно життєстверджуючою позицією майбутнього. Причому, обов’язково світлого майбутнього. І це те, що зазвичай допомагає вирватися з пастки постійних переживань і безвиході, що паралізує.

У цьому кейсі дуже показово те, що з одного боку не замовчується правда і тема не виштовхується з порядку денного як важка і моторошна, а з іншого боку — транслюється дуже важливий меседж — продовження слідує, життя продовжується і все найкраще у вас ще попереду.

Адже що таке психологічна травма? Це урвище. Коли людина не бачить, що далі. Адже у нашій психіці інформація кодується історіями. В даному випадку історія обривається, і її продовження, на перший погляд, ніби немає. Відповідно лікування травми — це безперервність історії. Це визнання того, що, так, зараз погано, і в той же час впевненість, що завтра обов’язково настане.

Дуже важливо цю ідею не просто в собі поселити, а й щодня до неї повертатися. А ще краще — її чітко візуалізувати у яскравих образах та конкретних місцях. І тоді в моменти, коли вам здається, що настав глухий кут і далі тільки невизначеність і морок, ви в собі уявляєте, що є двері, які відчиняються і там вже візуалізоване ваше майбутнє.

Часто у моїй роботі з клієнтами цей процес, коли людина починає бачити майбутнє, відбувається саме у снах. Коли людина бачить нові кімнати чи поверхи у своєму будинку. Коли вона уві сні опиняється у якихось нових місцях, про які мріяла, або просто бачила їх на картинках. Це, як правило, вже добрий сигнал виходу психіки зі стану такої депресії.

Рух

Наступний важливий момент — це рух. Причому, у всіх сенсах цього слова. Депресія — це завмирання. Відповідно, виходом із цього стану має бути рух. Починаючи з тіла — прогулянки, пробіжки, спорт — все, що вам подобається. Це не має бути насильством над собою. Нехай це буде всього 15 хвилин на день, але ви із задоволенням ходите парком або лісом. Рухаєтесь.

Так само — рух інформації. Ви маєте отримувати якусь нову інформацію. Щось нове дивитись, читати, вчити. Це рух вашої думки у напрямку того, що ви робитимете далі. Воно в процесі породжує роздуми на тему, а що мені подобається — що не подобається, а чим би я хотів займатися — чим би точно не хотів. Іншими словами, важливий рух на всіх рівнях.

Сфокусована діяльність

Що це? Це заняття тим, що вам цікаво. Це може бути будь-яке заняття — від в’язання до плавання та стрілянини у тирі. У стресових ситуаціях сфокусована діяльність здатна впорядковувати вашу свідомість. У книзі Потік Чиксентміхайі Міхай наводить приклади того, як люди довго виживали в одиночних камерах завдяки глибокому фокусуванню своєї свідомості.

Одиночна камера — це дуже серйозне катування для психіки. І в кожної людини є певна межа, після якої психіка просто руйнується. У книзі Потік є відмінний приклад — історія одного математика, який провів довгий час в одиночній камері і не втратив свідомості виключно завдяки грі в шахи.

Причому не варто, напевно, говорити, що в одиночній камері він не мав ні дошки, ні фігур, ні суперника. Усі партії проходили виключно у його голові. При цьому він не мав ні ручки, ні паперу для запису ходів. Всю цю інформацію він тримав у своїй голові, завдяки чому довгий час чудово справлявся із завданням упорядкування своєї свідомості.

Професійна допомога

Зрозуміло, якщо депресія глибока і затяжна, може знадобитися допомога психолога. Благо зараз є безліч волонтерських проєктів, які надають допомогу українцям, причому як на батьківщині, так і за її межами. І сьогодні найчастіше якісну психологічну допомогу можна отримати або за символічну плату, або безкоштовно.

Зокрема, у нас в Європейській Школі Психології є такий благодійний проект Ти не один, який надає професійну психологічну допомогу всім охочим. Як показує практика, професійний психолог допомагає вийти з депресії легше, швидше та з меншими енергетичними витратами.

Але всі перелічені вище методи, при якісному опрацюванні та регулярній практиці, також здатні вивести людину з депресивного стану та повернути її до повноцінного життя. Навіть незважаючи на жахливий характер подій, що відбуваються, і незворотні тектонічні зміни в нашому звичному житті.

Нагадуємо: діагноз «депресія» вам може поставити тільки психіатр.

https://www.youtube.com/watch?v=gFF7oHB_wjM&ab_channel=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%9D%D0%92
Редактор: Кіра Гіржева

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X