Поради психолога. Що відбувається, коли ми переживаємо смерть близьких, і що допоможе пережити втрату

24 листопада 2021, 21:05
Горе — це біологічно обумовлений процес, який впливає на наше життя, думки, поведінку, самопочуття та емоції (Фото:unsplash)

Горе — це біологічно обумовлений процес, який впливає на наше життя, думки, поведінку, самопочуття та емоції (Фото:unsplash)

Що відбувається з нами, коли ми переживаємо смерть близьких, з чого складається процес горювання і що допоможе пережити втрату, пояснює психолог.

Усім нам рано чи пізно доводиться стикатися з гіркотою втрат: смертю родичів чи близьких друзів. Кожен із нас справляється з цією втратою по-своєму, перебуваючи у стані горювання — специфічного емоційного стану, що супроводжує втрату, — різну кількість часу.

Відео дня

Горе — це біологічно обумовлений процес, який впливає на наше життя, думки, поведінку, самопочуття та емоції, каже психолог Лариса Рибик, президент Міжнародної асоціації психологів з роботи з горем та тяжкою втратою. В інтерв'ю НВ вона пояснює, які симптоми горювання, чи правда, що цей процес має різні стадії, а також розповідає, як не можна поводитися з людиною, яка переживає втрату. Нижче наводимо її розповідь у вигляді монологу.

Про етапи горювання

Часто процес проживання горя намагаються прив’язати до моделі, яку колись розробила американський психолог Елізабет Кюблер-Росс. У цій моделі є такі стадії, як: заперечення, агресія, торг, депресія та прийняття.

Однак ось у чому річ: Кюблер-Росс спеціалізувалася на психологічній допомозі хворим, які помирали, зокрема, працювала з людьми, яким поставили діагноз «рак». Тобто в цій моделі йдеться про те, як прийняти власну смертність, про торг за збереження життя та завершення всіх своїх земних справ. За фактичної втрати з людьми відбуваються трохи інші процеси. Тому я пропоную спиратися на одну з існуючих моделей, що зрозуміла людям, які переживають втрату.

Людину, яка зіткнулася зі смертю близького, не варто залишати одну — їй необхідна підтримка. Однак вибирайте правильні слова для втішання (Фото: unsplash)
Людину, яка зіткнулася зі смертю близького, не варто залишати одну — їй необхідна підтримка. Однак вибирайте правильні слова для втішання / Фото: unsplash

Як відбувається процес горювання

Процес горювання можна розділити на кілька умовних етапів, кожен з яких має свої особливості. Ця модель передбачає часові межі довжиною приблизно рік та шість етапів. Але ж насправді все — індивідуально: хтось проходить ці етапи за три місяці, а хтось — за три роки. Дехто може проживати ці періоди протягом усього життя, наприклад, якщо це батьки, які втратили дитину.

1 На початку людина, яка зіткнулася з горем, стикається також і з фізичними стражданнями. Тобто з фізичним, тілесним болем. І це нормальна реакція в такому випадку. Наприклад, це можуть бути спазми у горлі, складнощі з диханням, напади ядухи.

У цей період людину, яка перебуває в процесі горювання, не варто залишати одну. Найгірший варіант — це залишити її віч-на-віч зі своїм болем. З такою людиною треба розмовляти, спробувати її зігріти, напоїти, нагодувати. Важливо вивести на свіже повітря. Якщо ви запропонуєте їй піти прогулятися, це може сприйматися неадекватно. Тому варіант у такому разі — це включити людину у процес організації похорону.

2 Перший місяць після втрати — це про самотність. Період, коли похорон вже відбувся, а близьке оточення розійшлося у своїх справах, хто куди, людина залишається віч-на-віч зі своїм горем.

На цьому етапі зазвичай починається процес усвідомлення того, що все, що сталося, — це правда. І тут людина стикається з найбільшим болем. Можуть виникати слухові та зорові галюцинації — коли здається, що ти чуєш кроки померлого в передпокої, раптом помічаєш когось дуже схожого в метро і таке інше.

Що варто зробити на цьому етапі? Прийняти своє життя. Протягом цього місяця необхідно звертати увагу на себе, не забувати про сон, гігієну, харчування та прогулянки на свіжому повітрі.

3 Період від одного до трьох місяців — дуже емоційний. І ці емоції можуть бути дуже полярними: від агресії у бік оточення до гострого почуття провини стосовно померлого за те, що не вдалося сказати йому або зробити для нього за життя. Або за вчинки, які були скоєні в минулому, а зараз їх уже неможливо виправити.

Головний меседж, який можна надіслати людині, що горює, на цьому етапі: все, що з тобою відбувається, — нормально. Іноді може здаватися, що емоції вашої близької людини, яка переживає втрату, не зовсім адекватні, пам’ятайте: це не характеристика особистості, це характеристика горя.

4 Після трьох місяців може наступати цикл хороших та поганих днів. У цей час нерідко виникає почуття провини. І вина ця за те, що ви живі, тоді як хтось інший помер. Можуть з’являтися думки про те, що «краще б я помер замість нього».

На цьому етапі зазвичай проявляється і втома від горя. Адже горе — дуже енерговитратний процес, у цей період порушується сон, збивається звичайний ритм життя. За якийсь час наш організм втомлюється від цього і фізично, і психологічно.

На цьому етапі важливо пам’ятати про співчуття до себе: дослухатися до свого стану, своїх почуттів. Поліпшити самовідчуття допоможуть прогулянки на свіжому повітрі.

5 Приблизно через шість місяців людина, яка пережила втрату, починає по-новому влаштовувати своє життя. Тобто настає час усвідомлено вчитися жити по-іншому, адже так, як було раніше, вже не буде.

Так, наприклад, якщо вмирає хтось із членів сім'ї, то саме на цьому етапі відбувається більш усвідомлений новий розподіл сімейних ролей. Інші члени сім'ї навчаються робити те, що раніше лежало у зоні відповідальності померлого.

6 Річниця — це своєрідна точка відліку. А в православній релігійній традиції річниця має і сакральний зміст. Тому важливо підготуватись до цієї дати. І вирішити для себе, що ми «залишаємо на цвинтарі», умовно кажучи, що беремо із собою у подальше життя.

Рік — це рубіж, після якого померлий все ще залишається в нашому житті, але вже як спадщина, як пам’ять. Наприклад, «я печу пиріжки, як вчила бабуся» і так далі. Тобто людина продовжує жити в наших діяннях і в наших словах.

У людини, яка горює, може виникати почуття провини за те, що за кимось одним вона сумувала менше, чиюсь смерть переносила легше, ніж іншу. В такому разі важливо розуміти: ми не можемо однаково реагувати на різного типу втрати. Впливають тут, наприклад, такі моменти, як прихильність — як сильно ми були включені в життя померлої людини. Також — фактори втрати, тобто від чого і як померла людина. Наприклад, це була смерть від важкої, тривалої хвороби, або від старості, або ж — раптова смерть, до якої ніхто не був готовий. Наприклад, коли людину збивають на пішохідному переході.

Не можна ігнорувати почуття когось із членів сім'ї, які також переживають втрату, зокрема почуття дітей

Як не варто поводитися з людьми, які переживають втрату

У жодному разі не можна говорити людям, які пережили втрату, такі фрази як: «Час лікує» (тому що лікує не час, а усвідомлення того, що сталося), «Бог забирає до себе найкращих», «Тримайся» (триматися — нема за що), «Досить плакати» (насправді це не про жаль до скорботного, а про те, що той, хто поруч, не переносить тяжкості горя ближнього) і так далі.

Не можна ігнорувати почуття когось із членів сім'ї, які також переживають втрату, зокрема, почуття дітей. А це часто роблять — ігнорують горе дітей, не розкриваючи їм правди. Наприклад, кажуть, що мама «пішла», замість розповісти, що вона потрапила в ДТП і померла. Так дитина думатиме, що «мама її покинула», а це — не менш травматичний для неї варіант.

Якою ще може бути реакція на втрату

Трапляється, що люди реагують на втрату беземоційно. Збоку може здаватися, що людина настільки сильна, що здатна контролювати свої емоції навіть у такі складні періоди. Але це не так.

Є кілька причин такої поведінки. Перша — це так звана «анестезія мозку». Це сильне блокування мозком того, що відбувається: заперечення, придушення в собі всіх емоцій, як негативних, так і позитивних. Друга причина — це колосальне прийняття долі людини, прийняття самої смертності.

Також людям допомагає не «провалюватися» у стан горювання турбота про близьких — коли після смерті одного члена сім'ї вони включаються в допомогу та підтримку інших родичів. Тобто у них з’являється якийсь новий сенс життя — жити заради когось, і цей стимул ніби не дозволяє їм сумувати.

Ще одна причина — це коли втрата сприймається як порятунок. Наприклад, коли в жінки вмирає чоловік, який роками чинив до неї насильство. У такому разі вона не сумуватиме, для неї ця втрата якраз і буде звільненням від терору. Але за такого сценарію також може виникати почуття провини — це вина полегшення від болю та страждань, які приносив померлий за життя.

Як зрозуміти, коли людині потрібна допомога фахівця

На сьогодні ми маємо справу з неймовірною кількістю втрат і таким поняттям, як колективне горювання. Зокрема, через пандемію і велику кількість смертей від коронавірусу.

Я рекомендую звертатися до психотерапевта вчасно — брати кілька консультацій хоча б для того, щоб усунути появу патологічних реакцій, таких як нав’язливі думки, порушення сну тощо. Тому що дуже часто люди звертаються до фахівців запізно, коли ситуація вже зайшла надто далеко.

У таких випадках найкраще шукати підтримки саме у тих психологів, які спеціалізуються на горі та втраті. Ви також можете записатися на групи психологічної підтримки для тих, хто пережив втрату, наприклад, ось тут.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X