Невролог? — Нефролог! Історії про людей, які професійно турбуються про нирки

29 березня 2021, 18:45

Лікар-нефролог — це лікар, який спеціалізується на профілактиці, діагностиці та лікуванні захворювань нирок. Так, саме нефролог, хоча автокоригування часто виправляє це слово на «невролога». Що варто знати про цю професію, а також про здоров’я нирок.

27 березня відзначається Міжнародний день нефролога. Тож з нагоди професійного свята ми поспілкувалися із Тамілою Мороз, нефрологом, завідувачкою відділення амбулаторного гемодіалізу Чернівецької обласної клінічної лікарні, Володимиром Новаківським, нефрологом та головним лікарем медичних центрів «Фрезеніус Медикал Кер Україна», які надають послугу амбулаторного гемодіалізу, Світланою Ляшенко, нефрологом, завідувачкою відділення госпітальної нефрології та діалізу Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради, щоб зрозуміти — у чому особливість цієї професії, які хвороби вони лікують та чому так багато спілкуються із пацієнтами.

Відео дня

Нефрологи проводять із пацієнтами чи не найбільше часу, оскільки захворювання нирок або доволі тривалі, або пожиттєві — як у випадку з хронічною хворобою нирок.

Як стають нефрологами?

Таміла Мороз

Нефролог, завідувачка відділення амбулаторного гемодіалізу Чернівецької обласної клінічної лікарні

Шлях у професію нефролога, як і будь-якого іншого лікаря, досить тривалий — 6 років навчання в медичному університеті, 2 роки інтернатури за напрямом терапія та 6 місяців спеціалізації в нефрології. А потім постійне щорічне професійне удосконалення.

Пані Світлана розповідає, що нефрологія була першим напрямом, куди вона потрапила після навчання. «Спочатку ми думали, що це виключно наука про патології нирок, але насправді в нефрології трапляються майже всі терапевтичні нозології (хвороби — ред.) і цим вона цікава».

«Будучи анестезіологом, я зацікавився темою гемодіалізу (штучне очищення крові — ред.). Мені хотілося розвиватися не тільки в одному напрямі. А уявлення, що таке нефрологія, я здобув уже в процесі навчання», — ділиться пан Володимир.

Тобто в нефрологію лікарі потрапляють або ціленаправлено ще з інтернатури, або перекваліфіковуються вже під час медичної практики — переважно анестезіолога або терапевта.

Чим займається нефролог?

Володимир Новаківський

Нефролог та головний лікар медичних центрів «Фрезеніус Медикал Кер Україна»

Нефрологи опікуються здоров’ям нирок. Проте потрібно розрізняти тих, які лікують гострі та хронічні патології та тих, які опікуються пацієнтами з хронічною хворобою нирок (захворювання, за якого нирки поступово й незворотньо втрачають свої функції).

Пані Світлана порівнює роботу нефролога із професією пілота, де потрібно мати високий рівень знань, стресостійкість, приймати швидкі та відповідальні рішення та не допускати помилок, як у будь-якій спеціальності лікаря.

Нефрологи мають орієнтуватися в усій терапії. Лікар-нефролог має вміти скоригувати будь-яке лікування з урахуванням ураження нирок, оскільки нирки є одним з основних шляхів виведення ліків. Коригування лікування потрібне для того, щоби не завдати шкоди іншим органам і системам.

«Для нефрологів, які спеціалізуються на лікуванні пацієнтів із хронічною хворобою нирок термінальної стадії гемодіалізом, потрібні загальні знання фізики, хімії і трішки інженерного мислення», — коментує пан Володимир.

Про першого пацієнта

Світлана Ляшенко

Нефролог, завідувачка відділення госпітальної нефрології та діалізу Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради

Робота нефролога — це постійне спілкування, здебільшого з одними й тими самими людьми. Нефролог має бути трішки і психологом, і дієтологом, і просто другом, якому можна розказати про перше слово онуків.

«Мабуть, кожен із лікарів пам’ятає свого першого пацієнта. У мене це була молода жінка, яка була госпіталізована із гострим запаленням нирок. Ми довго її лікували, але досягли гарного ефекту. Пацієнтка виписалася з одужанням. До сьогодні ми із нею спілкуємося, стали майже друзями. І впродовж 20 років ось так йдемо по життю. Вона постійно спостерігається в мене та лікується, якщо виникають загострення», — пригадує пані Світлана.

Таміла Петрівна розповідає: «Коли мені вперше довелося працювати в нефрології, пацієнти були дуже важкі із нирковою недостатністю. І на той час у нас на Буковині ще не було відділення гемодіалізу. Тож цих людей треба було направляти в регіональні центри гемодіалізу, де не було місця, тому не всі могли туди попасти. Багато пацієнтів тоді помирали вдома від ниркової недостатності. Мені тоді було дуже боляче від того, що ми не могли нічим допомогти. Відділення гемодіалізу в нас з’явилися лише у 2001 році, де до 8 людей могли отримувати лікування. Сьогодні в нас у підрозділі є 25 апаратів для проведення гемодіалізу і 105 пацієнтів, які отримують у нас лікування».

Про здоров’я нирок

Кожна третя людина — у групі ризику виникнення хронічної хвороби нирок, захворювання, за якого нирки поступово та незворотньо втрачають свої функції. На останній стадії цієї хвороби людям потрібна замісна ниркова терапія — діаліз або трансплантація. Станом на 2019 рік в Україні 12 тисяч людей мають останню стадію хронічної хвороби нирок, а ще 37 тисяч наближаються до неї.

Але діагностика хронічної хвороби нирок, особливо на ранніх стадіях, досі залишається низькою. Так стається через те, що люди дуже мало про неї знають, а медичні спеціалісти не так часто діагностують її. Тому на лікарів-нефрологів лягає велика місія — виявлення та координування зусиль у лікуванні цієї хвороби разом із сімейними лікарями та медичними працівниками суміжних спеціальностей.

«Зазвичай пацієнти до нефрологів потрапляють від сімейного лікаря. Патологія нирок — це така тиха хвороба, яка довгий період зовсім ніяк не проявляється. І пацієнти можуть до нас потрапляти вже з хронічними захворюваннями нирок останніх стадій. І тут дуже важлива роль сімейного лікаря в спостереженні за такими пацієнтами, своєчасне виявлення відхилень, які можна виявити за звичайними аналізами крові та сечі», — каже Світлана Віталіївна.

«Основні групи ризику розвитку хронічної хвороби нирок: люди з підвищеним тиском, з цукровим діабетом, на яких сімейні лікарі мають акцентувати увагу. Як тільки сімейним лікарем виявляються мінімальні прояви ураження нирок, то одразу треба таких пацієнтів відправляти на консультацію до нефролога. Тільки за такого підходу можна виявляти хворобу на ранніх стадіях та відтерміновувати початок діалізу. — додає Таміла Петрівна. — На початкових стадіях захворювання треба звертатися до сімейного лікаря, щоб відслідковувати показники своїх аналізів. Тому що тільки планове лікування може вберегти від розвитку ниркової недостатності».

Щоб підтримувати здоров’я нирок, Світлана Віталіївна радить — здорове харчування, здоровий емоційний фон, вживання достатньої кількості рідини, зменшення вживання солі, контроль за вагою, щоденно займатися фізичною активністю (хоча б 30 хв). Відмовитися від паління й обмежити або зовсім не вживати алкоголь.

Володимир Валерійович із «Фрезеніус Медикал Кер Україна» коментує, що комунікація пацієнта із нефрологом багато в чому залежить не від пацієнта, а й від первинної ланки та якості її роботи: «Тому ми зараз багато зусиль приділяємо тому, щоби спілкування із первинною ланкою ставало більш системним. Аби сімейні лікарі розуміли, на якому етапі потрібно направляти до нефролога. Адже чим раніше пацієнт потрапляє в поле зору нефролога, тим краще для пацієнта».

У чому особливість гемодіалізу?

Гемодіаліз — це один із методів ниркової замісної терапії для людей із хронічною хворобою нирок термінальної стадії. Під час гемодіалізу кров фільтрується поза тілом людини за допомогою діалізного апарату. Приблизно 350 мл/хв крові забирається з організму і проходить через фільтр — діалізатор. У ньому кров очищується й повертається в організм. Таку процедуру людина з ХХН V стадії має отримувати по 4 години 3 рази на тиждень пожиттєво.

Гемодіаліз — це спосіб життя. Безумовно, є дуже багато нюансів для пацієнта, починаючи із режиму харчування й закінчуючи прийомом ліків, специфічних ліків.

«Нефролог, який лікує пацієнта на діалізі, — це унікальний лікар, оскільки жодна категорія пацієнтів не має таких тісних і довготривалих стосунків із лікарями. Чому? Ми бачимо фактично всіх пацієнтів 3 рази на тиждень по 4 години. Через місяць, після того, як вони до нас прийшли, ми знаємо про всі їхні проблеми. Пацієнт на гемодіалізі з усіма своїми проблемами насамперед йде до діалізного лікаря. Тому тут треба бути одразу лікарем усіх спеціальностей», — ділиться Володимир Валерійович.

Таміла Петрівна акцентує, що найчастіше лікарі-нефрологи нагадують пацієнтам дотримуватися дієти. Обмежень у діалізній дієті багато: особливо продукти з калієм, фосфором, вживання яких треба ретельно контролювати. Тут треба терплячість, виваженість та ще раз і ще раз пацієнтам це все нагадувати.

Про виклики в роботі нефролога

«Як анестезіологу, на початку найскладнішим для мене було спілкування з пацієнтами, які є дуже хворими людьми й потребують цього спілкування постійно. І те, як ти з ними говориш, можуть залежати й результати лікування, і твої подальші дії», — пригадує Володимир Валерійович.

«Найскладніше з усього — це те, що пацієнту треба повідомити, що в нього хронічна хвороба нирок, яка не вилікується і треба постійно отримувати лікування програмним гемодіалізом. Це завжди стрес. Пацієнти це сприймають дуже боляче, бо розуміють, що вони невиліковно хворі. Тому найти підхід до пацієнта, пояснити йому, що все-таки життя продовжується. Так, ми покращуємо якість життя, але, на жаль, не виліковуємо. Хто є потенційним претендентом на пересадку нирки, вони мають усі можливості пройти в нас цей етап — від гемодіалізу до трансплантації донорської нирки. У кого є протипокази до трансплантації, то вони продовжують лікування гемодіалізом, дотримуються рекомендацій», — каже Таміла Петрівна.

Про мотивацію роботи із пацієнтами, які здебільшого не одужують

Втрачену функцію нирок відновити неможливо, тому люди із хронічною хворобою нирок мусять отримувати або діаліз, або чекати трансплантації нирки на діалізі. Оскільки до пересадки нирки багато є протипоказань, то здебільшого пацієнти отримують гемодіаліз або перитонеальний діаліз протягом усього життя. І щоби життя було якісним, медичні працівники, зокрема, нефрологи, піклуються про пацієнтів, про якісне лікування для них.

Володимир Валерійович: «За що я люблю свою роботу? За те, що ми допомагаємо людям і за те, що ми кожного дня бачимо результат цієї роботи. Оскільки наша робота — це не симптоматичні медичні послуги, це довготривале спостереження за дуже хворими людьми. Контроль терапії, яка дає їм друге життя. Й із цим другим життям вони радіють життю, бачать онуків, бачать дітей, які виросли. Це велике щастя для лікаря».

Таміла Петрівна: «Головне — це те, що ти рятуєш життя. Сьогодні знов твій пацієнт має змогу радіти спілкуванню із рідними — саме в такі моменти думаю, що я потрібна в цьому житті, бо бачу плоди своєї роботи».

Світлана Віталіївна: «Нашу роботу можна також порівняти із роботою детектива. Увесь час ви мусите шукати причини захворювання, не тільки хронічної хвороби нирок, а й інших супутніх захворювань. Це викликає захоплення в лікарів. І найголовніше в нашій професії — це те, що ти отримуєш задоволення від того, що ти покращив стан та самопочуття пацієнта. Що щасливий і сам пацієнт, і його рідні та близькі».

Перспективи в галузі нефрології

«Якість надання гемодіалізу за 10 років стала набагато кращою, ніж була. Розвиток трансплантації дозволяє галузь ниркової замісної терапії посунути на якийсь ще вищий щабель. Але це робота великого кола фахівців, яка має робитися дуже-дуже колегіально (анестезіологи, хірурги, нефрологи, трансплантологи тощо). Тут є куди розвиватися. І безумовно, ніяка трансплантація не буде можливою, якщо немає поруч якісної замісної ниркової терапії методом гемодіалізу чи перитонеального діалізу. Одне без іншого не працює. Це методи, які не виключають один одного, але в певних випадках один в одний переходять», — каже Володимир Новаківський.

Показати ще новини
Радіо НВ
X