Синдром відкладеного життя. Як впоратися з агресією, розгубленістю та апатією — психолог

27 квітня 2022, 16:05

Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя. Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.

Людина, яка чекає закінчення війни, переживає за майбутнє, яке не має конкретного терміну наступу. Часто основа такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення, наприклад: «Ти можеш відпочити лише після виконаної роботи».

Відео дня

Подібна ситуація: «Ти можеш повернутися у звичне життя лише після закінчення війни». Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так. Якщо ви розумієте, що схильні до такого синдрому, запитайте себе: «Чи я хочу віддати ворогові своє життя? Адже якщо я не живу, він мене вже переміг. Тобто я самостійно вписав себе у бойові втрати».

Часто після цього люди ніби прокидаються та розуміють, що не хочуть віддавати ворогові своє життя. Однак якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише посилить цю рану. Тому слід своєчасно визнати це і звернутися за психологічною допомогою.

Медичний психолог та травмотерапевт Оксана Степанюк у каналі Психологічна підтримка пропонує розглянути 3 умовні ситуації:

«Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують».

Доступний спосіб впоратися з агресією – засудити людину поряд. Людина, схильна до почуття провини, погоджуватиметься з обвинуваченнями. Це спричинить погіршення його психологічного стану. Ви повинні бути готові, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка не має нічого спільного з вашою.

Алгоритм дій у подібній ситуації:

  • Якщо є можливість, зменшіть спілкування із цією людиною.
  • Якщо ні, то уявіть, що ви у коконі. Усі слова, що летять у ваш бік, відскакують від поверхні.
  • Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
  • Поговоріть із тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
  • Не доводьте свій погляд до цієї людини, але вказуйте на свої межі. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий підтримувати цю розмову».

Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає вину із себе. Це також можуть бути токсичні відносини задовго до війни.

«Я в безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутись до життя».

Зазвичай такі люди мали на меті виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної мети. Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога. Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць і рік тому. Потім як це робив сьогодні. Так збирається хронологія процесів.

Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі півгодини. Потім ще година. Однак не чекайте від себе чіткого розуміння, що і коли робити. Адже переїзд — це стрес, а раптовий переїзд — подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Після переїзду не хочу виходити з дому. Житиму далі, коли закінчиться війна».

Минуло майже два місяці. За цей час люди розділилися на три категорії:

  • Із ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
  • Ті, хто затримався у проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на кілька кроків назад. Їм також властиве сильне почуття провини.
  • Люди, що залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.

Проблема останніх може бути у внутрішньому бажанні, та у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід своєчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта. За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та направити до більш вузького спеціаліста: невролога або психіатра. Лікар призначить спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.

Інтернет-платформа психологічної допомоги Розкажи мені працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит та надіслати заявку через сайт www.tellme.com.ua. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

Редактор: Альона Дука
Показати ще новини
Радіо NV
X