Рідкісні і універсальні. Як люди стають донорами та чому «здаємо кров — рятуємо життя» — правда, а не високі слова

16 червня 2021, 00:33

Напередодні Всесвітнього дня донора крові НВ Life поговорив з трьома донорами, щоб дізнатися, чому вони почали здавати кров і чи можемо ми теж комусь допомогти або навіть врятувати життя.

У ФБ періодично з’являються подібні пости: «Друзі, потрібна допомога. В колеги близька людина в дуже складному стані. В реанімації. Потрібно щось одне із цього знайти: готова еритроцитарна маса група крові 3 (-) або треба зробити процедуру „отримання еритроцитарної маси з донорської крові“ (3 мінус). Є донори, які готові під‘їхати куди потрібно. Можливо, хтось знає куди/до кого можна оперативно звернутись з таким питанням».

Відео дня

Якщо ви читаєте таке і намагаєтеся згадати, яка у вас група крові, не знаєте, куди з нею бігти, чи не небезпечно це і чи має сенс, ці історії — орієнтири для вас.

Жанна Лаврова, головний редактор EVENT Ukraine

«Все життя я відчуваю себе в боргу і, якщо потрібна кров моєї групи — здаю»

Жанна Лаврова стала донором після того, як чужа кров врятувала її життя (Фото: Власний архів)
Жанна Лаврова стала донором після того, як чужа кров врятувала її життя / Фото: Власний архів

Прилетіла рано вранці. Бориспіль, паспортний контроль, молодий прикордонник перевіряє документи, а я розглядаю нашивки на його формі. Група крові 4+. Рідкісна група. Як у мене…

Мій син народився пізно ввечері. В пологовому будинку в цей час була тиша, всі готувалися до сну і я тихенько звикала до думки, що стала мамою. Ніщо не віщувало біди, але вона сталася. Раптово відкрилася сильна кровотеча.

Сил покликати на допомогу просто не було. Випадково в палату реанімації заглянула санітарка, побачила калюжу крові під ліжком, а далі як в кіно: сестри, лікарі, реанімація… Кровотеча не зупинявся і я «йшла».

Крові моєї групи не вистачало, і терміново викликали на допомогу донорів, хлопчиків-курсантів з найближчого військового училища. 22 людини, майже всі мої ровесники, з моєї рідкісною 4-ю групою крові.

Пряме переливання крові, на щастя, тоді ще не було заборонено, і це врятувало мені життя.

22 людини, імен яких я не знаю, стали моїми кровними братами, а мій лікар, Ніна Хорошаєва, яка прибігла серед ночі у відділення, стала хрещеною матір'ю моєї дитини.

І все життя я відчуваю себе в боргу і, якщо потрібна кров моєї групи — здаю.

Кілька років тому з’явився чудовий проект ДонорUA і я просто не могла не приєднатися до нього.

«Здаємо кров, рятуємо життя» — це не просто слоган проекту і високі слова. Ми реально можемо врятувати життя, особливо при критичній нестачі.

Достатньо заповнити анкету на сайті donor.ua і ви будете отримувати повідомлення про потребу в вашої крові. Допомога завжди адресна — в повідомленні вказані дані конкретної людини, його діагноз, де саме можна здати кров. Якщо врахувати, що один донор рятує три життя, то тільки в минулому році потенційно врятовано 18 297 осіб! На сайті дуже зрозуміла навігація, дані адреси центрів в 25 областях України, докладно описано все, що потрібно знати людині, яка хоче здати кров.

Ілона Плєханова, керівник відділу в компанії Delta Medical

«Бути донором крові — це круто«

Ілона не чекає, коли їй зателефонують, їде здавати кров сама (Фото: Власний архів)
Ілона не чекає, коли їй зателефонують, їде здавати кров сама / Фото: Власний архів

Я здаю кров тому, що вважаю, що допомагати потрібно, і не тільки грошима. Гроші - це банально.

Історія мого донорства розпочалася в той момент, коли в інтернеті я побачила рекламу donor.ua. Там система така, що ти реєструєшся у базі, вказуєш свою групу крові, а потім тобі дзвонить людина, яка потребує переливання, або її родичі, друзі. Пропонують прийти на процедуру. Ця автоматизована система рекрутингу та управління донорами крові розроблена з метою популяризації донорського руху в Україні. На сайті я дізналася, що донорами крові можуть бути люди, що не мають серйозних хронічних захворювань (серцево-судинних, органів травлення, цукрового діабету тощо), схильності до кровотечі, тяжких вірусних інфекцій (гепатит, ВІЛ).

Після перенесених застуд має минути 2 тижні, перш ніж можна буде здавати кров, а після щеплення живими вакцинами — 4 тижні. Донором крові можна стати через 4−6 місяців після оперативного втручання або нанесення татуювання, пірсингу.

Я здавала кров усього п’ять або шість разів. Окрім donor.ua, я підписана ще на інші мережі, зокрема Яніни Соколової та лабораторії «Сінево». Вони теж проводять збір крові. Часто це прив’язано до якихось знаменних дат — Дня дитини, наприклад. Збір крові зазвичай проводять у зручних місцях, скажімо, готелях у центрі міста. Ти приїжджаєш, реєструєшся і здаєш. Тебе чимось пригощають смачним, щоб трохи відновити сили. То ж я останнім часом не чекаю на дзвінок, їду сама.

Я вважаю, що кров — те, чим я можу поділитися з людьми, яким це дуже потрібно для збереження здоров’я або навіть порятунку життя. Цей ресурс відновлюваний, то чому б і ні? До того ж здавати кров корисно.

Перший раз я поїхала сама та почувалася не дуже. У мене низький тиск… Другий раз було легше, мабуть, завдяки дружній підтримці. Збір оголошувала компанія «Сінево», і ми їздили з колегами з мого відділу. Сприймали це як тимбілдінг або навіть братерство по крові. Я щоразу хвилююся через свій низький тиск. Але це не боляче зовсім! Мені здається, все залежить від вразливості людини. Перші рази я навіть не дивилася на свою руку з приєднаною системою, а потім глянула — нічого страшного. Планую здавати кров і надалі.

Данііл Алістратов, геймдизайнер Shaman Games

«Я туди поїхав на автоматі, наче так і треба»

Данііл Алістратов вважає, що донорство — це абсолютно нормально (Фото: Власний архів)
Данііл Алістратов вважає, що донорство — це абсолютно нормально / Фото: Власний архів

Я виріс з певним розумінням того, що у світі доволі багато тупих проблем, які одні люди постійно розгрібають, а інші їм постійно їх навалюють. Тому якщо у тебе раптом є можливість зробити комусь трошки легше та краще, і це тобі майже нічого не варто, то не зробити так нема жодних причин (якщо ти звісно не скотина).

От я ріс, знаючи, що в мене кров особлива, з приколом — я можу бути донором для будь-якої групи крові, але реципієнтом виключно для своєї. Поетично. І коли стукнуло 16, мені написав Охматдит, що моя кров терміново необхідна для якоїсь дитини. Я туди поїхав на автоматі, наче так і треба. Ось здав кров, і розумію — завдяки мені якась дитина поживе подовше, ну, чудово, виходить я несу творення, любов та позитив у світ, що по основному плану і має робити кожна людина у світі.

А здати кров — це ж понти, почекав, полежав, там з тебе щось трохи посмоктало, і на вихід. Ще й смаколики дають. Ось я і взяв собі за звичку це робити кожного року по 2−3 рази. Нічого поганого мені від цього не буде, а у когось життя врятоване, ідеальний обмін.

Дізнатися більше та приєднатися легко: Агенти крові, Кровопедія

Показати ще новини
Радіо НВ
X