«ПТСР — не тавро і не ярмо». Коли виникає посттравматичний стресовий розлад і як з ним впоратися — психолог Андрій Козінчук

31 травня, 13:58
Ексклюзив НВ
Психолог Андрій Козінчук розповів, що таке посттравматичний стресовий розлад і як з ним впоратися (Фото:Андрій Козінчук/Facebook)

Психолог Андрій Козінчук розповів, що таке посттравматичний стресовий розлад і як з ним впоратися (Фото:Андрій Козінчук/Facebook)

Посттравматичний стресовий розлад — це клінічне захворювання, яке лікується, а не тавро чи ярмо, яке залишиться з українцями назавжди, переконаний військовий психолог, офіцер Збройних сил України Андрій Козінчук.

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

В ефірі Радіо НВ він пояснив, чому розлад став «страшилкою», хто його може виявити і як спілкуватися з тими, хто повернувся з війни агресивним.

Відео дня

— Фахівці говорять, що 100% громадян України уражені війною тим чи іншим чином, але не всі 100% отримають ПТСР. Як зрозуміти, що йдеться про цей розлад?

— Ніяк ви це не зможете зробити. ПТСР — це така зручна страшилка. Що ви маєте знати про ПТСР: це клінічне захворювання і визначити його може тільки фахівець, тобто лікар-психіатр або психотерапевт, який має відповідний фах.

Не факт, що ПТСР буде у тих, хто пережив страшну психотравмуючу подію — смерть близьких, [перебування] під обстрілами, на окупованих територіях. Психіка — гнучка. Вона здебільшого «витягує» це все сама. Це не означає, що все легко мине, але не закінчиться ПТСРом.

Подумайте про назву — посттравматичний стресовий розлад, тобто [стан з’явиться] вже після того як усе закінчиться. Зараз говорити про ПТСР ще трошки зарано, та й лякати цим також не варто, бо він прекрасно піддається терапії, лікуванню за однієї умови — коли людина сама хоче про себе попіклуватися, їй важливо не страждати, а вийти на якийсь новий рівень.

— Тож людям не варто займатися самолікуванням, а головне — самодіагностикою.

— Так, бо це дуже невдячна штука.

Чому він такий попсовий став? Тому що ПТСР — досить скрутна штука для американських вояків, адже вони воювали не в себе вдома. Близько у 20% [військових виявляють] ПТСР. У ізраїльських воїнів, які воюють у себе в країні, — від 4 до 5%. Усвідомте, що Ізраїль у себе вдома, то швидше за все, що у нас не буде такого великого [показника, як у американців].

Наші психологи та психотерапевти, асоціація, вже вісім років у цій війні - уже всі пройшли протоколи лікування, діагностики. Якщо ви відчуваєте, що вам щось не окей після того як ви щось пережили, ви не можете дуже довго (більше місяця) відновити рівень свого життя, комфорту (якщо ваші побутові умови вже нормальні), то алгоритм один — зверніться до фахівця, не займайтеся самолікуванням, бо ви такого собі можете понавидумувати, ще гірше себе заженете у травму, ніж вона була.

Навіть якщо фахівець поставить [діагноз] ПТСР, не означає, що це якесь тавро, ярмо. Це означає, що вам треба усвідомлювати, як проходити терапію. Можливо, треба буде походити на групову [терапію] і це може бути трохи дискомфортно.

— Поведінка людини, яка повертається з війни, часто може бути дискомфортною для оточуючих — більш агресивною та різкою. У таких ситуаціях починають говорити: «А, так він же воював, значить все — відбитий, у нього ПТСР». Чому в цьому є помилка і чи є якісь поради, як спілкуватися з військовими?

— Який має бути солдат на війні? Злим. Ласкавий воїн — це трошки непритаманно війні. Він має бути злим, агресивним, бо його задача — вбивати людей. Не людей, вибачте, росіян.

Потім ця людина повертається додому і суспільство хоче, аби він був добрим, ґречним, чуйним. Це все буде, але не одразу, тому що його психіка знаходиться у стані воїна і не одразу перемикається.

Що робити? По-перше, не ліпіть із нього образ. У вас є якісь очікування, яким він має бути і дуже часто люди говорять: «Ой, ти не такий як я очікував». Це не його проблеми, Це ваші проблеми, бо ви очікували.

Друге: не заспокоюйте його, не розповідайте, яким він має бути. Звісно, до того часу, поки він не починає порушувати закон. Йому потрібна підтримка, навіть якщо він агресує. Ви ж чомусь із ним спілкуєтеся, значить маєте якийсь стосунок до нього, підтримайте його. Не його стан, а його: «Ти класний, я пишаюсь тобою, який ти крутий/а дядько/тітка, дуже круто, що я тебе знаю».

Ви можете запропонувати їжу, обійми ще щось, але в жодному разі не силуйте, бо це насилля. Покажіть йому свою підтримку, наскільки добре ви до нього ставитесь. І навіть якщо він агресуватиме, повірте, з часом він із вдячністю до вас повернеться.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

Подкасти, які стосуються психології та війни

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X