Це може стати кращим рішенням у житті. Кому варто пройти психотерапію і навіщо, де та як знайти свого спеціаліста

11 березня 2021, 00:17

Звернутися до психотерапевта може бути одним з найкращих рішень у вашому житті. Адже психотерапія створена для того, щоб підвищувати якість життя людини. Психологиня-консультантка Станіслава Орловська розповідає, як не помилитися, обираючи фахівця.

Станіслава Орловська

Психологиня-консультантка, тімлід фонду Життєлюб

Заперечення, гнів, торг, прийняття — етапи які проходить тема ментального здоров’я, як в загальному інформаційному полі, так і в житті конкретної людини. Спочатку ми говоримо собі: «Ти з усім справляєшся сама, до чого ці крайнощі»? Потім чуємо від подруги, що терапія змінює її життя і думаємо: «Ну, ясна річ, тобі б тільки комусь поскиглити». Далі починаємо помічати в собі цікавість, дізнаємось ціни й виявляється: «Ого! скільки всього корисного за ці гроші можна купити! Піду краще до астролога».

Відео дня

І ось, коли зірки стали в ряд, перша декада березня розпочалася, Меркурій вийшов з ретрограду, а в житті нічого так і не змінилося, настає той самий момент: «Ну добре, припустимо мені потрібна психотерапія. Але як знайти фахівця»?

2020 рік поставив руба питання ментального здоров’я. Базове відчуття безпеки людини похитнулося у світових масштабах. Загальний тривожний фон загострив раніше не пропрацьовані травми. Це сформувало великий попит на фахівців в області ментального здоров’я. Попит активізував спеціалістів та спеціалісток різних рівнів та напрямів, і НЕспеціалістів теж. В Україні немає державного інституту ліцензування або ж акредитації психотерапевтів. Відповідно, ринок переповнений і попитом, і пропозицією, але як перевірити якість цієї пропозиції — питання.

Вибір психотерапевта: з чого почати

Для початку, варто розібратися, а чого ж від терапевта чи терапевтки очікувати, які надії покласти, яку відповідальність? Якщо терапевтичні відносини для вас — абсолютно новий досвід, буде зрозуміліше, якщо порівняти їх з чимось знайомим.

Це не лікування

Ми приходимо до лікаря аби отримати готову відповідь на питання: «що зі мною?» Він знає діагноз, якою пігулкою вплинути на ваш організм, які біохімічні процеси запустити і як зробити так, щоб перестало бути боляче.

Психотерапевт/ка не має знати, що з вами. Він/вона ставить це питання вам. Працює з вашими психічними процесами, а не з біологічними. І не тримає в кишені пігулку, яка припинить душевний біль. Це скоріше прямо протилежний процес: аби наш внутрішній біль вгамувати, з ним необхідно спочатку зблизитися, детально познайомитися, зрозуміти як він працює, а потім раптом помітити, що вже й не так болить.

Це не школа

Учитель/ка — носій універсального й абсолютного знання. Він/вона точно знають орфографічні правила, дати історичних подій, закони фізики, теореми й аксіоми. І тільки так має бути. Учитель передає нам тверде знання про те, як правильно.

Психотерапевт/ка не знає, як саме для вас правильно: жити, вчиняти, обирати, любити. Але він/вона знає як вас провести по цьому шляху, щоб ви дізналися відповіді у себе самого.

Це не дружба

Один з найпоширеніших контраргументів щодо психотерапії: «Мені не треба, у мене є друзі!» Дійсно, певні подібності між відчуттями після теплої дружньої бесіди та психотерапевтичної зустрічі є. Як мінімум, тому що і те, і інше — бесіда з кимось, хто щиро на твоєму боці. Друг або подруга теж тобі не мама і коханка/нець — їм можна із задоволенням і легкістю пожалітися на родичів та партнерів/ок. І стане якось легше на душі. Це називається психотерапевтичний ефект. Але це не робить ваше спілкування психотерапією.

Чому? Ось кілька аргументів:

1. Друг може вільно висловлювати свою суб'єктивну думку, давати оцінки вашій поведінці, транслювати свої переконання, установки та моральні догми. Психотерапевт/ка не оцінює ані вас, ані ваші вчинки. І не розповідає вам, що добре, а що погано.

2. Подруга може заповнити собою весь ефір вашої зустрічі. Через те, що вона в принципі не вміє слухати, або вміє, тільки от прямо зараз у неї своя криза. Така поведінка не залишає місце для вас у діалозі. Психотерапевт натомість слухає саме вас, активно присутній поруч із вами та може ані слова не сказати за зустріч, якщо ваша нагальна потреба на сьогодні — виговоритись. Це його/її робота. Поділитися особистим досвідом спеціаліст/ка може, але тільки якщо це стосується вашого поточного процесу і ця інформація має терапевтичну мету.

3. Людина може з вами «товаришувати» тому що насправді хоче від вас щось, що соромно сказати прямо: секс, промоцію, консультацію, гроші в борг, будь-яку іншу вигоду. Психотерапевт/ка за свою роботу має прозору і для всіх учасників процесу зрозумілу мотивацію: конкретну суму грошей за його / її роботу.

4. Друг може дзвонити й писати, коли йому хочеться, приїхати о першій годині ночі, тому що йому або їй погано на душі, залишитися жити, ви ж друзі все-таки! Межі взаємодії з психотерапевтом/кою чіткі та є частиною вашого проговореного контракту.

5. Ваші давні сварки із подругою, невирішені конфлікти з другом, прихована заздрість або прихована закоханість — все це може впливати на можливість щиро та відкрито бути поруч один з одним. Психотерапевт/ка — чистий аркуш для вас, немає контексту відносин, які б вас пов’язували. Відповідно, в терапевтичних стосунках набагато легше і безпечніше насправді бути собою.

Психотерапевтичні стосунки — теж стосунки

Є думка, що сформовані терапевтичні відносини самі по собі мають цілющу властивість.

Так, психотерапевт/ка дійсно — не друг, не лікарка, не вчитель і не мама. Але він/вона все ще людина. Він/вона щось до вас відчуває, якось до вас ставиться, має до вас і до того, що ви говорите певні емоції. Відповідно, те, що поступово формується між вами — теж людські стосунки. Просто окремий, незвичний їх різновид. Ці взаємини регулюються психотерапевтичною професійною етикою і вашими особистими домовленостями. Унікальність цих стосунків у тому, що в них є повага до особистих кордонів; ці кордони прозорі й проговорені; щирість у цих стосунках — природна даність, тому що немає мотиву щось приховувати; а головна мета цих відносин — покриття саме ваших емоційних потреб.

Є думка, що сформовані терапевтичні відносини самі по собі мають цілющу властивість. І не настільки важливо, до психотерапевта юнгіанського, гештальтистського або когнітивно-поведінкового підходу ви підете. Важливіше, щоб відносини склалися.

1 Обирайте людину

Якщо ви обираєте собі в першу чергу людину для людських, (хоч і терапевтичних) відносин, то й обирати варто в першу чергу просто по-людськи. До того, як прочитати про сертифікати та рекомендації, вдивіться у фотографію фахівця, що ви відчуваєте?

Якщо всередині народжується ірраціональне відчуття теплоти, як ніби побачив приятеля на іншому боці вулиці — варто йти далі та дізнатися більше про цього фахівця чи фахівчиню.

За це почуття відповідають трансферентні характеристики. Крізь нашу міміку, інтонації, стиль самопрезентації та фізіологічні особливості просочується весь наш досвід. Він сприймається неусвідомлено. Адже ми часто не розуміємо, чому ми хочемо заговорити саме з цією людиною поміж усіх гостей на вечірці. Ми всі один для одного дзеркала, важливо знайти те дзеркало, в якому впізнаєш себе.

Трансферентними характеристиками пояснюється те, що до терапевта, який пережив особисту втрату, не зрозуміло як, приходить клієнт саме з такою проблемою. А до терапевта, який колись боровся зі своєю залежністю, приходить клієнт, що прямо зараз намагається кинути зловживати. Адже психотерапевта від клієнта, в першу чергу, відрізняє те, що перший пропрацював свої травми та вже знає як із ними бути, а другий тільки на початку цього шляху.

Якщо вас зацікавив фахівець/чиня, варто сходити до нього/неї на лекцію або вебінар, або ж на пробну першу зустріч, щоб побачити людину живою і цілісною. Так стає зрозуміліше, чи ваша це людина.

2 Зверніться за рекомендаціями

Ґрунтуватися на внутрішніх емоційних відчуттях від спілкування з терапевтом важливо, але недостатньо. Потрібні ще якісь опори для прийняття рішення. Добре, якщо в оточенні є хтось, хто вже знаходиться в терапевтичному процесі. Якщо це близька вам людина, то з одним на двох терапевтом працювати не рекомендовано. Однак можна попросити пораду у терапевта/ки, що допомагає вашій близькій людині. Фахівчиня чи фахівець, зазвичай, мають своє професійне коло колег і з радістю когось порекомендують.

Якщо ж ви чуєте рекомендацію від людини, з якою у вас поверхневі функціональні відносини, цілком можна попросити контакти й вийти на зв’язок. Уже в процесі листування чи телефонної розмови можна багато чого зрозуміти.

3 Будьте уважні до попередньої комунікації

З того, як фахівець/фахівчиня відповідає на ваші питання можна багато чого зрозуміти. Варто продовжувати спілкування, якщо людина прозора і зрозуміла в описі методології своєї роботи, освіти, свого досвіду і ціни. Хороший показник, якщо ви отримуєте прямі відповіді на всі ваші запитання (на які, до речі, ви маєте повне право) та якщо фахівець або фахівчиня ставить свої. Наприклад, питання «Хто рекомендував вам до мене звернутися» говорить про те, що психотерапевту/тці важливо уникнути перетинів з вашим близьким оточенням — це професійно. Може бути питання про те, з яким запитом ви прийшли. Це значить, що він/вона добре знає свої компетенції: з якими темами виходить працювати, а з якими краще передати клієнта/ку колегам.

Перша зустріч

Спосіб зробити вибір, який завжди працює — це пробувати. Ви можете призначити перші зустрічі з декількома терапевтами/ками та після них вирішити, з ким залишитися. Ви можете призначити одну зустріч, спробувати, а якщо щось піде не так, не повертатися до цього фахівця і шукати далі. Єдина рекомендація у зв’язку з цим — не тікайте з терапії, якщо ви вже встигли увійти в системний процес. Важливо провести завершальну зустріч. В іншому разі, ви можете завершити ваш терапевтичний процес у будь-який момент часу. Головне почати.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X