Пологи після COVID-19 через два-три місяці (припустимо, перенесли COVID-19 у 25 тижнів, а пологи в 37-38 тижнів) абсолютно не вкладаються в наше розуміння стандарту. Ось все йде добре, виливаються води — вони чорного кольору у жінки, яка перенесла COVID-19, і ти не розумієш, це норма чи це страждання дитини. Є багато нюансів. Або виникає гепатоз вагітних після ковідної інфекції, летять ALT, AST, і ти не розумієш, ми можемо йти в пологи чи необхідно оперувати? Тому COVID-19 сам собою теж дуже сильно змінює ставлення до партнерства в пологах і вибір медичної тактики.
І тут виникають теж дуже складні питання щодо доул, психологів, психотерапевтів під час пологів, людей, які емоційно допомагають цій вагітній. Ці люди мають розуміти: пологи під час пандемії — це не ті природні пологи, про які ми думаємо, навіть якщо вони закривають очі на розуміння природного відбору. Тут може бути і дискоординація пологової діяльності, можуть бути різні стани, при яких лікарі самі не завжди розуміють, що їм треба робити. Це може збільшити відсоток кесаревих розтинів, до цього потрібно бути готовим. Лікар, що приймає пологи, тоді, коли він не може для себе усвідомити або знайти відповідь на питання, не прописане стандартом, звичайно, може зробити більше оперативних втручань заради мами і заради дитини. Дуже-дуже складне рішення. Але однозначно постковідним синдромам потрібно приділяти увагу.