Магія порад. Чому українці радо біжать за медичними «консультаціями» до незнайомців — фрагмент книги Як не стати овочем
Віра українців до інших людей упереміш із магічним мисленням складають страшну суміш — саме тому багато хто просить поради у незнайомців, навіть коли йдеться про власне здоров’я або життєво важливе рішення.
НВ публікує фрагмент про небезпечні поради з книги Оксани Мороз Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі, яка 1 вересня виходить друком у видавництві Vivat.
Оксана Мороз
Під типовими шахрайськими схемами можна підвести риску. Проте цей розділ був би неповний без ще одного важливого складника введення людей в оману — «порад із власного досвіду й без нього». Віра українців іншим людям упереміш із магічним мисленням — страшна суміш.
Коли з шахрайствами міг мати справу не кожен із нас, то з порадами — точно кожен. Щоб зрозуміти їхню суть і шкоду, ініціатива Як не стати овочем разом із SemanticForce здійснили дослідження, проаналізувавши дописи та діалоги у Facebook-групі Людоньки, порадьте! (аналіз тривав з 25 лютого до 25 травня 2021 року, кількість публікацій — 7030; середня кількість дописів на день — 78, максимальна — 207).
У цій групі представлені різні аудиторії. Однак найактивніші ті, які дають шкідливі поради. Ідеться про відповіді на запитання, що потребують ґрунтовного фахового аналізу, а на них відповідають люди, спираючись на суб'єктивну думку чи досвід.
Наступного дня після того, як я завершила чернетку цієї книжки, Facebook заблокував групу Людоньки, порадьте! через порушення стандартів спільноти. Точна причина блокування групи невідома, але через велику кількість учасників контент у ній було складно модерувати (мова ненависті, нецензурні вислови, релігійна нетерпимість тощо), і це могло спровокувати бан від Facebook. Чи розблокують групу, не зрозуміло. Проте є кілька її клонів.
У Людоньки, порадьте! 17% публікацій стосуються теми здоров’я. Це третя позиція після категорій Товари та Послуги, де риторика точиться навколо «купи-продай».
Здавалося б, що тут такого? Насправді вони дуже ілюстративно показують важливий нюанс у тому, як українці споживають інформацію. Що важливіша тема, то більше звертаються до людей по поради й ігнорують інші інформаційні канали.
Проаналізувавши 1200 дописів, ми дізналися, що:
● у 56% шукають лікаря й обов’язково з власного досвіду;
● у 28% просять про діагностику, медичні призначення та інші рекомендації, тобто щодо діагнозу звертаються не до лікаря, а у Facebook-групу.
Фразу «з власного досвіду» не завжди додають до дописів, у яких просять про лікування та діагностику. Люди хочуть почути інших людей. Зібрати думки й дійти висновків. Це стосується будь-яких хвороб — від раку до нежитю. Водночас люди не бояться викладати всі подробиці свого стану під власними іменами.
Типова ситуація, щодо якої звертаються у групу 28% дописувачів:
«Привіт. Порадьте, що робити. Тиждень тому зробила УЗД щитовидної залози, понатискали мені шию, і дихати стало складніше, ніби щось заважає й давить. Річ у тому, що 20 років тому в мене виявили внутрішній вузловий зоб, який швидко виріс з 1-го ступеня до майже 4-го. Звичайно, понавиписували тонни таблеток, які нічого не допомагали, а тоді сказали: потрібна операція.
Мені пощастило: люди підказали, де живе бабка, яка лікує людей молитвами. І вона мене вимолила, сказала: повністю забрати не може, але мішати мені не буде. І він зменшився й залишився до сьогодні на 1-му ступеню.
Ця бабка вже 15 років тому померла. До ендокринолога йти не хочу, це марно. Порадьте, що зробити, щоб нормально дихати, чи, може, ще є десь такі бабки, що вимолюють. Дякую вам, всезнаючі людоньки, наперед".
До тексту додають фото з УЗД. Діагностика за результатами обстеження чи просто «на пацієнтах» — це не виняток, а ще одна особливість шукачів порад. Часто в Людоньки, порадьте! з’являються фото з висипами чи іншими помітними аномаліями та незмінними запитаннями «Що це? Що робити?» Наприклад:
«Попрошу у Вас допомоги. Тут я можу дізнатись про все. У чоловіка вискакує час від часу така ґулька (фото). Його праця — це ремонти. Що це може бути? Буду вдячна за відповіді. Якщо не напишу одразу, не ображайтесь. Бо біжу на роботу. Буду тільки ввечері».
«Людоньки, а підкажіть: чи може людина зі своїми болячками мовчки піти до лікаря, а не виставляти на показ усі свої фурункули й запитати поради в некомпетентних людей? А то ці фоточки з висипами та грибками вже дістали».
Зазвичай дописи із запитами на діагностику та медичні призначення набирають найбільшу залученість. Серед порадників можна виділити такі типові групи:
● «лікарі» — знають, як усе лікувати, хоч не є лікарями;
● релігія — «ідіть у церкву, помоліться — і все мине»;
● нетрадиційна медицина — «ось контакти бабки, вона точно допоможе»;
● сходіть до лікаря — «на дворі ХХІ століття, чому ви тут про таке питаєте».
От тільки дослухаються, судячи з відповідей, не до тих, хто радить терміново звернутися до лікаря. Читаючи всі ті повідомлення, я не могла повірити, що люди пишуть це серйозно. Складно уявити, як у 2021-му після року пандемії, яка наочно й масово показала, що самолікування — не варіант, це можливо. На жаль, це правда. Ось типовий допис і відповіді на нього.
«Доброго дня. Маю таку проблему, як печіння в уретрі… Замучилась уже з тим (півтора року вже). Коли сечовий міхур пустий, тобто після туалету, то пече. Постійно ходжу по лікарях, і ніхто не може цієї проблеми вирішити, і молочниця любить вилізти.
Я вже п’явки почала ставити, бо ніхто нічого не знає, тільки ходжу по лікарях, як по святу воду. З боку гінекології: є candida у вимазі (приймаю флуконазол уже 4 місяці раз на тиждень 200 мг, лікування на пів року + пімафуцин мазати 10 днів сьогодні дали); маю ВПЧ, але не 16, 18, інші онкогенні. Решта все добре: УЗД, цитологія, гормони.
З боку урології: цистити постійно повертаються, останній треба було антибіотиком травити, але думаю, що вернеться (пила монурал і тепер підтримуючі таблетки від бактерій, типу цистон + фітолізин часом). Здавала сечу на аналіз, усе чисто, навіть коли пече; останній раз УЗД показало, що права нирка застійна, назначили томографію, яку зроблю у вівторок.
Моє запитання: що маю далі робити? Бо, крім томографії, нічого так мені й не призначили, таке враження, що всім пофіг і треба самому шукати. Блін. У когось таке було? Підкажіть, прошу, бо не маю сил, півтора року!"
Найпопулярніші відповіді (їх 147) — усі не від лікарів:
«Свіжа журавлина розтовчена, у вигляді морсу, або ще якось дуже добре дезінфікує сечовидільну систему. Попробуйте, однозначно не зашкодить».
«Трава пол-пала, корінь петрушки, чай у термосі з шипшини. Пити багато рідини, щоб часто ходити в туалет. Від кандиди — дієта, почитай у неті, вона, скоріш усього, є причиною або кишкова паличка (від неї — журавлина). Підхід комплексний: протигрибкові, дієта, питтєвий режим».
«Дивно: так надовго флуконазол… Адже до нього виникає звикання й протилежна може бути реакція, що у вас і сталося… Хоча, якщо у вас воно в хронічне перейшло… Від молочниці та циститу треба ліки — це може бути не пісок, а запалення сечових шляхів плюс молочниця…Від молочниці взагалі з партнером треба лікуватись удвох! А цистит — зазвичай антибіотики, протизапальні та імуностимулюючі. І до речі, і молочниця, і цистит можуть бути у вас від неохайного партнера: чоловіки не страждають ні на молочницю, ні на посткоїтальнийцистит… А жінки страждають, аналіз сечі покаже причину циститу, бо вони різні».
Що менше знаємо про доказову медицину, то більше віримо альтернативам. А це чудовий подарунок для маніпуляторів, які чіпляються за темноту, сумніви та страхи. Саме вони й лягають в основу найефективніших інформаційних вірусів.
Ось результати дезінформації з коронавірусу. Зокрема, після року пандемії 39% українців вважають, що коронавірус не страшніший за звичайний грип. Водночас ця цифра за рік зросла (було 32%). 7 з 10 українців вважають, що коронавірус створений штучно. 4 з цих 7 думають, що він створений, щоб зменшити населення Землі. На жаль, це стосується кожного з нас, бо далі йде відмова від вакцинації, що безпосередньо впливає на створення колективного імунітету, а отже, повернення до нормального життя.
Що з цим робити? З власного досвіду знаю, що спочатку потрібно усвідомити важливість доказової медицини. Я сама пройшла цей шлях: від Людоньки, порадьте! до сучасних протоколів лікування.
2002 року захворіла моя мама. Їй довго не могли поставити діагноз. А потім винесли вердикт — рак 4-ої стадії. Лікували ми його сумішшю олії та горілки. Бо так тоді зцілився хтось зі знайомих. Мамі це не допомогло, і вона померла.
Після того я не ходила до лікарів понад 10 років. Навіть кілька разів їздила до знахарів, коли було кепсько. Потім загриміла у швидку, бо стало зовсім зле. Отримала діагноз «вегетосудиннадистонія», що людською мовою можна перекласти як «ми не знаємо, що у вас, але треба щось написати». І тільки після років набитих ґуль і тонн прочитаних матеріалів я усвідомила важливість доказової медицини.
Тому тут напишу свої висновки. Може, комусь вони скоротять шлях до доказової медицини, хоча розумію, що спротив цим змінам шалений.
Правило № 1. Знайдіть свого лікаря. Спочатку сімейного. Відмовтесь нарешті від парадигми «всі лікарі — козли». Вона так само не діє, як і «всі чоловіки — козли» та інші узагальнення.
Поради з пошуку сімейного лікаря від проєкту Твій сімейний лікар.
1 Правильно лікує. Професіоналізм лікаря або лікарки складно оцінити, якщо не маєш медичної освіти. Однак ти можеш розпитати знайомих або лікаря / лікарку під час візиту про лікування поширених хвороб, наприклад грипу. Професійний лікар не призначатиме імуномодуляторів, гомеопатії, списку з 10 препаратів під час легких захворювань або антибіотиків «про всяк випадок». Бо таке лікування в кращому разі не допоможе, у гіршому — зашкодить.
2 Не ставить фальшивих діагнозів. Лікар має пояснити тобі суть діагнозу й запропонувати схеми лікування. Коли чуєш такі діагнози, як «вегето-судинна дистонія» (ВСД), «дисбактеріоз», «авітаміноз», час задуматись, чи справді це твій лікар. Бо ВСД — це перелік симптомів, які потрібно досліджувати далі, дисбактеріоз — стан організму, що минає без лікування, авітаміноз — фактично нереальний нині стан, коли в організмі немає жодного вітаміну.
3 Знає, що вакцинуватися потрібно. Щеплення щороку захищає мільйони людей у всьому світі від страшних хвороб. Представники руху проти вакцинації (так звані антивакцинатори) не аналізують даних і найчастіше поширюють спотворену інформацію.
Доведено навіть, що боти та російські тролі поширюють дезінформацію про вакцини у Twitter, щоб посіяти розбрат у суспільстві. Водночас статистичні дані мільйонів людей після вакцинації, що їх зібрали науковці, свідчать: вакцини не вбивають, а зберігають життя. Завдяки щепленням побороли віспу й чуму. Тепер можна захиститися від дифтерії, кору, туберкульозу, гепатиту В та інших небезпечних хвороб.
4 Постійно вчиться. Не соромтеся запитати лікаря або лікарку, де вони черпають медичну інформацію.
Медична наука розвивається дуже стрімко, протоколи лікування постійно оновлюються, і ти маєш право знати, що тебе не лікують за підручником 1980 року. Тепер лікарі можуть користуватися міжнародними протоколами.
Правило № 2. Стежте за новинами в об'єктивних медіа. Так, я про Білий список від Інституту масової інформації. Вони вивчають першоджерела, перевіряють експертів, відсіюють російські вкиди. Проте зважайте на тенденції, а не конкретні новини. На жаль, навіть об'єктивні медіа інколи зміщують акценти.
Наприклад, на початку вакцинації від COVID-19 кожній новині про ускладнення приділяли більше уваги, ніж роз’яснювальним матеріалам. Зокрема, заголовки «Данія, Норвегія, Ісландія та Італія призупиняють щеплення проти COVID-19 вакциною AstraZeneсa» активно поширювали, не надаючи важливих уточнень, що «у 22 людей з-поміж 3 мільйонів щеплених вакциною AstraZeneca в Європі виявили утворення тромбів».
Щоб розібратися в проблемі, важливо доходити висновків не з однієї новини, а відстежувати тенденцію й уважно читати подробиці. Особливо якщо це стосується таких нових хвороб, як COVID-19.
Правило № 3. Щоб мати альтернативну думку, підпишіться на лікарів та вчених, які популяризують науку й розповідають про неї простою мовою:
● YouTube-канал Доктор Булавінова;
● Дарка Озерна та її блог ФізКультура на радіо Культура;
● YouTube-канал Клятий раціоналіст;
● Facebook-сторінка MED GОblin;
● сайт Уляни Супрун, де зібрані поради й розвінчані міфи (так, це те, що раніше Уляна публікувала на своїй, зараз деактивованій Facebook-сторінці).
Додатково прочитайте кілька книжок про доказову медицину, адаптованих до українських реалій. Як мінімум можу порадити три: Андрій Сем’янків (MED GОblin) «Медицина доказова й не дуже» (Віхола, 2021); Дарка Озерна із серією книжок «Оптимістично про здоров’я» (Yakaboo Publishing, 2020—2021); Уляна Супрун «Мочи манту» (АРК.ЮЕЙ, 2021). Самоосвіта тут дуже важлива.
