«Скоро вже буде Паска»: Як українці відзначають Великдень в такий історичний для нас час

За підтримки Олейна

Великдень — це час духовного оновлення та радості, особливо важливе свято зі своїми унікальними звичаями та обрядами, які передаються українцями з покоління в покоління. Цьогоріч за юліанським календарем святкування припадає на 16 квітня.

Хоча деякі з традицій можуть здаватися старомодними для молодих поколінь, вони залишаються важливою частиною української культури та ідентичності. Збереження цих традицій не лише допомагає зв’язати людей зі своєю спадщиною, але й гарантує, що вони будуть передані майбутнім поколінням.

Перед самим святом Великодня наші предки зазвичай відвідували церкву, де слухали вечірню службу. Опівночі розпочиналась хресна хода, після неї тривала служба. По завершенні літургії, зранку священники здійснювали освячення кошиків. Там обов’язково мало бути кілька крашанок, якими обмінювалися з тими, з ким доведеться причаститись. Традиційно фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа. Найбільше робили червоних яєць, що символізують кров Спасителя.

Фото: depositphotos

А як зараз? Традиція збиратися за святковим столом, відразу повернувшись з церкви, збереглася досі. Починаємо святковий сніданок з освяченого яйця — символу нового життя у Христі. У деяких регіонах на заході притримуються й давніх прикмет: дівчата вмиваються водою, у яку кладуть освячені крашанки, щоб бути ще вродливішими, «як та крашанка»; у гості цього дня не ходять, щоб весь рік родина була разом; жінки снідають стоячи — щоб бути здоровими і моторними. Досить незвичні обряди для космополітів з великих міст, але ж наші пращури були певні, що ці ритуали чарівні.

Від вигадливо розмальованих писанок до особливого великоднього хліба та інших святкових страв. Великдень в Україні — це час сімейного затишку та смачних частувань, причому кожен регіон вкладає в ці частування свій власний «відтінок». Ці традиційні страви є важливою частиною святкування Великодня в Україні і допомагають створити відчуття тепла та родинної єдності.

Хороша паска вимагає високоякісних інгредієнтів, таких як свіжі яйця, жирне вершкове масло, якісна рафінована соняшникова олія, борошно вищого ґатунку.

Раніше паски готували лише з білого пшеничного борошна, яке добре просіювали, щоб уникнути залишків висівок. Ми ж зараз маємо десятки варіантів рецептів пасок з різними видами борошна: рисовим, вівсяним, кукурудзяним тощо. Спробуймо приготувати класичну паску на пшеничному борошні, як це робили наші пращури.

Фото: depositphotos

Класична паска на пшеничному борошні з родзинками
Інгредієнти:

• Дріжджі — 80 грамів;
• Молоко — 600 мл.;
• Цукор — 350 грамів;
• Вершкове масло — 200 грамів;
• Рафінована соняшникова олія «Олейна» — 1 ст. л.;
• Яйце — 5 штук;
• Пшеничне борошно — 1.5 кг;
• Сіль — ½ ч. л.;
• Родзинки — 200 грамів;
• Вода — 2 ст. л.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Приготування:

1. Пресовані дріжджі розкришити і розчинити в 250 мл теплого молока. Додати 3 ст. л. цукру, перемішати і залишити в теплі, поки поверхня суміші не спіниться.
2. Розтопити вершкове масло і дати охолонути до злегка теплого. Додати до дріжджової суміші тепле молоко, що залишилося, соняшникову олію, цукор, масло і чотири яйця кімнатної температури. Збити віночком до однорідності.
3. Поступово в суміш додати просіяне борошно, сіль і замісити м’яке і еластичне тісто. Накрити ємність з тістом вологим рушником і залишити в теплому місці без протягів до збільшення об'єму вдвічі. Родзинки обдати окропом і підсушити. Тісто, що підійшло, обім'яти.
4. Додати до тіста родзинки. Ще раз ретельно вимісити до рівномірного розподілу родзинок у тісті. Духовку розігріти до 190 °C.
5. Тісто поділити на частини (за кількістю форм для пасок). Кожну округлити та викласти у форми, заповнюючи їх на ½ об'єму. Накрити форми вологим рушником і залишити піднятися в теплому місці без протягів.
6. Яйце кімнатної температури збити до однорідності з водою кімнатної температури. Змастити сумішшю поверхню тіста, що піднялося. Випікати невеликі паски близько 30 хвилин, великі - близько години. Готовність паски перевіряти дерев’яною паличкою: якщо з центру паски вона виходить сухою і без грудочок тіста, випічка готова.

На Галичині та Закарпатті паски мали форму круглого хліба та були прикрашені геометричними орнаментами.

Фото: KRYNYTSIA.COM

У Поліссі, зокрема у Рівненському районі, паски не були дуже великими та зазвичай не мали декорацій, окрім рідкісних маленьких хрестиків зверху. Разом з паскою у цьому регіоні випікали також «артуси», які нагадували булочки та запікалися в формі, що була змащена воском.

Фото: depositphotos

Сирну паску з великою кількістю яєць, цукру та родзинок традиційно готували на Чернігівщині та Полтавщині. Однак, на відміну від інших видів пасок, її не пекли. Замість цього сирну масу викладали у форму, де її стискали, і потім вона вистоювалась до святкування.

Такі види пасок дуже популярні в наш час — сирна паска має ніжний вершковий смак та неймовірний аромат. Рецепт в приготуванні дуже простий та не потребує випікання. Приготуймо таку?

Фото: depositphotos

Класичний рецепт сирної паски
Інгредієнти:

• 400 г сиру;
• 200 г жирних вершків;
• 2 яєчні жовтки;
• 170 г цукру;
• 150 г вершкового масла;
• ½ ложки рафінованої соняшникової олії «Олейна»;
• ванільний цукор — на смак;
• наповнювач (сухофрукти, цукати, горіхи) — на смак.

Приготування:

1. Міксером доведіть холодні вершки до кремоподібного стану. Окремо почніть збивати жовтки та, не зупиняючись, всипте половину цукру. Введіть у суміш 1−2 столові ложки вершків.
2. В іншій ємності збийте розм’якшене масло з ванільним і звичайним цукром, що залишився. Міксером з'єднайте сир, масло, олію та жовтки. Введіть вершки та пробийте на малій швидкості до однорідної консистенції.
3. Додайте до сирної маси наповнювач. Викладіть її у форму і поставте в холодильник під гніт мінімум на 12 годин.

• Сирну паску роблять у спеціальній формі — пасочниці. Її потрібно застелити марлею у два шари та поставити на тарілку великим отвором вгору. Всередину форми викладається підготовлена сирна маса.
• Якщо у вас немає пасочниці, можна використовувати пластикове відерце з кількома отворами в дні або звичайний друшляк.
• Верхні краї марлі складіть і поставте зверху щось важке, наприклад, банку з водою. Щоб схопитися, паска повинна постояти під гнітом у холодильнику не менше 12 годин.

Для багатьох українців Великдень — це не просто свято, а глибоко шанована традиція, яка пов’язує їх зі своєю культурою та спадщиною. А для тих, хто був змушений покинути батьківщину через війну, святкування Великодня обертається новим цікавим досвідом.

Дослідник українського фольклору, Олекса Воропай, в одній зі своїх статей розповідає про давню традицію на Великдень гойдатися на так званих «орелях». Перед Великоднем хлопці мали побудувати гойдалку в центрі села: закопати в землю два стовпи, вгорі з'єднати їх перекладиною, знизу прикріплювали дошку. Гойдалка була центром розваги для всіх: із самого ранку допізна на Великдень та два дні опісля біля гойдалки збиралася не лише вся молодь, але й старші люди. Діти гралися крашанками, танцювали й співали. Це було змогою поспілкуватися й розважитися для всіх мешканців. Такий автентичний варіант нетворкінгу.

От щось подібне зараз відбувається і за кордоном — «автентичний нетворкінг по-українськи». Наші земляки знаходять способи зберегти свої великодні традиції, адаптуючи їх до нового середовища. Наприклад, українські громади в Європі, США, Канаді організовують майстер-класи з писанкарства, традиційні музичні й танцювальні виступи та інші культурні заходи з нагоди свята.

Один зі способів, яким українки за кордоном підтримують зв’язок зі своїм корінням — це приготування страв етнічної кухні. Всупереч обставинам, наші земляки не опускають руки. Навпаки — цими руками розмальовують крашанки, готують традиційні страви, живуть, посміхаються та люблять, адже святкова трапеза та любов до неї в цей період є незмінним ритуалом в кожній родині.

Адаптуючи традиційне святкування Великодня до сучасних сімейних традицій, де б хто не знаходився — в Україні чи за тисячі кілометрів, ми можемо творити нові значущі традиції, які зближують нас і дозволяють вшановувати нашу спадщину.

Олейна, готуємо з любов’ю!