Спростити і знецінити. Як ми «знищуємо» тих, хто сильніший за нас
Коли ви повірите у свою силу, сила інших людей почне викликати у вас повагу
«Люди намагаються знищити те, що не можуть підпорядкувати», — це фраза з мультфільму, який ми вчора дивилися з дітьми. Буває, якась фраза довго крутиться всередині, розвертаючись різними гранями. Розмірковувала сьогодні: люди намагаються «знищити» (не бачити, «викрити», спростити) те, що не можуть зрозуміти. Люди намагаються «знищити» (знецінити) те, що не можуть вмістити, усвідомити, іноді визнати у собі. Люди намагаються «знищити» (сердяться, залякують, пліткують, зловтішаються, конкурують, «забувають», розбещують, провокують) те/тих, хто викликає у них відчуття безсилля, ницості. Люди намагаються знищити тих, без кого зовсім не можуть.
І це, можливо, про всі взаємодії — і про власних дітей, і про ідеї, і про зовсім різні взаємини і контексти.
Ті, кого ми хочемо «знищити», у нашому сприйнятті більш вартісні за нас.
Як колись батьки, яких ми «поглинали», знецінювали, іноді «ненавиділи», «знищували», бо не могли впоратися з їх «величчю» і владою над нами — доти, поки не виростали у своїй силі й зрілості.
Так ми до сих пір часто чинимо з вчителями, з керівниками — щоб витримати «Глобальність» їх фігури, щоб дозволити собі «Своє», не порівнювати себе з ними, ми іноді їх «знищуємо».
Не вірячи в свою дорослість, велич, силу, можливості, авторитетність, винятковість, ми приречені «знищувати» — діями або подумки. Знищувати інших або іноді себе.
— Я п’ю щоразу, коли бачу в собі батька. Це нестерпно.
— Ви «вбиваєте» його в собі?
— Так точно.
З сьогоднішньої розмови з батьком хлопця:
— Він дуже сильний, я маю його зламати до підліткового віку, поки ще можу впоратися з ним.
— А припустіть, що ви хочете, ламаючи його, «привласнити» його силу. Ви не вірите, що вашої сили досить?
— Виходить, не вірю.
— Що вам довелося зламати в собі, коли ви зростали?
— Чутливість.
— Хто привласнив вашу силу?
— …
— Що вам може зараз дати відчуття вашої власної сили?
— Розуміння, що робити. Конкретні кейси та практичні знання, я ж не знаю, як потрібно.
— Ось уявіть, що все це у вас є, що ви спираєтесь на свою авторитетність (а не на авторитарність), на знання, на свою мудрість, ви спираєтесь на свою чутливість і ви у контакті з сином — яке зараз відчуття викликає сила сина?
— Повага?
Коли ми в контакті зі своєю силою, нам не потрібно підпорядковувати — і сила інших, можливо, викликає у нас… повагу.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
