Час безглуздих історій. Досвід, який коштував мені $10 000

14 березня 2021, 11:50
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Надовго в бізнес приходять ті, хто прямує до успіху поступово

Я 15 років займаюся підприємництвом. Ці 15 років були наповнені різним досвідом.

Мотивація почати бізнес завжди одна, і це не гроші. Це щось, чого ти не можеш собі дозволити і на що ці самі гроші потрібні. Все як в дитинстві: ти хотів собі класні штани, а батьки говорили «немає грошей». І тоді ти шукав спосіб заробити на те, що тобі потрібно. Так воно і починається. А потім до цього додається якась розмова з босом, у якого працюєш в наймі, і який любить грубіянити, а тобі не дуже приємно все це слухати, бо це підливає масла у вогонь твоїх підприємницьких амбіцій. Потім виникає питання: «А якщо раптом компанія, на яку я працюю, збанкрутує? А якщо потраплю під скорочення? А в мене вже сім'я і двоє дітей! Що робити?» Комбінація всіх цих факторів і призводить до бажання зайнятися підприємництвом.

Відео дня

І зараз, і 15 років тому я дуже обережний і вважаю, що частіше це добре, ніж погано. У всіх своїх підприємницьких проектах я не ризикую, якщо не брати до уваги ризик виключно своїми грошима. Адже буває, що люди діють за всіма улюбленою схемою «хто не ризикує, той не п'є шампанського», і у них виходить. Буває, відкрив чоловік кав’ярню, вона злітає, і він слідом за нею відкриває ще 20 кав’ярень, ось тільки для цього продає машину і віддає в заставу квартиру. Але йому все вдається, тож тепер він спікер усіх мотиваційних курсів. А буває і навпаки.

Я ніколи не хотів бути сплячим інвестором

Оскільки я завжди працював тільки з власними грошима, при цьому кожен раз долучаючись в нові для себе сфери, досвіду в яких у мене було нуль, то і розвиток проектів тривав і триває поступально. Але мені такий сценарій подобається. Ти відкриваєш спочатку одну кав’ярню, коли вона починає окупати себе — відкриваєш другу, а за нею третю. Єдине слабке місце цього сценарію — повільне зростання. Ти відкриваєш за рік не 20 кав’ярень, а всього три, і це не настільки помітно оточенню, щоб назвати тебе успішним успіхом або проривним проривом. За такого підходу до відкриття наступного об'єкта переходиш тільки тоді, коли з працівниками все гаразд. Байдуже, скільки у тебе локацій, важливо, щоб кожна приносила прибуток.

Як я і сказав, поступальне зростання не приводить до запаморочливого успіху. Але, як правило, надовго в бізнес приходять саме ті, хто до успіху йде поступово. Вони залишаються в бізнесі і через 10, і через 15 років.

Часто-густо ті, хто швидко злітає, дуже швидко падають і взагалі кидають підприємництво або на певний час, або назавжди.

До будь-якого зростання бізнесу потрібно бути готовим так само, як і до будь-яких грошей, які у вас з’являються.

Упевнений, ви не чули історій про людей, які виграли шалені суми в лотерею і потім побудували успішні бізнес-імперії? Ось і я таких не знаю. Пояснення тут просте: ці люди просто не були готові до таких великих грошей. Відповідно, не знаючи на що їх витратити, витрачають їх на якусь недолугість. Переїжджають жити в дорогий готель, починають літати по світу, пробують смак нового для них заможного життя, а коли гроші закінчуються, повертаються назад в свою хрущовку і зазнають депресії.

До того ж, якщо ви рухаєтеся семимильними кроками і відкриваєте локацію за локацією, тому що хочеться багато і відразу, то може настати той незграбний момент, коли ви не зумієте усіма ними керувати. Ви вміли керувати однією, двома або трьома, але тепер їх 20, і ви починаєте робити помилки, які виливаються для вас у збитки.

Повторюся, я завжди шукав проекти на свій гаманець, а не навпаки, і саме тому запаморочливий успіх зі мною не траплявся. Однак, зазначу, що всі проекти ставали прибутковими.

Мультипроектність

Коли я відкриваю новий бізнес або новий напрямок в бізнесі, то, приймаючи рішення, враховую кілька факторів.

По-перше, ідея повинна мені подобатися і драйвити мене. Я ніколи не хотів бути сплячим інвестором, мені завжди потрібен був проект, в якому мені хотілося б проводити час. Ідея та сфера обов’язково мають бути для мене цікаві.

По-друге, чому постійно різні сфери? Всі яйця в різні кошики. Є таке поняття, як диверсифікація, і воно для будь-якого підприємця відіграє важливу роль. Коли проект запущено і генерує прибуток, ти можеш делегувати його управління і зайнятися чимось новим, або розширювати даний проект, або запускати новий. Іншими словами, диверсифікуватися можна як на бізнес-напрямках, опановуючи нові сфери, так і на територіях, охоплюючи нові ринки.

Для чого це потрібно? Для зменшення ризиків. Просто уявіть, що ваш бізнес — це мережа МАФів, які щось продають в Чернігові. І ось раптом мерія Чернігова приймає рішення знести всі мафи, згідно з новою концепцією благоустрою міста. Ось ви і втратили свій бізнес. Але якщо у вас є аналогічний бізнес в іншому місті (регіоні), ви не залишитеся без грошей. Постраждаєте, звісно, приємного замало, але встоїте на ногах. Це називається територіальна диверсифікація.

А форматна диверсифікація передбачає розширення бізнесу в абсолютно різних сферах. Наприклад, кавовий і виробництво меблів або продаж автозапчастин. Загалом диверсифікація — це свого роду страховка.

Чим старшим стаєш, тим менше часу на реалізацію. Тому перед тим як розпочати новий проект, зважуєш все мало не лабораторним методом. Число спроб кинути, якщо не вийде, і почати все спочатку набагато менше, ніж 15 років тому. Зараз мені 45, а в 30 сил було значно більше, і розум був більш гнучким. Тоді будь-яка безглузда ідея видавалася шедевральною, хоч підготовка і забирала більше часу.

Незабутнє і, на жаль, неповторне відчуття при запуску першого бізнесу — побачити те, як твої думки перетворилися на щось фізично відчутне. І люди приходять в місце, яке ти придумав і створив, і витрачають в цьому місці свої гроші. У всіх наступних проектах ці емоції стають слабкішими, і вже доводиться шукати якийсь інший драйв. І щоразу знаходити його дедалі складніше.

Я точно знаю, що зацікавлений проектом 6−12 місяців — це саме той час, за який мені потрібно розгойдати проект, щоб далі він міг існувати з мінімальною моєю участю. Якщо не цікавлюсь проектом на старті — не стану в нього вплутуватися.

Час безглуздих історій!

Одного разу я вирішив відкрити ресторан в Одесі. Я тоді жив на два міста — Київ і Одесу. Два дні на тиждень я стабільно проводив в Одесі, решту часу був ведучим шоу на телебаченні і радіо в Києві.

І ось в один з візитів до Одеси знайомий пропонує мені приміщення, яке знаходиться на стадіоні Чорноморець. Я дивлюся цю локацію і розумію, що відкрию там ресторан в рок-стилістиці. Мені здавалося, що це знак згори і все буде просто ідеально.

Я одразу підписую договір оренди, отримую чотиримісячні ремонтні канікули і починаю міркувати над концепцією, не маючи на той момент жодного ресторанного досвіду і перебуваючи в Одесі аж 2 дні на тиждень, надто у вихідні.

Я звертаюся до архітекторів за проектом, плачу за нього 5 000 доларів, та коли до кінця моїх орендних канікул залишається три тижні, а ми тільки 20 мішків цементу купити встигли, у мене починають відкриватися очі. Оренду потрібно платити вже з наступного місяця, і з’ясовується, що грошей на реалізацію потрібно більше, ніж у мене є, але, навіть якщо я їх знайду і ми запустимося, то спочатку будуть операційні збитки, бо не факт, що проект з першого місяця стане прибутковим. І тут, скриплячи зубами, я визнаю, що погарячкував і потрібно відступати! Доводиться заплатити неустойку через розрив договору оренди приміщення. Втратити гроші, витрачені на проект. Але воно того варте, адже втратити $10 000 краще, ніж $100 000. Такого полегшення за останні 10 років я не відчував.

А урок такий: правильно оцінюйте свій час, сили і фінансові ресурси. Іще, успішного закладу на тому місці так і не з’явилося.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X