Заміжня за американцем. Як змінюється життя після одруження з іноземцем

2 лютого 2020, 11:00

Справжній виклик для багатьох іммігрантів з пострадянського простору — це зрозуміти американський гумор

Закохатись — це одна з напрекрасніших речей, яку людина переживає у своєму житті. Утім інколи навіть любов може затьмаритись щоденними проблемами, особливо, якщо життя потрібно будувати з нуля. Так стається, коли твій чоловік або дружина — іноземець, і ти створюєш сім'ю в чужій країні.

Відео дня

Що це за проблеми і чи є вони спільними чи винятковими для шлюбу з американцями? Я попросила подруг-іммігранток, які вийшли заміж у США, поділитись досвідом та викликами, з якими їм довелось мати справу. Оскільки я також заміжня за американцем, долучаю і власний досвід.

Сподіваюся, що читачі не будуть сприймати це як соціологічне опитування — ця стаття однозначно ним не є, — а зможуть знайти для себе корисні поради чи просто цікаві факти та поживу для роздумів.

Самотність та сум за домом

Відразу після одруження з іноземцем ваше життя докорінно змінюється. Захоплення новою країною та ейфорія не замінять суму за родиною, друзями, жартами чи врешті-решт за рідними вулицями.

«Переїзд в іншу країну/культуру — це дуже стресово», — ділиться Тетяна із Львівської області, яка вийшла заміж у штаті Айдаго. — Всі дівчата, що побували в ролі закордонної нареченої у США, скажуть, що самотність — це дуже велика проблема".

У моменти особливого суму за родиною з’являється спокуса спрямувати свій гнів на найближчих людей, розповідає Елізабет, яка приїхала до США з Німеччини. «У вас може з’явитися спокуса — шукати винного у вашій втраті. І кого звинувачувати найлегше? Звісно, особу, яка вас «вивезла з рідної країни. На жаль, я звинувачувала чоловіка. Минув десь рік після переїзду, поки я зрозуміла, що тут з ним я насправді здобула, а не втратила», — розповідає Елізабет, яка нині мешкає у штаті Мериленд. «Я дуже вдячна за терпіння мого чоловіка-американця», — каже німкеня.

Тим, хто переживає подібні емоції, вона радить пам’ятати, що рішення переїхати в іншу країну — це ваше рішення. І ваш чоловік є поруч, щоб вас підтримати.

Статус іноземця назавжди

Після переїзду до США ви назавжди (за надзвичайно рідкісними винятками) залишитесь «людиною з акцентом». Будьте готові, інколи вас сприйматимуть не за характером, а за походженням. Американці часто починають розмову з питання: «Ви звідки?»

Елізабет розповідає: «У мене є німецький акцент. Часто помічаю, що на початку людина до мене посміхається, починає зі мною розмовляти, поки не зрозуміє, що я — іноземка. Після цього є два варіанти: одні закінчують розмову. Інші навпаки — хочуть знати про мене більше».

Схожий досвід мала Анастасія з Полтави. Жінка переїхала до Колорадо 10 років тому і зізнається, що на початку не всі американці вірили в її щирі наміри. «Деякі його друзі не вірили у наші тривалі стосунки. Вони говорили моєму тоді майбутньому чоловікові, що мене цікавлять лише імміграційні папери», — каже Анастасія.

Це дуже стресово

Наталія з Волині, яка наразі живе в Нью-Джерсі, також відчувала потребу доводити американцям, «що не всі українські дівчата зухвалі і нечесні, не всі „юзери“, які шукають лише вигоду у всьому. Я була самостійною фінансово, мала позитивний підхід до життя, була легка в спілкуванні, але не легкодоступна», — розповідає Наталія.

Киянка Тетяна (з Вірджинії) навіть виробила рецепт від подібних випадків. «Часом у новій компанії стикаюся зі стереотипним ставленням до себе як до дружини-іммігрантки зі Східної Європи з боку американців. Вони автоматично припускають, що я малоосвічена домогосподарка, яку ледь не поштою виписали. На цей випадок у нас з чоловіком заготовлений прийом: ми заводимо розмову про те, хто як познайомився зі своїм подружжям. Оскільки ми познайомилися, коли я проходила практику на CNN під час навчання в американському університеті, то їхнє ставлення змінюється негайно: на мене по-іншому дивляться, по-іншому розмовляють, і я тут же стаю однією з них».

Жінки рекомендують: варто зрозуміти для себе, що іноземний акцент та походження насправді є великою вашою перевагою.

Труднощі з гумором

Справжній виклик для багатьох іммігрантів з пострадянського простору — це зрозуміти американський гумор. «Нерозуміння американського гумору пов’язане з незнанням американської культури і фільмів, гумористів, які висловлюються про тутешніх знаменитостей чи минулі події», — ділиться досвідом Наталія з Нью-Джерсі.

Жінка зізнається, що вона досі, після 19 років життя у США, не розуміє так званий «туалетний гумор» або коли люди різних національностей жартують один з одного: «Мені здається, що деякі з таких жартів або непристойні, або расистські, я особисто до такого не звикла».

Крім того, Наталію чоловік мотивував позбутись деяких, як вона каже, «радянських звичок». «Мені довелось тут більше усміхатися (це добре), більше казати „дякую, прошу, люблю“ (раніше я була більш закритою і холоднішою). Навчилася не боятися першою знайомитися, заводити розмову. А ще я перестала носити хутро, тому що мій тоді ще бойфренд заявив, що не дозволить, аби його друзі бачили, що на мені — мертва тварина», — розповіла українка, яка родом з Волині.

А Тетяні з Айдаго, за її словами, важкувато було звикнути до індивідуалістичної культури в спілкуванні: «Люди тут люблять багато говорити про себе. Мені здається, що у нас це не зовсім порядно».

Знайти своє місце у громаді і новій сім'ї

У новій країні вас ніхто не знає. Всі ваші здобутки минулого — чи то «золота медалістка», чи «її мама має ресторан», або «дідусь був відомим артистом» — в новій країні все це не має значення. Вам потрібно будувати репутацію з нуля. Це може бути добре або погано. У кожного по-своєму. Багатьом допомагає активна участь у житті громади — волонтерити, ходити до церкви чи просто спілкуватися із сусідами.

«Що б я порадила собі, якби повернутись назад у часі? Налаштувати роботу онлайн на відстані. А ще перевірити, чи в майбутнього чоловіка хороші стосунки з друзями та родиною. Мати варіанти на випадок, якщо раптом щось піде не так — план Б. І почуватись більш впевнено, бо вихід завжди є», — розповідає Тетяна, яка через кілька років після заміжжя розлучилась із американським чоловіком, і тепер успішно створює самостійне життя.

Киянка Наталія вийшла заміж у Північну Кароліну за чоловіка, в якого мама «на сто відсотків підпадала під визначення так званої мами-квочки». Жінка фактично вийшла заміж за «чоловіка та його маму»: «Мама з перших хвилин нашого подружнього життя жила з нами, і переїзд до іншого міста ситуації не змінив. Іноді ви виходите заміж не лише за одну людину, іноді ви отримуєте комплект, у вигляді чи то мами, чи то тата, чи інших несподіваних родичів», — розповідає Наталія.

Як зрозуміти українця

Тетяна переїхала з радянського Тернополя у штат Орегон в 20-річному віці. Тут здобула освіту. Заміж вийшла, коли вже повністю асимілювалась. Втім, каже жінка, культурна різниця в сім'ї все одно була відчутною. Відтак її чоловік-американець відчував потребу краще зрозуміти дружину-українку.

«Моєму чоловікові треба було більше пристосовуватися. Після знайомства зі мною він взяв клас з української культури, тоді Єльський університет мав програму українських студій», — ділиться досвідом жінка.

«Йому було цікаво більше дізнатись про мене, про мою країну, тим більше, що його цікавили серйозні стосунки», — розповіла Тетяна.

Чоловік волинянки Наталії народився і виріс в Брукліні (Нью-Йорк). «Його батьки — емігранти з Гаяни (Південна Америка). Мої — українці. Ні він, ні я нічого не знали про ті країни, звідки ми походили. І це не мало жодного значення. Згодом, мій чоловік став великим патріотом України, а я навчилась спілкуватись з його друзями різних національностей і віросповідань».

Життя з нуля

Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не пригодиться. Утім, що в новій країні обов’язково треба зробити — це навести лад з фінансами та освітою. У США кожна окрема людина повинна створити собі кредитнy історію (якщо ви хочете колись купити авто чи власний дім). Потрібно навчитись страхувати все, що у вас є, включно з вашим здоров’ям та життям.

Українську освіту, швидше всього, потрібно буде конвертувати в американську. Для цього необхідно буде довчитись і заплатити за це американську ціну. Будьте готові, що ваш український диплом у США можуть не визнати взагалі, і, можливо, доведеться вчитися в американському коледжі спочатку.

Світлана з Іллінойсу здобула юридичну освіту ще в Україні. Однак після імміграції до США змушена була вчитися знову кілька років, щоб здобути диплом спеціаліста з права.

Ми з респондентами зібрали список питань, які бажано обговорити з майбутнім чоловіком-іноземцем перед тим, як вийти заміж:

— Якою ви бачите вашу сім'ю — з дітьми чи без

— Які мови буде вивчати ваша дитина, якою мовою ви говоритиме з дитиною вдома, якою мовою дитячі книжки купуватимете

— Чи ваша дитина ходитиме в українську школу (це вимагає від батьків додаткових зусиль та фінансів)

— Яку релігію будуть сповідувати ваші діти, як до цього ставиться його родина

— Чи ваших дітей можна буде хрестити (моя знайома українка вже 8 років не може хрестити своїх двох дітей, тому що її чоловік — проти)

— Яку їжу у вашому домі заборонено їсти? (обов’язково це виясніть до заміжжя, ви можете бути здивовані)

— Чи ваш чоловік дозволятиме вам вивозити дітей з країни без нього?

— Чи готовий ваш чоловік почати вивчати українську мову, що допомогло б йому і вашим майбутнім дітям зрозуміти вас, вашу культуру, спростить подорожі на вашу батьківщину.

Вийти заміж за чоловіка-іноземця для мене було одним з найкращих рішень всього життя. Але жити з іноземцем — важко.

Він ніколи не зрозуміє, що це таке — копати картоплю в дитинстві на селі. Або чому той коричневий портфель у школі був таким особливим, коли мама його дістала «по великому блату» на базі в радянські часи. Або чому в радянські часи ти тримала дві дольки мандарина цілий день у кишені, аби принести їх братові після школи. Про це ви можете ностальгувати з рідними, коли відвідуватимете їх на батьківщині. А за кордоном у вас — нове життя. З нуля.

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X