Мій маніфест. Що робити, коли стомився боятися
Доки нам страшно, доки попереду війна та загрози, минає наше життя
Виходила з порковки, голова опущена, плечі напружені, наче тримаю на них увесь світ. Все як завжди цими днями.
І тут випадково почула розмову двох чоловіків:
— Американці кажуть, що сьогодні-завтра Росія нападе на Україну.
— Не може бути! Де кажуть?
Я навіть зупинилася поряд. Зупинилася, щоб збагнути, що вперше в житті позаздрила незнайомій мені людині, яка чогось не знає.
Зупинилася, щоб на мить відчути, що ось ми стоїмо на одній вулиці, в одній країні, у мене мандарини в пакеті, у нього — хліб у руках. У моєму світі — війна, страх та злість. У його світі — комуналка, вечеря та, може, кросворд перед сном.
Зупинилася, щоб раптом відчути, як же страшенно я стомилася боятися.
І від текстів «боятися — це нормально» теж дуже стомилася.
І від сварок на тему, хто патріотичніший: ті, хто тут, або ті, хто тимчасово там, теж стомилася.
Немає гарантії, що після цього не розпочнеться щось іще
Посміхнулася цьому чоловікові, з яким у мене нічого спільного, крім цієї вулиці, і пішла додому. ⠀
Зварила суп, дістала нову книгу, почистила мандарин і промовила до себе, що з цього моменту просто житиму.
Згадала, як моя колега днями хотіла купити нові джинси, а потім вирішила, що поки що не варто, раптом війна.⠀
Я хочу нових джинсів.
Хочу нових книжок.
Хочу нових вражень.
Хочу нових місць та нових людей.
Я просто хочу жити.
Нехай це буде мій маніфест сьогодні: «Хочу просто жити».
Тому що доки нам страшно, доки попереду війна, доки загрози, доки новини, доки все це, минає наше життя.
Ті самі безцінні дні.
І я не знаю, скільки це триватиме. І ніхто не знає, скільки це триватиме. І немає гарантії, що після цього не розпочнеться щось іще.⠀
А отже — жити сьогодні. Жити зараз. Носити улюблені речі. Купувати нові черевики. Читати гарні історії. Постити недоречні світлини. І навіть планувати відпочинок. Так, планувати відпочинок.
Нехай це буде сьогодні мій маніфест. Бо я просто стомилася боятися, адже не хочу прогаяти життя.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
