Загадкова субстанція. Кому сподобається новий фільм Кшиштофа Зануссі Ефір

1 березня 2019, 19:53

Історія про людину, яка продала душу темним силам в обмін на владу, що розгортається без особливого напруження

Правильний фільм завжди викликає емоції. Неважливий їхній колір – важлива їх наявність. Якщо глядач рефлексує, значить, режисерові вдалося приголубити його метафізичну ерогенну зону або натиснути на умовний болючий мозоль. Навіть нещодавно розкритикований Продюсер – теж правильний фільм. Він правильно показує, як робити неправильно.

Відео дня

Набагато гірше, якщо стрічка жодних емоцій не викликає. Коли на виході з кінозалу внутрішній інтерв'юер по гарячих слідах цікавиться, мовляв: «Ну як?», – а у відповідь лише знизування плечима під винну посмішку і наче перепрошуюче: «Ну, таке».

Як у випадку з новим фільмом Кшиштофа Зануссі Ефір.

Ефір – це загадкова субстанція, яка наповнює весь Всесвіт. Її вплив на організм звичайної людини може призвести до неймовірних результатів: ефір впливає на психіку, забирає свідомість, а з часом і волю. Один військовий лікар на початку XX століття вирішив провести кілька експериментів над людьми, щоб більше дізнатися про властивості цієї речовини. Він мріяв навчитися використовувати її для здобуття безмежної влади.

Чи то головний герой не вмів торгуватися, чи то погано  уявляв собі втілення влади

У режисерському портфоліо Зануссі більше сотні кінострічок – більш ніж достатньо для формування своєї власної, висловлюючись по-сучасному, фан-бази. І під час перегляду Ефіру важко позбутися думки, що маститий творець зняв стрічку виключно для своїх. Дуже часто може здатися, що за всією цією плавністю оповідання, перетриманими сценами і специфічними ракурсами причаїлися алюзії, самоцитування і навіть «пасхалки». Можливо, фільм знятий і без прихованого підтексту, але стиль викладу буде зрозумілий виключно тим, хто стежить за творчістю Зануссі вже не перше десятиліття.

А для недосвідченого глядача Ефір не містить нічого цікавого. Побита історія про людину, що продала душу темним силам в обмін на владу. Чи то головний герой не вмів торгуватися, чи то погано уявляв собі втілення цієї самої влади, але аж дві години глядач спостерігає, як персонаж з постера поливає цим самим ефіром абсолютно різних людей, велика частина з яких просто вмирає від передозування. І ніякого зростаючого напруження, ніяких народних мас, що йдуть слідом за повелителем, ніяких одиноких фанатиків, готових за нього і в вогонь, і в воду – словом, у фільмі про владу немає ані найменшого натяку на владу (на відміну від однойменного байопіку з Крістіаном Бейлом).

Якби не помітка за підтримки Держкіно, Ефір можна було б спокійно пропустити. Але завжди цікаво поглянути, в який бік розвивається вітчизняний кінематограф. На жаль, з українського в Етері тільки кілька локацій і Остап Ступка в епізодичній ролі аж на пару хвилин. Титри стверджують, що разом з батьком знявся і Дмитро Ступка, проте потрібно бути його персональним фанатом, щоб розгледіти актора у військовій масовці.

Ефір – це зошит в яскравій обкладинці, під якою ховається сіре невиразне безідейне нутро. Не здатне спровокувати глядача на найменші емоції.

4 з 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу   Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X