З минулого в майбутнє. Чому варто відвідати виставку Сила підпису

11 грудня 2019, 19:53

Давньоримська «галочка» в інтернеті, відбиток пальця часів козацтва, печатка замість підпису — як римуються давнє минуле і сучасність в історії підпису?

«Татку, тут такі старовинні документи», — смикає батька за руку хлопчик 10−11 років, дивлячись на чернетку Акта проголошення незалежності України на виставці Сила підпису в київській галереї Лавра. Текст цього найважливішого документа написав Левко Лук’яненко у серпні 1991 року. Але вже сьогодні діти сприймають його як привіт із далекого минулого. Це зрозуміло. Час прискорився — ми летимо в майбутнє, і від нашої здібності змінюватися залежить, чи зможемо ми говорити однією мовою з нашими дітьми.

Відео дня

У квест-музеї Сила підпису можна дізнатись про те, як один підпис здатен змінити життя людей, країн і всього світу. Про те, яким був підпис у минулому, як змінився сьогодні і яким стане в майбутньому. Ось лише кілька історичних паралелей, які перекидають мости з минулого в сьогодення і майбутнє.

Відбитки пальців

Сканер відбитка пальця сьогодні можна знайти чи не на всіх топових смартфонах — це найпопулярніший спосіб розблокування гаджетів. Багато хто знає, що біометрику стали широко використовувати в другій половині XIX століття. Однак мало кому відомо, що цей спосіб ідентифікації людини значно давніший.

Один підпис здатен змінити життя людей, країн і всього світу

У VI-VII століттях відбитки пальця використовували для підписання важливих документів у Китаї. Користувалися цим способом і запорізькі козаки в XVII столітті. З появою реєстрів козаків, тобто списків військовослужбовців, які прийняті на державну службу, з’являється потреба в ідентифікації особи. Але оскільки не всі козаки були грамотними, замість підпису вони використовували або відбиток свого пальця, або ставили хрестик навпроти імені та прізвища. Збереглися сторінки з реєстру козаків із написом «яко хто не грамотен, той нехай хрест поставит альбо руку приложит».

надано автором
Фото: надано автором

Печатка замість підпису

У 79 році Селер, житель давньоримського міста Помпеї, вирішив спекти хліб. Він замісив тісто, виліпив із нього буханку і поставив іменну печатку: «Селер, раб Квінта Граніуса Веруса». Того дня пекар Селер так і не дізнався, чи смакує господареві його хліб: виверження вулкану поховало Помпеї під тоннами попелу. Хлібину знайшли за два тисячоліття під час розкопок.

Печатки замість підписів до сьогодні використовують у деяких країнах світу. Наприклад, інкан — особиста печатка в Японії. Кожен громадянин має кілька інканів — на всі випадки життя. Печатка-дзицуін з’являється у японця, коли йому виповнюється 15 років. Її використовують для скріплення договорів про придбання автомобіля чи нерухомості. Печатку-ґінкоін для клієнта реєструє банк, коли той відкриває рахунок. Печатка-мітомеін потрібна для буденних справ: наприклад, завірити поштові розписки чи квитанції за комуналку. На відміну від дзицуіна і ґінкоіна, які виготовляються вручну, печатку-мітомеін можна придбати у будь-якій крамниці канцтоварів або в спеціальному автоматі, що за лічені хвилини надрукує печатку з вашим прізвищем.

надано автором
Фото: надано автором

Звідки прийшла в інтернет «галочка»

Більшість угод користувача в інтернеті ми сьогодні підписуємо «галочкою». Мільйони людей щодня ставлять цей символ у соціальних мережах та на своїх телефонах, надаючи право третім особам отримати будь-яку інформацію про своє життя.

Але «галочка» — не винахід цифрового світу. Вона існувала задовго до появи інтернету та електронних підписів. Сучасна «галочка» прийшла до нас із часів Римської імперії. Це перша літера (V) слова veritas, тобто «правда» або «істина». Від veritas, до речі, і слово «верифікація» — підтвердження.

Таких перетинів минулого і сьогодення у світовій історії підпису десятки. І це лише невелика частина того, про що розповідає виставка Сила підпису.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X