Якість життя. У чому секрет взаємної поваги данців
Соціологи вважають, що феномен датської поваги заснований на взаємній довірі, але, можливо, справа не тільки в цьому
Що мене приємно дивує в Данії, поміж усього іншого — це рівень взаємної поваги. Щоразу, коли я підходжу до черги в касу і у мене одна-дві покупки, тоді як у інших більше, мене пропускають вперед. Ще я помітила, що ніхто не вибирає на розкладках найкрасивіші овочі та фрукти: обов’язково візьмуть і кілька трохи прим’ятих. Пояснюють: щоб і в інших був хороший вибір.
Данці незмінно ввічливі: з посмішкою притримують двері, поступаються тренажером у спортзалі, якщо бачать, що ти на нього поклав око, і взагалі намагаються, щоб твоє перебування поряд з ними було максимально комфортним. У громадському транспорті заведено розмовляти тихо. Під час дощу в тренажерні зали входити в бахилах і обов’язково протирати після себе тренажер. Через кожні півметра в спортзалах антисептики і паперові рушники, і так було завжди, це не карантинний захід. Данці ніколи не спізнюються на зустрічі, а якщо затримуються, то завчасно попереджають. Вони дуже відповідальні й акуратні у всьому. Вулиці чисті, ніхто не смітить. Якщо ви загубилися та розгубилися, вас обов’язково запитають, чим допомогти.
Повага та рівні відносини всередині сімей, робочих колективів, незалежно від статусу людини, статі, віку й раси. Дуже чуйне, шанобливе ставлення до дітей, пенсіонерів, до людей з особливими потребами.
Соціологи вважають, що феномен данської поваги — це насамперед довіра до інших. Згідно з дослідженнями, 78% данців довіряють своєму оточенню. Це світовий рекорд: у більшості країн цей показник не перевищує 25%. Так і є. Наприклад, у Данії можна спокійно вийти в магазин, залишивши двері будинку відчиненими. У ресторані залишають на столику телефон і йдуть мити руки. Біля придорожніх фруктових прилавків немає продавців: зупиняєш машину, зважуєш фрукти, кладеш у коробку або в банку гроші та їдеш далі.
Звичайно, довіра між людьми заснована насамперед на довірі до влади (рівень корупції тут нульовий), високий рівні життя, соціальній і правовій захищеності і так далі. Але не тільки. Повага до інших, на мій погляд — це органічне продовження поваги до себе. Так само як любов до інших виростає на основі досвіду любові до себе. Я в жодному разі не ідеалізую данське суспільство, тут, як і в кожній країні світу, є свої плюси й мінуси, але такого рівня поваги не бачила ніде.
І ось думаю… Чи є рівень життя в країні необхідною умовою поваги до інших? Або, якби ми більше поважали себе та інших, то підвищили б і якість нашого життя загалом — і особистого, і соціального? Тому що повага до себе — це насамперед усвідомлений вибір у всьому. Коли ти вибираєш якісну їжу, цікаву справу, люблячих людей, чесну владу…
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
