Кращий час — зараз. Чим небезпечний синдром відкладеного життя

13 лютого 2021, 02:03

Іноді такий сценарій веде прямо до втрати сенсу існування

«Ось закінчиться карантин, локдаун, вакцинація, зима, криза, — підставляйте своє, — тоді й заживу!» — чую я все частіше.

І що ж відбувається? Все те саме: розповіді про те, що «зараз невідповідний час… потрібно почекати… після… потім…»

Відео дня

Для чогось час і правда може бути невідповідним. Але не для реалізації, щастя, радості. А якщо ми все чекаємо і чекаємо моменту, відкладаємо, «налаштовуємося», це називається «синдром відкладеного життя».

«Ось зароблю…»

«Ось переїду…»

«Ось зустріну своє кохання…»

«Ось розлучуся…»

«Ось виплачу кредит…»

«Ось діти виростуть…»

«…і тоді я-я-я-к заживу!»

Термін «синдром» або «невроз» відкладеного життя придумав професор Володимир Серкін у 1997 році. Він вивчав психологічні установки жителів Півночі, які роками жили в очікуванні переїзду в теплі краї з розвиненішою інфраструктурою. Часто так і не дочікувалися…

Сервіз припадає пилом у серванті, поки разом з сервантом не відправляється на смітник

До нього про цей феномен писав Редьярд Кіплінг, розповідаючи про англійців у колоніях, які могли жити там 30−40 років, весь цей час вважаючи, що це не життя, а підготовка. Ось накопичить він грошей, переїде до Англії, купить будиночок, заведе собаку, — ось тоді й…

Звісно, СВЖ — це метафора, його немає в довіднику психічних захворювань. Але дуже точна. І дуже актуальна.

Людина в очікуванні «доленосної» події Х знецінює те, що є, ігнорує поточні можливості і не докладає зусиль, щоб жити повно зараз. У підсумку життя стає існуванням, виживанням, підготовкою до майбутнього, яке ніколи не настає.

Психолог Ерік Берн користувався термінологією «життєвий сценарій». «Ще не» і «Ніколи» — життєві сценарії відкладання життя «на потім».

«Ще не» — про те, що перш ніж жити повноцінно, треба добре потрудитися (здрастуйте, радянські люди!) Пастка в тому, що поки ми працюємо, здаємо проєкти, отримуємо посади і ступені, досягаємо і заробляємо, життя й закінчується.

«Ніколи» — це сценарій про муки Тантала. Він, незважаючи на близькість води і їжі, не може задовольнити спрагу і голод. Все лежить прямо перед носом, однак скористатися цим неможливо через дурну установку: «Я ніколи не зможу отримати те, чого мені хочеться найбільше».

У чому причини таких відкладань і очікувань? Їх багато, нижче — деякі.

1. Низька самооцінка.

Я мрію про краще життя, при цьому переконаний, що поки «недостатньо хороший для неї».

2. Тунельне мислення

Вся моя свідомість зациклена на одній надцінній ідеї. Наприклад, поки не схудну, не «створю стосунки», не зароблю… До цієї точки все життя просто втрачає цінність.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

3. Страх перед майбутнім

Я хочу все змінити, але боюся ризикувати. Цей страх може вилитися в нескінченне відкладання сміливих планів «на потім».

4. Перфекціонізм

Я не зможу цього зробити ідеально. А й справді, навіщо щось починати, якщо ідеал недосяжний?

5. Різноманітні батьківські установки, передані у спадок страхами і принципами життя: «спочатку подорослішай», «ось закінчиш інститут…», «цей сервіз для особливого випадку». А випадок все ніяк не настає, і сервіз припадає пилом у серванті, поки разом з сервантом не відправляється на смітник як непотріб.

Роками не отримувати того, що хочеш, не робити того, що важливо дуже складно. Є думка, що граничний термін очікування чогось заповітного — п’ять років. А далі — моральна втома, розчарування, апатія, невдоволення собою і світом. Втрачається віра в свої сили, здатність щось змінювати атрофується.

Коли кількість і гострота невирішених проблем перевищують «критичну масу», настає невроз. Іноді сценарій відкладеного життя — прямий шлях до втрати сенсу існування, зневіри, сірості, апатії тощо.

Що можна зробити тим, хто весь час відкладає життя на потім? Це очевидно.

Визнати проблему. Важливо повною мірою усвідомити і прийняти, що СВЖ заважає жити.

Не відмовляти собі в маленьких і великих задоволеннях. Насолоджуватися моментом. Зараз. Так-так, просто зараз.

Не зберігати речі до особливого випадку. Захотілося — треба користуватися! Не консервувати бажання для кращих часів. Кращий час — зараз.

А тим часом…

Виписати цілі, які відкладалися протягом останнього часу. Перевірити їх на актуальність, непотрібне відкинути, потрібне розташувати в порядку досяжності та реалістичності.

Скласти приблизний або точний план з досягнення цілей. Починати з тієї, яка найбільш здійсненна.

Відловлювати й реалізовувати свої бажання, що зароджуються.

І — насолоджуватися життям. Яке відбувається вже зараз, а не коли обставини стануть сприятливими.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X