Тотальна невідомість. Як жити, коли немає зв’язку з близькими, які перебувають в оточенні чи окупації

23 травня, 15:03
Анастасія Ніжнік: «За закритими дверима тривога малює найстрашнішу картину» (Фото:Valerii_Honcharuk/Depositphotos)

Анастасія Ніжнік: «За закритими дверима тривога малює найстрашнішу картину» (Фото:Valerii_Honcharuk/Depositphotos)

Ми завжди маємо вибір — непорушно дивитись з жахом у невизначеність чи наповнити кожен день сенсом

Війна приносить багато болю та страждань, тримає у стані тотальної невідомості, й один з найважчих досвідів, які можуть переживати нині українці, — це жити, коли немає зв’язку з близькими, які перебувають в окупації чи оточенні.

Відео дня

Як нам — тим, хто звик до безперервного зв’язку та вільного доступу до інформації, справлятись з тягарем втрати зв’язку, в суті якого — страх за життя близьких? В цій публікації мова йтиме не про план дій для пошуку людини, а про те, як підтримати себе у цей непростий час і бути стійкішими.

«Не можу ні про що інше думати, всі думки — про нього/неї»

Коли тривалий час немає звістки про близьку людину, може виникати відчуття дещо подібне до втрати. Ваш світ був одним — з присутністю цієї людини фізично або щонайменше розмовами, певним зв’язком, а нині став іншим, в якому зв’язок обривається.

Як і горювання, так і переживання за близьку людину в цій ситуації активує спогади, вони стають більш чіткими, емоційними. Вся наша «робоча пам’ять», по аналогії з комп’ютером, задіюється в цьому процесі, і всі іконки на моніторі - тільки про цю людину.

До певної міри це нормально. Говоріть про цю людину, згадуйте щасливі ваші моменти, якщо відчуваєте потребу.

Водночас життя триває, в ньому — багато викликів і питань, які потрібно вирішувати вже зараз і які на паузу поставити не можна.

Наповніть ваш день активностями. Складайте план на день. Активності можуть бути пов’язані з ситуацією (пошук зв’язку чи додаткової інформації про близьких, людей, які могли бути поруч, служб, які відповідають за гуманітарну підтримку чи порятунок тощо), але не обмежуватись лише нею. У вашому кожному дні має бути місце для чогось, що вас радує, а отже, робить вас стійкішими — прогулянки, маленькі приємності, зустрічі, музика тощо.

Чи була б ваша близька людина щаслива від того, що позбавили себе радостей?

Планування та виконання простих завдань допоможуть структурувати день та створити нову опору для себе, дасть відчуття, що ви не безпорадні. Чітке відслідковування днів дозволяє нам ділити важкий період на відрізки, які мають початок і кінець, замість того, щоб переживати час як одну суцільну чорну діру.

При цьому важливо відкинути, наче баласт, все, без чого можна обійтись. Ми маємо зараз менше енергії, більше випробувань, тому так потрібно зосередитись на найважливішому, зробити свої дії енергоефективними. І з огляду на це — обмежити «псевдозахисну поведінку»: цілодобовий пошук інформації, перевірка телефону та зв’язку щодесять хвилин, пошук переконань чи картання себе — це не вирішує проблеми і замість зниження тривоги посилює її та забирає ваші сили.

Подумайте, яке життя ваша близька людина хотіла б, щоб ви мали? Чи була б щаслива від того, що ви «завмерли» чи позбавили себе радостей, ресурсів?

Приймайте підтримку та надавайте її іншим. У цей надзвичайно складний період важливо зуміти бути відкритим до підтримки інших, до взаємної турботи. Ми не існуємо на самоті — як і наша психіка, ми є соціальними по своїй природі і нам так потрібно відчувати своє «плем'я», особливо у непрості часи. Будуйте взаємну підтримку і з тими, хто опинився у схожій з вашою ситуації — разом ви можете бути сильніші та ефективніші.

Власне будьте підтримкою самі, якщо у вас на це є ресурси. Допомога іншим — це наш природний антистрес, який дозволяє справлятись з труднощами краще. Так із жертви обставин ми перевтілюємось на героїв, які можуть бути опорою для тих, хто цього потребує, і кому ви вже зараз можете допомогти.

Ми справді не знаємо, що нас чекає далі, і хочемо ми того чи ні, але невизначеність є частиною життя. Поряд з цим ми завжди маємо вибір — ставити життя на паузу, непорушно дивитись з жахом у невизначеність, чи прожити кожен день як безцінний час нашого життя, наповнити його сенсом.

«Як бути з емоційними гойдалками — від відчаю до надії?»

Ми на гойдалці, в якій є злети і падіння, щоденно. Нині подій так багато і всі вони таки інтенсивні, що ми неминуче переживаємо палітру емоцій — дуже загострених — навіть протягом одного дня. Тут важливо:

— усвідомити нормальність таких «гойдалок»;

— прийняти, що ви маєте право на різні почуття;

— прийняти, що ви матимете той «острівець тривоги» за ваших близьких у своєму серці — це неминуче і зрозуміло;

— дати своїм емоціям бути, при цьому пам’ятати, що емоції не дорівнюють поведінці: коли емоції є автоматичними і їх поява переважно не підконтрольна нам, наші дії є результатом нашого вибору. Цей вибір — осмислений, проаналізований — можливо робити тоді, коли емоції не на піку, а трошки «стишені». В цьому корисними можуть бути техніки емоційної саморегуляції.

Кілька базових технік саморегуляції:

1) Глибоке дихання є ефективними способом послабити напругу й покращити самопочуття. Достатньо його вирівняти — для цього зробіть глибокий вдих через ніс і довший видих через щілинку між губами. 5−6 циклів такого дихання сповільнять калатання серця і зберуть докупи розпорошені думки.

2) Розширення фактами або «7 кольорів веселки»: знайдіть у просторі, в якому ви перебуваєте, 7 предметів за кольорами веселки. Ця проста вправа по суті активує наші когнітивні функції (пам’ять, увагу, мислення) і є простою пошуковою діяльністю, яка дає «м'який поштовх» до активнішої діяльності. Відповідно ви перестаєте бути в полоні емоцій і готові до пошуку рішень, що будуть відповідати ситуації.

3) На стишення надмірно активованої нервової системи добре працює такий простий процес як ковтання. Зробіть приблизно 20 маленьких ковтків у спокійному ритмі (ковток — один чи два вдихів-видихів — ковток).

4) Фізичні вправи — будь-які доступні, починаючи від почергового стискання долонь в кулаки і їх розслаблення, завершуючи руханкою чи прогулянкою у швидкому темпі. Через додаткову м’язову напругу ми вивільнюємо надмірну емоційну напругу (зокрема гнів, страх).

При цьому ми здатні давати раду своїм емоціям тоді, коли ми фізично є в доброму стані. Тож дбайте про своє тіло, майте час на сон і відновлення. Це зробить вас стійкішими й у психологічному контексті.

«А якщо ми вже не побачимось?»

Коли нема ні звісточки від близької людини, коли всі дні — це безперервне очікування, часом, приходить думка: «А якщо ми вже не побачимось?»

В житті ми не маємо жодних гарантій. Але за закритими дверима тривога малює найстрашнішу картину, і поки ці двері ми не відкрили, добре мати віру, що за ними все ж таки може бути щось хороше. Невизначеність насправді, крім непростого досвіду, часом приносить і добрий.

Страх і надія — обидва про невідомість, втім пропонують абсолютно різний погляд на неї.

Страх говорить, що майбутнє буде гіршим за сьогодні, надія каже, що майбутнє може бути кращим за сьогодні. Часом ця надія впливає на результат, оскільки формує те, як ми реагуємо на ситуацію. Страх може нас паралізувати, змушує почувати себе самотнім і безпорадним. Але обравши надію, ми обираємо дію — шукати рішення, звертатись за допомогою, говорити з іншими людьми, і разом ставати сильнішими, настільки, щоб прийняти реальність страху і піднятись над ним. А також віру в здатність людини — ваших близьких зокрема — долати перешкоди та справлятися з випробуваннями, які виникли в житті.

Хай надія і віра будуть з вами. І всі, кого ви чекаєте, повернуться.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X