Управління ілюзіями. Як вирватися з пастки переконань
Ірина Золотаревич: «Якими б міцними не здавалися переконання, вони можуть виявитися помилками» (Фото:Vadymvdrobot/Depositphotos)
Поставте собі одне запитання
Одного разу у круїзі я познайомилася з викладачкою циркового мистецтва. Часу в нас було чимало, і я почала вчитися жонглювати. За борт жоден м’яч не полетів, але й великих успіхів я не досягла. Натомість чудово засвоїла цінний урок: жонглювання — це робота з об'єктивною реальністю. А ось фокуси — це керування ілюзіями.
Моя вчителька з жонглювання поділилася секретом: «Усі ілюзії побудовані на вмінні показати людям те, у що вони повірили, — і тоді вони повірять абсолютно у все, що побачили!».
Ми всі своєрідні ілюзіоністи. Наші фокуси спрямовані на нас самих.
У кожного є набір переконань про те, як є або «як має бути». Деякі з них здаються нам настільки непорушними та очевидними, що ми навіть не допускаємо думки про те, що вони можуть бути помилковими.
Є притча про те, як кіт та собака сприймають турботу господаря. Пес, якого господар годує і гладить, думає: «Він робить це, бо він — Бог!», а кіт, якого господар годує і гладить, думає: «Він робить це, бо я — Бог!». І в жодного з них немає сумнівів.
Людям теж властиво триматися за свої переконання, часто-густо не такі вже й невинні, як у кота та собаки. Триматися, навіть якщо вони помилкові та неефективні, а сама людина вже й не пам’ятає, як це переконання у неї з’явилося.
Здатність мислити інакше
