Негативні думки. Як навчитися керувати гнівом

5 червня 2020, 00:23

Проблема з гнівними думками полягає в тому, що вони блокують нашу здатність тверезо мислити

Крім того, що більшість із нас вважають гнів негативною емоцією, ми ще й призвичаїлися заспокоюватися одразу, як тільки відчуваємо його.

«Треба заспокоїтися»

«Мантра: я спокійний. Я не гніваюся»

Відео дня

«Вип’ю води й заспокоюся»

«Продовжу, коли заспокоюся»

Це лише невеликий перелік фраз із нашого внутрішнього монологу. Ми, ігноруючи гнів, змушуємо себе рухатися далі. А дарма.

Гнів стає справжньою проблемою, лише коли ми не керуємо ним

Поговорімо сьогодні про діалог — наш із гнівом і гніву з нами. Саме так можемо почути, що нам говорить розум, коли ми відчуваємо щодо чогось чи щодо когось гнів.

Про еволюційну роль гніву

З точки зору еволюції, гнів попереджає нас про загрозу або несправедливість (що з позиції мозку і є самою загрозою). Наше серце б'ється сильніше, де в кого червонішає обличчя, твердіють м’язи. У такий спосіб мозок акумулює всі ресурси, готуючись до захисту.

У відповідь на гнів виникає думка, яка стає каталізатором рішення, що визначає, якою буде поведінка.

Гнів — думка — стан — рішення — дія — результат.

Розберімо на прикладі.

Ви стоїте в черзі, чемно витримуючи дистанцію з іншими людьми. Раптом чоловік, упевнено крокуючи крізь усю чергу вперед, намагається стати прямо перед вами. Він зачіпає вас плечем, у вас випадає з рук і дзвінко розбивається об підлогу пляшка улюбленого брюту. Плече болить, одяг мокрий, пляшка розбита. Коментар «нахаби»: «Перепрошую, мені дуже потрібно».

Ось перелік лише кількох можливих ваших реакцій:

1. «Він вважає себе найрозумнішим. Нахаба!»;

2. «Його невихованість ледь не покалічила мене»;

3. «Немає нормальних людей — самі нахаби»;

4. «Я тут був першим. Він не повинен бути першим за мене»;

5. «Невихована істота»;

6. «Він, напевно, поспішає і зачепив мене випадково»;

7. «У нього, певно, щось сталося. Бідося»;

8. «Бідний, йому незручно й через те, що зачепив мене, і через те, що розбилася пляшка».

Зауважте, що поки мова не йде про подальші дії ні з боку порушника правил черги, ні інших учасників, ні вас.

Одна із вищезазначених думок (або схожих на них) виникає моментально. Поділимо всі тези умовно на дві категорії:

1−5 — дезадаптивні;

6−8 — адаптивні.

Останні три реакції вас швидко заспокоять, натомість перші п’ять викличуть різку і, можливо, агресивну реакцію з вашого боку.

Варто зазначити, що жодна із перелічених думок не є відповіддю на питання: «Чому людина так вчинила?». Усі вони — припущення, які, імовірно, спровоковані власними упередженнями.

Проблема з гнівними думками полягає в тому, що вони блокують нашу здатність «тверезо» мислити й змушують нас діяти реактивно — зміщувати гнів на себе чи на інших.

Повернімося до наших думок у відповідь на реакцію.

Дослідження когнітивно-поведінкової психології доводять, щоті з нас, хто більш схильний до першої групи думок у відповідь на гнів, гніваються протягом життя значно більше. Ми також схильні агресивніше реагувати. Більш того, ми загалом переживаємо більше негативних емоцій і агресії, нам важче підтримувати дружні й професійні стосунки через нашу різкість.

Тим із нас, для кого притаманні «адаптивні» думки, легше пережити гнів, простіше сприймати «інакшу» поведінку оточення.

Takeaways:

1. Сам по собі гнів — природна реакція мозку на відчуття загрози чи несправедливості. Через те, що справедливість і загроза — поняття суб'єктивні, причини гніву в кожного свої.

2. «Тут немає чого гніватися», «Чого ти злишся?» — не корисні фрази. Вони, крім іншого, зменшують рівень довіри один до одного, тому що такі формулювання знецінюють почуття іншої людини.

3. Гнів стає справжньою проблемою, лише коли ми не керуємо ним. Проблема полягає в тому, що ми стаємо керовані ним. Говорити про усвідомленість наших дій і рішень у стані гніву не доводиться.
Навичка управління гнівом полягає в умінні керувати думками.

4. Незважаючи на те, що вибух гніву повідомляє нам про загрозу — навіть просто на рівні нашої репутації, — саме думки, які ми усвідомлюємо за відчуттям гніву, визначають, як ми реагуємо.

5. Хоча ми схильні вважати наші емоції та думки унікальними, це не так. «Злі» думки напрочуд універсальні, і вони, як правило, повторюються. Це означає, що задача вивчити свої типи гнівних думок абсолютно реалістична для кожного. Важливі намір і дисципліна.

6. Протиотрутою для злих думок є емпатія. Намагайтеся час від часу «взувати взуття» того, на кого гніваєтеся. Ви легше сприйматимете природу його вчинку.

7. Оскільки будь-яке припущення щодо причин поведінки, яка викликає в нас гнів, є лише припущенням, то абсолютно точно варто надавати перевагу адаптивним думкам. Не заради інших! Заради себе, свого емоційного здоров’я і якісних, усвідомлених рішень.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X