Правила, що допомагають. Як зробити вибір в умовах війни

29 березня, 00:40
Олена Любченко: «Ціна помилки здається такою величезною, що на будь-який „плюс“ одразу знаходиться „мінус“» (Фото:HayDmitriy/Depositphotos)

Олена Любченко: «Ціна помилки здається такою величезною, що на будь-який „плюс“ одразу знаходиться „мінус“» (Фото:HayDmitriy/Depositphotos)

Якщо у вас є хоча б 10 хвилин на ухвалення рішення, дев’ять із них варто витратити на заспокоєння себе

З першого дня війни я провела сотні (не перебільшення) консультацій щодо прийняття рішення. Перша була 24.02 о 5 ранку. І потім удень і вночі, у месенджерах-телефонах-зумах люди намагалися вирішити, як жити? Що робити далі? Виїжджати, не виїжджати? Куди? Як? Із ким?

Відео дня

Наразі, як і місяць тому, ситуація вибору «висить» над багатьма і не дає заспокоїтися.

Нижче кілька правил, які допомагають.

1. Приймати рішення варто у спокійному стані, ретельно подумавши.

Знаю, що цей пункт у нинішній ситуації найскладніший, часто нездійсненний. Рішення приймали за одну хвилину, під бомбами, у жаху, у підвалах, у хаосі, у повній розгубленості та нерозумінні. Часто зволікання було питанням життя та смерті, і вибір робили інстинктивно.

Зараз головною рекомендацією стає така: намагатися не ухвалювати стратегічних чи життєво важливих рішень у хаосі. Дати собі час видихнути, почекати, доки проясняться обставини. Дбати про нагальні потреби, побут, здоров’я, тактичні завдання: житло, їжу, психіку, рідних.

Коли ситуація все ж таки підтискає, перевірено: якщо у вас є хоча б 10 хвилин, дев’ять із них варто витратити на заспокоєння себе:

— помедитувати тим, хто вміє;

— випити води, краще теплої, або чаю;

— викурити цигарку іколи б до такого не закликала, але який час — такі й рекомендації: «глибока затяжка — видих» декому допомагає заспокоїтися);

Вибрати — значить щось утратити

— заспокоїти дихання: зробити три глибоких вдихи животом — вдих на три рахунки — видих на шість (і цигарки не потрібно);

— просто посидіти в тиші. Мої батьки так обов’язково роблять перед будь-яким від'їздом, називається «посидіти на доріжку».

Якщо ви не можете заспокоїтися, варто поговорити з тим, хто зараз спокійніший: чоловік, подруга, друг, коуч, волонтер…

2. Тільки максимально (наскільки це можливо) заспокоївшись, можна поставити собі нагальне запитання і «послухати відповідь». Важливо пам’ятати, що якщо ви не в сильному стресі і не в зміненому стані свідомості, рішення маєте приймати ви самі або сім'єю: не чоловік, не коуч, не друг і не волонтер.

3. Далі. Як це «послухати відповідь», якщо кількість вхідних даних перевантажує комп’ютер-мозок, а невизначеність перевищує всі можливі межі? Тут маю кілька зауважень.

Можна логічно подумати. Прорахувати плюси-мінуси, отримати корисну інформацію, позапитувати людей, зважити і зробити висновок. Записати дані на папері — уже одне це має заспокійливий ефект.

Проте з досвіду можу сказати, що цей прекрасний метод дає збій. Особливо зараз. Мозок настільки перезбуджений, стан настільки нерівний, а ціна помилки здається такою величезною, що на будь-який «плюс» тут же знаходиться «мінус», і процес прийняття рішення перетворюється на білку в колесі. Він триває цілодобово, навіть уві сні, і дуже виснажує, так і не даючи результату.

Поради тих, хто зробив вибір, теж часто не працюють: що добре одному, для іншого виявляється нестерпним.

У такій ситуації я пропоную «вимкнути мозок», забути про порадників, і послухати тіло. Як правило, тілесні маркери відображають те, що зараз дійсно краще для вас.

Я часто говорю своїм клієнтам: «Є найкраще, а є моє». Те, що раціонально чи соціально здається «найкращим»: «прекрасна європейська країна», «можливість отримати допомогу», «шанс залишитися вдома» тощо, може зовсім не підійти саме вам саме в нинішній ситуації. Щастя — суб'єктивне.

4. Що ж таке «тілесні маркери»? Дуже просто: «ноги не ведуть», «тіло з місця зрушити не можу», «як подумаю — голова починає хворіти», «пронос, нудить, свербить» і все в такому роді — це маркери, що такому рішенню тіло не радіє. А це вагомий аргумент. «Радість», «з'являється енергія», «навіть апетит повернувся», «добре заснула» — навпаки, свідчать про те, що цей варіант підходить.

Важливо. Часто раціонально ми не можемо зрозуміти, чому саме так? Але користь того, щоб прислухатися до тіла, полягає в тому, що воно «враховує» багато несвідомих факторів, яким ми, з різних причин, зараз не надаємо значення. Таке ірраціональне прийняття рішень називають «слухати інтуїцію».

Знаю, тіло зараз теж дуже збоїть. Й однак воно розуміє, що вам потрібно.

Про що часто забувають? Усе змінюється. Ситуація, обставини, ваш стан, оточення. І рішення теж згодом можна змінити. Це абсолютно нормально.

5. Часто люди тижнями та місяцями страждають, бо відмовляються прийняти ще один важливий закон вибору. Якщо ви вибираєте щось одне, ви обов’язково відмовляєтесь від другої альтернативи. Тобто вибрати — означає щось втратити.

Неможливо вибрати так, щоб і поїхати, і залишитися вдома. Вам потрібно вирішити, чим ви готові пожертвувати, і перестати про цю жертву шкодувати. Перестати даремно страждати, думати «а щоб було б, якби» і діставати всіх тим, як вам шкода. У виборі ми неминуче щось втрачаємо, крапка.

6. Ну й останнє, про що я часто говорю протягом цього місяця. Ми всі опинилися у страшній ситуації, у якій багато втрат, мінусів, несприятливих чинників, хаосу, збитку. Не варто чекати, що за таких обставин наше рішення буде ідеальним. Швидше за все, воно буде найкращим із найгірших, можливо, вимушеним. А може й хибним.

Але це не страшно.

Будь-яку помилку можна виправити. Перешити. Переробити. Головне вижити, зберегти здоров’я, коханих і перемогти.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X