Коли навкруги багато смертей та втрат. Як пережити це та подолати свій страх

28 липня, 22:10
Марія Винницька: «Неможливо прожити життя, не втративши нікого близького» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Марія Винницька: «Неможливо прожити життя, не втративши нікого близького» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Як би парадоксально це не звучало, за страхом смерті може стояти страх життя

Людині властиво уникати думок про смерть, ми не хочемо думати про кінець життя, а часом живемо так, ніби це — репетиція, і десь там колись почнеться «справжнє життя». Але сьогодні реальність українців така, що смерть так чи інакше торкається кожного. Вона близько. Ми багато її бачимо і про неї чуємо.

Відео дня

Війна разом зі смертю увійшла в наше повсякдення без запрошення, і відвернутись від того, що відбувається, неможливо. Кожна смерть, яку ми бачимо і про яку чуємо, можлива смерть інших людей, про яку ми думаємо і за яку переживаємо, так чи інакше нам нагадує про власну смертність, про кінечність нашого життя. І тут у людей можуть розгортатись різні сценарії та реакції: від заціпеніння, заперечення, обурення на бога і те, як влаштований світ, до скорботи з приводу неминучості своєї смерті і тоді нарешті — повне включення у життя і ясність в пріоритетах.

Психологи, які працюють у підході системної терапії, часом пропонують уявити перед собою такі поняття, як «великі фігури» — Життя, Війна, Смерть. Говорячи метафорично, ми всі зараз почали жити з цими фігурами пліч-о-пліч — у своєму свідомому та підсвідомому. І це потребує як мінімум знайти своє місце серед них, свої сенси у стосунках з ними, щоби життя продовжувалось.

Якщо брати більш практичний психологічний бік, то головне, що допоможе примиритись з реальністю — це визнання, що Війна іде, Смерть поруч, і зараз це так, які би почуття ви з цього приводу не відчували. Чим більше почуттів — злості, несправедливості, розпачу, страху, гніву та інших — тим, можливо, важче вам рухатись далі, бо емоції затьмарюють. Водночас, якщо ви зможете визнати і назвати, що ви відчуваєте, сказати вголос, що життя змінилось назавжди і війна зараз його частина, вам легше буде примиритися з тим, на що ви впливати не можете, і краще виділити сферу саме свого впливу.

Як пережити смерті навкруги?

Це лякає, жахає, занурює у розпач, піднімає лють та страх. Поринаючи повністю в ці почуття, ви можете звести нанівець усі зусилля, що ви доклали, аби вижити та перемістити себе в безпечне місце. Головне у цих обставинах — не фіксуватись і не «застрягати». Так, ставитись з пошаною до загиблих та їх долі, можливо навіть пролити сльози, якщо важко, можливо, помолитись, та жити далі. Не впадайте у гнів, прокльони та образи. На жаль, війна — це частина нашої реальності. Це несправедливо, неправильно та неймовірно боляче, але це відбувається, це факт. Адаптивність психіки дуже висока, якщо їй не заважати, нагнітаючи та вишукуючи додаткові подробиці. Звертайте увагу, скільки часу протягом дня ви дивитесь на смерть і думаєте про неї, а скільки уваги приділяєте життю і власним справам.

За нинішніх обставин варто свідомо тримати фокус на житті

Також варто згадати механізм «перепроживання травми». Часом люди можуть відчувати потребу дивитись на руйнування та загибелі інших, бо у цьому вони проживають і психічно опрацьовують щось своє. Можливо, що і прийняття власної смерті чи підсвідоме полегшення за те, що біда трапилась не з ними. Тобто бажання дивитись на смерті інших може бути шляхом до прийняття своєї смертності, і це нормально. Стосунки зі смертю у кожного свої — хтось ще досі живе так, ніби вона ніколи не настане, а хтось вже добре знає, що життя кінечне і тому не марнує час на пусте.

Хоча якщо ви «залипаєте» на новинах про загибелі, і хоча ці смерті вас безпосередньо не торкаються, ви через них мало живете своє життя — варто звернутись до фахівця, щоби краще зрозуміти свої глибинні потреби і процеси, і за необхідності щось скорегувати.

Як пережити втрату дорогої людини?

Це важко. Мабуть, найстрашніше, що може відбутись. Водночас неможливо прожити життя, не втративши нікого близького, і таку втрату також душа може пережити. Головне — запустити процес горювання і скорботи, не підганяючи себе і свої почуття у намаганні скоріше повернутись до «нормального» чи колишнього життя. Втрата — це розлом у серці, це — прірва, що розкрилася у вас під ногами, і горювання — це той місток, що потрібно будувати і одночасно проходити, аби продовжувати жити. Його треба створювати заново, бо на символічному рівні старе життя з дорогою людиною завершилось, а нового, без неї, поки немає. Тому потрібно виділити для цього час, забезпечити собі підтримку та супровід на цьому шляху.

Психічно скорбота і горювання — це складніший процес, ніж класичні відомі «П'ять стадій горя», хоча вони дуже наочні:

  • Заперечення: «Ні, цього не може бути»
  • Гнів «Чому я? За що це мені? Це несправедливо»
  • Торг: «Має бути спосіб все повернути чи покращити ситуацію. Я буду себе добре поводити, і може тоді все буде гаразд»
  • Депресія: «Виходу немає, мені вже байдуже до всього»
  • Прийняття «Так, це відбулось і треба жити далі»

Чому цей процес складний? Тому що ці стадії ніколи не відбуваються лінійно. За один день чи годину людина може проживати їх усі. Щось легше усвідомлюється, щось «витісняється» із свідомості, як наприклад, злість на того, хто загинув, бо «померши, він мене покинув». Також якась фаза може тривати довго, наприклад, до прийняття людина і за 10 років не дійде і буде фантазувати наодинці, що померлий десь досі є живий.

Про що це говорить? Про те, що психіка людини — це багатовимірний простір. У кожного своя історія, своя здатність до скорботи і опрацювання горя. А також людині притаманне вміння перетворювати минуле на пам’ять, і важливо давати собі час та простір на спогади і будь-які дії чи ваші власні ритуали, які перетворять колишній фізичний зв’язок із померлою людиною на ваш внутрішній, особистий — через вашу спільну історію, почуття та досвід.

Прийміть, що рана від втрати може залишитись з вами назавжди. Ви вже ніколи не будете такою людиною, якою були до втрати. А втім, ваше життя продовжується, і пройшовши шлях горювання, ви зможете жити далі, отримувати приємні враження та емоції, але це вже буде по-іншому.

Як справитись із власним страхом смерті?

Страх смерті — це потужний людський страх. Він є природнім. Він стає нам в нагоді, коли нависає реальна загроза життю та безпеці. Безліч випадків, коли люди, гнані страхом смерті та загрозою життю дітей чи рідних, здійснювали героїчні вчинки за межами власних можливостей, і таким чином рятували себе та інших.

Гірше, коли цей страх залишився з вами та переслідує вже в безпечному місці. Це вагома причина звернутись до психолога, особливо, коли є нав’язливі думки, нічні жахи чи панічні атаки. І як би парадоксально це не звучало, за страхом смерті може стояти страх життя, страх бути повністю присутнім у ньому. І якщо це так, то страх смерті тут блокує життя.

Якщо взяти алегорію з «великими фігурами», що згадувалися на початку, так би мовити архетипічними чи універсально людськими, то це наче фігура Смерті затулила собою фігуру Життя. Або якщо уявити собі такі дві фігури у просторі, то людина дивиться на фігуру смерті, погляд сфокусований на ній, і тоді життя оминає або «стікає крізь пальці», бо людина з ним не контактує психічно. Першим кроком до зцілення буде повертати себе внутрішньо до життя, як-то кажуть «по чайній ложці в день». Згадайте, від чого ви відмовились через цей страх, і почніть собі це дозволяти. Хай навіть то будуть несуттєві дрібнички — кава в кав’ярні, улюблений сніданок, фільм чи книга.

Можливо, страх смерті був з вами давно, війна його тільки активувала. Як показує практика, більш за все бояться смерті ті, хто і не починав жити — відкладали «справжнє» життя на потім (коли закінчиться навчання, коли одружаться, зароблять мільйон, куплять дім, знайдеться нова робота чи виростуть діти…) Війна показує кінечність життя та нагадує, що діяти та жити треба «тут і зараз», бо завтра може не настати.

До смерті можна ставитись по-різному, але головне — пам’ятайте, що ваш власний стан, ваші думки та ваша душа — це те, що належить лише вам. Ви можете регулювати деякі зовнішні впливи і шукати різні шляхи, як зробити своє життя кращим, більш наповненим. Навіть коли навколо війна, ви можете турбуватися про себе і про інших. За нинішніх обставин варто свідомо тримати фокус на житті, особливо тому, що смерті навколо багато. Ви можете поважати біль та скорботу інших, відчувати свою, і разом з тим — бути в контакті із своїм життям. Можливо, саме зараз прийшов час для всього, що ви так довго відкладали? Можливо, саме зараз ви краще розумієте себе — чого ви хочете, що для вас важливо і що обов’язково має бути у вашому житті? Від речей до власних бажань, стосунків, почуттів та сенсів.

І власне смерть — це те, що робить життя таким цінним.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X