Порівнюєте і даєте поради? 12 надійних способів не почути співрозмовника

21 жовтня 2020, 00:20

Почути іншу людину та поділитися подібним досвідом — це не те саме

У деяких розмовах — тих, які є найскладнішими, — ми намагаємось досягти двох цілей. Як максимум, хочемо, щоб інша людина змінила свою думку чи дії. Як мінімум, хочемо, щоб нас вислухали і зрозуміли. За багатьох обставин досягнення другої, мабуть, легшої цілі може бути достатнім. «Я не можу погодитися з вашою думкою, але я розумію, що у вас є вагомі причини так думати». «Наразі я не можу вирішити цю проблему, але я бачу, що це проблема, і вона потребує вирішення. Повернемося до неї найближчим часом».

Відео дня

Однак скільки разів ви відчували, що інша людина вас не слухає? Ви знайшли потрібні слова, склали зрозумілі речення і впевнені, що рівень вашого виступу відповідає інтелекту людини, але цього не відбувається! Це наче вони чинять опір слухати вас. Чому?

Реагувати на все жартом — це ознака тривоги, дискомфорту або нудьги

У деяких випадках люди блокують ваші повідомлення, переважно несвідомо, через погані комунікаційні звички. У своїй книзі Повідомлення: Книга навичок спілкування Метью Маккей, Марта Девіс і Патрік Феннінг пишуть про так звані «блоки слухання», до яких люди вдаються як у світських розмовах, так й під час серйозних дискусій. Гарантую, що після того, як ви про них дізнаєтеся, ви почнете їх помічати скрізь, включно із собою.

«Порівняння»

Слухаючи вашу історію, «порівняльники» пробігаються по своїй ментальній бібліотеці, шукаючи відповідний досвід. Не чекайте співпереживання, розуміння чи вдячності; вони вас обдарують розповіддю про те, як вони страждали більше або мали те, що ви щойно описали, але краще. Почути іншу людину та поділитися подібним досвідом — це не те саме. «Порівняльники» намагаються переконати інших людей, що їхній досвід був кращим.

«Читачі думок»

Вони не слухають, що ви говорите, і не довіряють вашим словам. Вони намагаються вгадати ваші мотиви та прочитати поміж словами якесь секретне повідомлення. Це часто трапляється у спілкуванні чоловіків із жінками через упередження та віру в якусь особливу «жіночу логіку». У мене колись був колега, який сказав мені, що дуже добре розуміє жінок. Мені було надзвичайно важко дати йому найпростіші вказівки — він не слухав, а читав мої «жіночі думки». Іншим неприємним підвидом «читання думок» є аматорський психоаналіз; це безглуздо і образливо.

«Репетиція»

Думаю, що більшість з нас це колись робила. Я так точно. Поки інша людина розмовляє, ми зайняті підготовкою вашої відповіді. Може здаватися, що ми можемо робити дві речі одночасно, але не завжди це виходить. Щось може й загубитися при цій розумовій зайнятості.

«Фільтрування»

Автори Повідомлень наводять приклад хлопця, який слухає свою дівчину, лише щоб зрозуміти її настрій. Якщо він робить висновок, що вона у доброму гуморі, він слухати припиняє. Інші люди, пишуть вони, фільтрують деякі конкретні речі — «все, що звучить як загроза, є негативним, критичним чи неприємним».

«Судження»

Цей блок заважає почути повідомлення, бо ми негайно робимо висновок: «О, це просто божевільна розмова». Багато дискусій про серйозні політичні та соціальні проблеми вбиваються таким чином. Однак, я думаю, автори написали цю книгу до того, як теорії змови стали настільки поширеними. Іноді має сенс не залазити, як кажуть американці, у кожну «кролячу нору» чужого розуму.

«Марення»

Щось у словах іншої людини викликає ланцюжок спогадів — і думки полетіли. Автори стверджують, що якщо ваш розум блукає кожного разу, коли ви розмовляєте з якоюсь конкретною людиною, це означає, що ви не зацікавлені в її компанії.

«Ідентифікація»

«Ідентифікатори» подібні до «порівняльників», але менш змагальні. Вони хочуть поділитися подібною історією до того, як ви закінчите свою. До певної міри я теж це робила, і мені потрібно було навчитись спочатку обговорити досвід іншої людини, перш ніж перейти до мого. Не поділитися своєю подібною історією для мене як «чорний пояс» зі спілкування.

«Надання порад»

Представити іншій людині рішення всіх її проблем до того, як вона закінчила говорити, я думаю, є поширеним явищем для української культури, а також для спілкування між чоловіками і жінками. У тому, щоб дати слушну пораду, немає нічого поганого. Але бажано спочатку почути проблему, зрозуміти її та запитати, чи від вас чекають рекомендації.

«Спаринг»

На думку авторів, існує три типи «спарингів». Перший швидко не погоджується з усім, що говорить інша людина. На одній із попередніх робіт у мене колись був колега, який розпочинав бурхливі дебати після кожного зауваження. Щоб заощадити свою енергію, ми не лише уникали розмови з ним — ми не говорили з ним в одній кімнаті!

Другий тип — це приниження (хамство). Коли ви щось говорите, а інша людина шукає способів знецінити і принизити вас. Наприклад, дівчина скаржиться однокурснику, що клас із біології для неї занадто складний. Його відповідь: «Нормальний клас. Це просто тобі мозків не вистачає». У якийсь момент неважливо, чи приниження є ознакою ворожості, безкультур’я, поганих комунікаційних звичок чи проявом внутрішніх комплексів — я намагаюся уникати спілкування з людьми, які реагують таким чином.

Останній тип — це неможливість прийняти комплімент. Як жінка, яка росла в Радянському Союзі, я не особливо вмію робити або отримувати компліменти. Це не було значною частиною культури. Однак навіть мене дратує те, як деякі жінки зі схожим походженням на них реагують. «Яка гарна сукня!» «Ця стара ганчірка? Ні, вона жахлива!». Тоді, мабуть, у мене немає смаку. Просто порадійте, не знецінюйте слова та зусилля іншої людини.

«Бути завжди правим»

Це неможливість прийняти будь-яку критику чи іншу точку зору. Перекручування фактів, образи, приписування вигаданих мотивів — у хід йде все. Такої діяльності в Інтернеті багато, і я не бачу потреби в таких розмовах.

«Збиття з рейок»

Люди уникають слухати незручні або нецікаві для них речі, змінюючи тему або жартуючи. Реагувати на все жартом — це ознака тривоги, дискомфорту або нудьги, йдеться в Повідомленнях.

«Заспокоювання»

Коли хтось переказує вам свій досвід, особливо травматичний, а ви намагаєтеся активно заспокоїти цю людину. «О, ні… Правильно… Звичайно… ти не повинен так засмучуватися» — кожна пауза заповнюється вашими спробами полегшити мучення вашого супутника. Серйозно, це не приємно. Дайте вже їй чи йому сказати.

Кожна розмова має двох відповідальних осіб. Одному потрібно пояснити свої думки, а іншій людині — докласти зусиль, аби зрозуміти.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X