Застрягли в минулому? Як завершити стосунки, що давно закінчилися
Прийміть фінал стосунків, як фінал життя близької людини
Одна моя знайома десять років не могла пережити розрив стосунків. Десять років вона страждала, аналізувала, сподівалася на краще, «вибивала клин клином», розчаровувалася в нових романах, намагалася знову все налагодити і знову падала в безодню порівнянь і розчарувань.
Пам’ятайте біблійне? Обернешся — перетворишся на соляний стовп. У символічному сенсі з нею саме це і сталося. Вона ніби застигла, застрягла в минулих стосунках і не могла зрушити з місця.
Дуже багато хто з нас застрягє в минулому: в образах, помилках, переживаннях, ситуаціях, розмовах… По суті, ці стосунки не закінчено. А значить, нічого путнього нового з’явитися не може.
Схема така: на свідомому рівні з минулим начебто покінчено. Здоровий глузд підказує: «Розійшлися, значить — все!» А несвідомо, в глибині душі, ми не готові поставити крапку.
Уявні стосунки — це теж стосунки
Ось він — внутрішній конфлікт, і, насправді, незавершені стосунки. Мало того, що стосунки тією чи іншою мірою залишаються в житті та займають думки, тягнуть енергію, вони продовжують… розвиватися. Так, по-своєму, і виключно в чиїйсь голові. При цьому часто декларується: «Дуже хочу його (її) забути, але ніяк не виходить…»
Ніби якась зла сила утримує і не відпускає. Як заворожено. Увага! Зараз усіх розворожу!
Ніяка це не зла сила, а сама людина.
Як?
— людина живе спогадами (перегляд фото, листувань, ностальгічні розмови
— мучиться сумнівами (а чи правильно я вчинив/вчинила, а що можна було зробити по-іншому, а може, якби я не робила/робив так, все було б інакше);
— відчуває провину, образу, ненависть, загалом, купу емоцій до колишнього/колишньої. Або, навпаки, ідеалізує його. Ну хіба може на всьому білому світі знайтися хтось кращий, ніж він/вона?
— перебуває у внутрішньому діалозі з колишнім/колишньою (щось намагається довести, звинувачує, виправдовується);
— продовжує «брати участь у житті колишнього», відстежуючи його в соцмережах і житті;
— при цьому постійно шукає відповідь на питання: як забути і відпустити минуле?
— порівнює інших з ним/з нею. І нові кандидати однозначно програють;
— боїться невдачі. Відчуває, що нові стосунки не вийдуть. А нова любов ніколи не трапиться;
— і, як наслідок — реально не може встановити нові стосунки. Адже розрив так і не відбувся. Місце партнера зайнято.
В такому розставанні є все. Крім одного — самого розставання.
Які ж причини небажання розлучитися з минулим? Причин багато, але назву ту, яка очевидна: потреба в любові та дуже сильний, страх самотності, що паралізує. Адже навіть якщо стосунки існують тільки в голові, тільки в уяві, все одно не так страшно. Все одно є надія. Все одно, хай в думках, фантазіях та ілюзіях, людина не одна, а з ним або з нею. Уявні стосунки — це теж стосунки. Нехай і не реальні. Вони теж викликають почуття, нехай і безпричинні; змушують вигадувати плани, нехай і нереалістичні; плекають надії, хоч і безпідставні. І так далі.
Що ж з усім цим робити?
«Начхати й забути?»
Було б класно. Але навряд чи можна реалізувати. Як правило, це означає: придушити емоцію, загнати всередину образи, що лише відстрочить, посилить і продовжить страждання.
Вихід один: відгорювати. Вірно, що «Розставання — маленька смерть». У вашому житті тепер немає цієї людини, в цій ролі.
Зустрітися зі своїм болем. Пережити його. І головне — завершити стосунки. Насправді. Жодних листувань. Спільних справ. Поставте крапку. Дайте собі час. Зрозумійте, що ви вже за поворотом. Дороги назад немає. Прийміть фінал стосунків, як фінал життя близької людини: це непоправно і дуже боляче. Але іншого шляху немає.
Інакше стирчати нам посеред життя соляним стовпом, а не йти по ньому своїм шляхом, милуючись новими видами і насолоджуючись новими стосунками.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
