Застрягли в минулому? Як завершити стосунки, що давно закінчилися

17 серпня 2021, 00:43

Прийміть фінал стосунків, як фінал життя близької людини

Одна моя знайома десять років не могла пережити розрив стосунків. Десять років вона страждала, аналізувала, сподівалася на краще, «вибивала клин клином», розчаровувалася в нових романах, намагалася знову все налагодити і знову падала в безодню порівнянь і розчарувань.

Відео дня

Пам’ятайте біблійне? Обернешся — перетворишся на соляний стовп. У символічному сенсі з нею саме це і сталося. Вона ніби застигла, застрягла в минулих стосунках і не могла зрушити з місця.

Дуже багато хто з нас застрягє в минулому: в образах, помилках, переживаннях, ситуаціях, розмовах… По суті, ці стосунки не закінчено. А значить, нічого путнього нового з’явитися не може.

Схема така: на свідомому рівні з минулим начебто покінчено. Здоровий глузд підказує: «Розійшлися, значить — все!» А несвідомо, в глибині душі, ми не готові поставити крапку.

Уявні стосунки — це теж стосунки

Ось він — внутрішній конфлікт, і, насправді, незавершені стосунки. Мало того, що стосунки тією чи іншою мірою залишаються в житті та займають думки, тягнуть енергію, вони продовжують… розвиватися. Так, по-своєму, і виключно в чиїйсь голові. При цьому часто декларується: «Дуже хочу його (її) забути, але ніяк не виходить…»

Ніби якась зла сила утримує і не відпускає. Як заворожено. Увага! Зараз усіх розворожу!

Ніяка це не зла сила, а сама людина.

Як?

— людина живе спогадами (перегляд фото, листувань, ностальгічні розмови і так далі);

— мучиться сумнівами чи правильно я вчинив/вчинила, а що можна було зробити по-іншому, а може, якби я не робила/робив так, все було б інакше);

— відчуває провину, образу, ненависть, загалом, купу емоцій до колишнього/колишньої. Або, навпаки, ідеалізує його. Ну хіба може на всьому білому світі знайтися хтось кращий, ніж він/вона?

— перебуває у внутрішньому діалозі з колишнім/колишньою (щось намагається довести, звинувачує, виправдовується);

— продовжує «брати участь у житті колишнього», відстежуючи його в соцмережах і житті;

— при цьому постійно шукає відповідь на питання: як забути і відпустити минуле?

— порівнює інших з ним/з нею. І нові кандидати однозначно програють;

— боїться невдачі. Відчуває, що нові стосунки не вийдуть. А нова любов ніколи не трапиться;

— і, як наслідок — реально не може встановити нові стосунки. Адже розрив так і не відбувся. Місце партнера зайнято.

В такому розставанні є все. Крім одного — самого розставання.

Які ж причини небажання розлучитися з минулим? Причин багато, але назву ту, яка очевидна: потреба в любові та дуже сильний, страх самотності, що паралізує. Адже навіть якщо стосунки існують тільки в голові, тільки в уяві, все одно не так страшно. Все одно є надія. Все одно, хай в думках, фантазіях та ілюзіях, людина не одна, а з ним або з нею. Уявні стосунки — це теж стосунки. Нехай і не реальні. Вони теж викликають почуття, нехай і безпричинні; змушують вигадувати плани, нехай і нереалістичні; плекають надії, хоч і безпідставні. І так далі.

Що ж з усім цим робити?

«Начхати й забути?»

Було б класно. Але навряд чи можна реалізувати. Як правило, це означає: придушити емоцію, загнати всередину образи, що лише відстрочить, посилить і продовжить страждання.

Вихід один: відгорювати. Вірно, що «Розставання — маленька смерть». У вашому житті тепер немає цієї людини, в цій ролі.

Зустрітися зі своїм болем. Пережити його. І головне — завершити стосунки. Насправді. Жодних листувань. Спільних справ. Поставте крапку. Дайте собі час. Зрозумійте, що ви вже за поворотом. Дороги назад немає. Прийміть фінал стосунків, як фінал життя близької людини: це непоправно і дуже боляче. Але іншого шляху немає.

Інакше стирчати нам посеред життя соляним стовпом, а не йти по ньому своїм шляхом, милуючись новими видами і насолоджуючись новими стосунками.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X