Сім запитань до себе. Як припинити ображатися
Наталія Гаєвська: «Образа — це намагання покарати людину за те, що вона не реалізувала наших очікувань» (Фото:AllaSerebrina/Depositphotos)
Відверті відповіді на ці запитання багато що поставлять на свої місця
Що таке образа? Як на мене, це намагання покарати людину, яка поруч, за те, що вона не реалізувала наших очікувань, у жодному випадку не говорячи їй прямо, що з нами відбувається. Така собі «заморожена» агресія плюс жалість до себе.
Але ж ці очікування тільки наші, персональні… Чому хтось повинен їх для нас виконувати?
Дуже часто ми вимальовуємо в своїх думках та фантазіях бажаний сценарій. Кожну деталь, кожне слово прописуємо в голові, але водночас або забуваємо це донести до тих, хто в цьому «сценарії» «грає» провідні ролі, або не пересвідчуємось, чи нас правильно зрозуміли, або чи взагалі почули.
Не факт, що наші очікування для іншої людини мають таке ж значення, що і для нас
А тоді починається найцікавіше: «Він (вона) не виправдав моїх сподівань», «Він (вона) не сказав очікуваних слів!», «Він (вона) не подарував очікуваний подарунок», «Я чекала, що ти завжди будеш поруч!», «Ти повинна була підтримувати мене!» — і ще купа інших претензій.
Складно позбутись очікувань — таких логічних, правильних, зрозумілих. З однією маленькою поправкою — логічних, правильних, зрозумілих, але для кого? В першу чергу, і це завжди необхідно брати до уваги, для нас самих: не факт, що для іншої людини вони мають таке ж значення, що і для нас.
«І не підходь до мене, бо я ображаюсь», — як результат всього вище описаного. А далі — охолодження стосунків, або навпаки запеклі «бої», щоб довести власну правоту, нерідко за будь-яку ціну.
Стоп! Вдихніть і видихніть, і так кілька разів, поки не заспокоїтесь.
Заспокоїлись?
А тепер поставте собі кілька запитань, відверті відповіді на які багато що поставлять на свої місця.
Як припинити ображатися? Сім запитань до себе
1. Що я відчуваю? Як проявляється моє відчуття? Що б мені хотілося відчувати натомість?
2. Які в мене були очікування стосовно особи, на яку я ображаюся? Якою б мала бути її поведінка, щоб я не почала ображатися на неї?
3. Наскільки реалістичними є мої очікування? Що лежить в їх основі? Які мої потреби це мало б задовольнити?
4. Чи знає ця особа про мої очікування? Якщо знає, то як реагує на них?
5. Чи може ця людина взагалі відповідати моїм очікуванням? Чи може вона змінити свою поведінку «тут і зараз»?
6. Чим керується ця людина? Чи є в неї власні наміри та очікування, відмінні від моїх? Як я ставлюся до цього? Які відчуття це в мене викликає?
7. Чи можу я змінити свої очікування? Якщо ні, то що мені заважає? Чому для мене це так принципово важливо?
Для кращого результату відповіді запишіть — так ви матимете повну картину своєї «образи», а точніше того, що за нею стоїть. Що робити з тим всім, вирішувати вам.
Повністю позбутися своїх очікувань стосовно інших людей неможливо, своїми очікуваннями ми намагаємось зробити цей світ більш передбачуваним і зрозумілим для нас, щоб менше відчувати тривогу від невідомості.
Якщо є стосунки, завжди є, були і будуть очікування. Але якщо спробувати поставитись з прийняттям і «відкритим розумом» до поведінки інших, то це багато що змінить. На зміну образам, як правило, приходить більш зріле усвідомлення того, що відбувається у стосунках: «Я не ображаюсь, але нам потрібно поговорити».
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
