Це зло. Чому не можна допомагати інтернатам у новорічні свята
Різдвяний благодійник — це незнайомець, присутність якого травмує дитину в інтернаті
Надворі грудень. Торгові центри — в гірляндах, ялинках, новорічних прикрасах. Вдома пахне медово-імбирними пряниками, діти, отримавши подарунки від Святого Миколая, активно пишуть листи Санті, батьки готуються до святкувань. У такому піднесеному настрої часто хочеться обігріти весь світ, поділитися радістю, творити добро. Саме про творення добра та допомогу дітям і поговоримо.
Останні два-три роки я не отримую запитів від друзів та знайомих, яким інтернатам чи дитячим будинкам можна допомогти під час новорічних свят, бо моє найближче оточення вже добре знає, що допомагати інтернатам — це зло. «Чому ж це зло? — запитаєте ви. — Хіба в інтернатах не діти, хіба вони не хочуть свята, подарунків?». А ще мені часто кажуть: «А своїм дітям ви також не купуєте солодощів, подарунків?» Пропоную розібратися з усім по порядку.
По-перше, ще не було такого, аби якась дитина з інтернату в Україні залишилася без подарунка — набору солодощів чи іграшки. Адже будь-який інтернат — це соціальний заклад, який фінансується з державного бюджету. В середньому фінансування будинку дитини, де виховуються найменші діточки, до яких так полюбляють приїздити відомі особистості, складає 10−11 млн грн на рік на 50 дітей, але є і більші суми. Далі рахуйте і робіть висновки самі. Зазвичай, витрати на новорічні подарунки закладено в бюджет закладу.
Кожен інтернат розташовано на території громади — в районі, області. У більшості випадків і голова громади, і голова району, і голова обласної ради чи обласної адміністрації закуплять солодкі подарунки і приїдуть в дитячий будинок. Візит зафільмують у репортажі, зроблять гарні фото, напишуть про це у місцевих медіа та соціальних мережах. Хіба місцеві чиновники пропустять таку можливість піару?
Крім того, є громадські організації та волонтерські ініціативи, які регулярно приїжджають і провідують дітей, — вони також потурбуються про подарунки для своїх друзів.
Найбільшою в одному закладі біля Києва була цифра 33 подарунки на одну дитину
За спостереженнями організацій-членів «Української мережі за права дитини», в середньому одна дитина в інтернаті отримує 3−4 набори солодощів на свята, а найбільшою в одному закладі біля Києва у 2017 році була цифра 33 подарунки на одну дитину. Ви вірите в те, що їх усі з'їли діти? Тому не «викидайте у смітник» зароблені гроші. Кожна дитина в інтернаті отримає подарунок на свята і без вашої допомоги, втім є діти, які без вас не зможуть його отримати.
Не зайвим буде згадати і про здорове харчування — кількість споживання цукру на свята зростає на порядок, що може ускладнити ті захворювання, які уже мають діти. Цукерки, печиво та соки не варто везти дітям до 3 років, але хто на це зважає. Найприкріше мені було бачити, як одного разу народні депутати доставили численні коробки цукерок в інтернатний заклад системи Мінсоцполітики. Вони гарно усміхалися на світлинах, а я ледь не плакала: звідки ж їм було знати, що більшість вихованців у цьому інтернаті роками прикуті до ліжка, їх годують переважно перетертою їжею. Тому, навіть якщо б працівники дуже хотіли, у них би не вийшло дати цим дітям солодощі.
По-друге, «навала» незнайомців у святковий період створює для дітей ситуацію стресу, тривоги та психологічного тиску. Чи можете собі уявити, що до вашого дому впродовж кількох тижнів щодня приходять незнайомі вашим дітям люди? Як діти почуватимуться? Звісно, налякано й розгублено, а найменші будуть плакати. Такі інтенсивні контакти можуть провокувати багато різних розладів у дітей, погіршувати психоемоційний стан: діти потім часто плачуть уночі, сильніше переживають травму розлучення з батьками. Мені відомий випадок, коли в одному дитячому будинку хлопчик після цих «святкових рейдів» до травня виглядав маму у вікно: «Так багато людей приходило — можливо, і моя мама прийде одного дня».
Найгірше ці ситуації переживають діти до 3 років, тому що візитери для них — незнайомці. У малюків через виховання в інституції і так важко формується відчуття прив’язаності, а тут ще така кількість нових людей. Дітьми від 3 років і до середнього шкільного віку, навпаки, численні гості сприймаються як потенційні батьки, що дає їм марну надію на родину. Діти старшого шкільного віку, звісно, уже добре розуміють, що це — «гастролери на свята», і можуть ставитися до них агресивніше, вимагати дорогі подарунки. А ще подивіться на фото цих святкових відвідин: очі дітей — сумні, хоча на фото свято. Тому не їдьте в інтернат у святковий період, бо ви — незнайомець, присутність якого травмує дитину. Виняток — професійні волонтери, які регулярно приїжджають до дітей в інтернатах, реально змінюючи їхнє життя на краще.
По-третє, чи враховують благодійники бажання, почуття, думки самої дитини? Моїй донечці зараз один рік. Недавно приїхав у гості дідусь, якого вона добре знає, проводить з ним багато часу. Але одного вечора вона категорично відмовилася йти до нього на руки: відпихала, махала головою «ні-ні», кликала маму. Звісно, мама була поруч, і дитина заспокоїлася. Причин такої поведінки може бути багато і вони різні: маля недоспане, щось непокоїть, дощить за вікном.
У зв’язку з цим пригадую серію фото футбольної команди, яка торік поїхала на свята у будинок дитини в Одесі: на тих світлинах усі футболісти тримають на руках дітей. Хто їх питав, чи хочуть вони на руки? Чи хтось реагував на плач дитини, якщо вона не хотіла до когось конкретного йти? Звісно, що ні — адже потрібно відзвітувати, «які ми класні і як гарно помагаємо діточкам».
А старші діти? Від них чую, що їх просто верне від трьох, чотирьох, п’яти концертів на день. Так, це не рідкість, особливо в інтернатах поблизу Києва, коли діти мають по кілька виступів щодня. Буває навіть, що до святкового дійства всю ніч готуються — про це розповідала моя колега Дар’я Касьянова. Тому часто, слухаючи історії випускників інтернатів, ще глибше переконуюсь: ці концерти — найгірші приклади примушування, експлуатації дітей, тоді як на картинці все виглядає весело та святково.
Є приклади, коли компанії візитерів прагнуть більшого залучення в свято, проводять разові майстер-класи чи влаштовують спілкування-чаювання разом з дітьми. Ніби гарна ініціатива, але що будете робити, коли дитина розповість вам про пережите насильство? А якщо — про зґвалтування, бо побачила у вас добру людину і можливість порятунку? Ви готові реагувати на такі зізнання? Ви пройшли навчання, як говорити з дітьми на ці теми, що робити? Була ситуація, коли доброчинець кілька тижнів сам переживав, що таке трапилось, поки не знайшов допомогу. Так, ви не зобов’язані допомагати — ви ж тільки подарунки привезли і психологом «не підписувалися». А зрештою ви залишаєте дитину вкотре покинутою і зрадженою, просто привізши подарунок. Тож зважайте на почуття дитини, а краще не їдьте в інтернати на свята, якщо не були у цих дітей раніше.
А ще згадаймо, чому для нас так важливі зимові свята, і в чому чарівність свята Миколая, Різдва і Нового року.
Миколай був священником, який отримав у спадок від своїх батьків велике багатство. І що він робив? Допомагав бідним сім'ям. Різдво — це народження самого життя і радості в ньому, це сім'я, сповнена дитячого сміху. Новорічне свято — теж сімейна традиція, і подарунки, які найперше отримують діти. Колядуючи і щедруючи, ми зичимо саме родині щастя, добробуту і повну хату діточок.
Тому, якщо ви хочете творити добро цієї святкової пори, озирніться навколо, подивитися на своїх сусідів. Я впевнена — ви знайдете поруч із собою сім'ї та дітей, які будуть раді солодощам, фруктам, печиву, соку, шкільному приладдю, іграшкам, пазлам, книжкам, прикрасам, шапці чи рукавичкам.
Поруч з нами живуть багатодітні сім'ї, мами чи тата, які самостійно виховують дітей. Поблизу нас є дитячі будинки сімейного типу або прийомні сім'ї, патронатні родини чи просто малозабезпечені сім'ї. З нами по сусідству мешкають діти і дорослі з інвалідністю, старенькі та самотні люди. Повірте, ваша увага до них буде найціннішим подарунком на свята!
Якщо ж ви бажаєте допомогти дітям з інтернатів по-справжньому — зробіть це після свят. Приїдьте до них у лютому чи у березні, можливо, у квітні, привезіть книжки, почитайте їм чи разом ними, проведіть із цими дітьми вихідні. А потім завітайте ще у липні, вересні, листопаді. Тоді до наступного грудня ви будете вже друзями з вихованцями інтернатів, знатимете їхні уподобання.
Як ще можна допомогти? Можна дізнатися, чому ця дитина потрапила в інтернат, що заважає їй бути вдома. Можливо, у неї немає ліжка або в її домі відключили світло за несплату. Може, мама не має одягу для дитини і грошей на нормальне харчування. Так, причини, чому діти живуть в інтернатах, банальні. І тут ваша допомога може стати унікальним шансом для дитини повернутися в родину.
А ще є така форма допомоги як наставництво. Це значно важче, ніж виділити 100 гривень на непотрібний дитині подарунок. Навіть важче, ніж завітати на свято в інтернат. Утім це системний підхід і дуже дієва допомога тим вихованцям, які вже на виході з інтернату — на порозі самостійного життя.
Тож нехай свята справді будуть радісні, веселі та щасливі для кожної дитини, а допомога кожного благодійника — ефективною.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
