Підступні пастки. Чому наш мозок грає проти нас
Будь-яку нову інформацію найдавніша частина мозку сприймає за потенційну загрозу
Наш мозок унікальний. Він здатен виконувати 1016 операцій на секунду. Жоден комп’ютер на такий обсяг роботи не здатний. При цьому людський мозок — украй ненадійний пристрій.
Ми рідко бачимо світ таким, як він є, оскільки кожна людина пропускає все через внутрішній досвід.
Наші спогади суб'єктивні.
Наші думки мінливі.
Наші сприйняття й обробка інформації схильні до безлічі похибок.
Похибки в нашому сприйнятті називаються когнітивними спотвореннями. Це поняття ввели нобелівський лауреат Даніель Канеман і його колега Амос Тверські. Вони дійшли висновку, що навіть там, де, здавалося б, людина керується розумними доводами (наприклад, поняттям вигоди), насправді вона приймає… ірраціональне рішення.
Ці дуже підступні пастки мислення можуть бути причиною
— хибних припущень
— неправильних висновків
— небажаних наслідків.
Є дуже довгий список таких пасток (більше ста), але я зупинюся на тих, що мене найсильніше дістали.
1. Схильність до підтвердження своєї точки зору, упередженість підтвердження — коли людина надає перевагу такій інформації, яка узгоджується з її точкою зору, переконанням або гіпотезою. Грубо кажучи, крокує протоптаними нейронними доріжками. Ні кроку вправо. Ні кроку вліво.
Найпростіший приклад: «Жінка не може бути хорошим водієм». Не може й усе тут. Причому наводять масу аргументів. І про блондинок за кермом. І про те, що «у жінок гірше працює ліва півкуля, тому вони не схильні до математики» (і плювати на дослідження нейробіологів, які доводять протилежне).
Або з актуального. Щодня я чую найпереконливіші ланцюжки аргументів як «заа» вакцинацію, так і «проти». У протилежному в обох випадках переконати неможливо. Я й не намагаюся — упередженість підтвердження.
Чому так відбувається? Чому наш мозок грає проти нас?
У процесі прийняття рішень задіяна одна з найдавніших ділянок мозку — рептильна. Її головне завдання — зберегти нам життя. Будь-яку нову, незнайому інформацію вона автоматично сприймає за потенційну загрозу й заперечує.
Які наслідки? Мислити шаблонами, виробляти певні патерни поведінки, вірити стереотипам, заперечувати протилежну точку зору і «в упор її не бачити», відкидаючи незручні аргументи з великого різноманітного списку.
Ось іще приклади когнітивних спотворень:
2. Фільтрація — ми концентруємося на негативі, одночасно фільтруючи всі позитивні аспекти ситуації.
3. Надмірне узагальнення — ми доходимо висновку, ґрунтуючись на єдиному аспекті, «шматочку» події.
4. Є й то, без чого не обходиться жодна люта мережева перепалка — приписування тверджень.
5. Чорно-біле мислення — ми бачимо все або в чорному, або в білому кольорі, інших відтінків бути не може.
6. Навішування ярликів — ми узагальнюємо одну або дві якості до глобального судження, доводимо узагальнення до крайнощів.
І так далі.
Як це працює?
Візьмемо моє улюблене. Соц мережі.
Наприклад, мій пост про Моніку Беллуччі й вікову природну красу. У ньому — про сміливість і красу бути собою, свободу наплювати на думки й вигадані канони краси.
Але хтось побачив у ньому лише одну думку (якої, до речі, там не було) — що «жінці за собою не потрібно стежити». Що це, як не приписування тверджень?
Або публікація «Йошкін кіт». Про обсценну лексику. Мат тобто. Не про те, що з ранку до смерканку треба матюкатися, зовсім ні. Про мат як феномен, із історією, нейро- та психологічними обґрунтуваннями і подібним. Явище ж є, не можна закрити очі й сказати, що його немає. Так чому б його не досліджувати? Більше того. У своїх статтях, постах і книгах я закликаю розширювати словник, збагачувати літературну мову, вивчати мову (наприклад мову емоцій) і таке інше. Але це все виявляється неважливим. Хтось бачить слово «мат», і тут же приклеює ярлик — «матюкальниця»!
Звичайно, ніхто не винен, уся справа в рептильній частині мозку. Однак у гомо сапієнса, на відміну від інших звіряток, є ще й лобові частки, що дають нам можливість аналізувати, бачити ширше, мислити системно й критично. Гріх ними не користуватися, дорогі товариші!
Адже в сучасному світі виграють якраз ті, хто мислить гнучко і здатен сприймати нове. А «рептильний» мозок тягне нас назад, у пампаси.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
