Коли все байдуже. Як повернути собі радість життя, — лектор TED
Безрадісно і безцільно проводите дні? Організаційний психолог Адам Грант у своєму виступі для TED пояснив, що таке томління і як вийти із цього стану
Переклад Єлени Макдоннелл для TED
У всіх є довгі списки справ, які потрібно зробити. А я так не люблю даремно витрачати час, що у мене є список того, що робити не можна. Не можна сидіти в соціальних мережах, не можна витріщатися в телефон у ліжку і не можна вмикати телевізор, якщо не знаєш, що саме хочеш подивитися. Але за минулий рік я порушив усі ці правила. Я лягав спати після півночі, запоєм читав погані новини, нескінченно грав у Scrabble онлайн і переглядав поспіль цілі сезони серіалів, які мені навіть не подобалися. На наступний ранок я прокидався, немов у тумані, і давав собі слово: «Сьогодні ляжу о 10». Але все повторювалося знову і знову. Чому я це робив?
Як організаційний психолог я всю свою кар'єру вивчаю мотивацію, тому коли я не можу пояснити свою поведінку, це мене дратує. Я не був у депресії. У мене була надія. Не почувався вигорілим, сили були. Не був самотнім, мене оточувала сім'я. Але моє життя було трохи безцільним і безрадісним. У якийсь момент я згадав, що в цього почуття є назва: томління. Томління — це відчуття порожнечі, застою й туги. Цей термін був уведений соціологом Корі Кізом і увічнений філософкою Мераєю Кері.
Коли ви томитеся, дні здаються довгими і ви немов дивитеся на життя крізь запітніле скло. <...> Але що дивно — від цього почуття мене врятувала гра в Mario Kart. Однак не будемо забігати наперед.
Здавалося, весь світ став інертним
На початку пандемії багато хто відчував страх, печаль і самотність. Але в міру того, як пандемія тривала і кінця їй не було видно, гострий біль змінився хронічним томлінням. Ми проживали «день бабака». Здавалося, весь світ став інертним. Тому я написав статтю, щоб люди дізналися про томління. Я назвав його «забутою середньою дитиною душевного здоров’я» і припустив, що, можливо, це домінувальний стан нашого часу. Незабаром про це заговорили всі. Це висвітлювали ЗМІ, обговорювали знаменитості й королівська сім'я. Я ніколи раніше не бачив такого ентузіазму щодо його повної відсутності.
І я вважаю, що введення цього терміну допомогло людям розібратися у своїх почуттях. Чому навіть після вакцинації люди не відчували оптимізму. Чому, коли по телевізору показали Скарб нації, моя дружина вже знала його напам’ять. І чому я так пізно лягав <...>
Ми шукали щастя в бляклих днях, і сенс — у нескінченній пандемії. Але томління характерне не тільки для пандемій. Це невід'ємна частина людського життя. Два десятиліття досліджень підтверджують, що томління порушує фокус і знижує мотивацію. Воно також є фактором ризику для розвитку депресії, тому що томління не кидається в очі. Ви можете не відразу помітити, що ваша мотивація знижується, а радість від життя притупляється. Ви байдужі до своєї байдужості, і тому не шукаєте допомоги і, можливо, навіть самі не намагаєтеся це змінити. Вам байдуже. Томління не тільки складно помітити. У багатьох культурах про нього ще й складно говорити. Коли вас запитують: «Як справи?», ви повинні відповісти: «Дуже добре!» або «Краще за всіх!». Це токсична позитивність.
Ми відчуваємо, що повинні бути оптимістичними й життєрадісними. Якщо ми скажемо: «Та, знаєш, так собі», можливо, нам порадять не втрачати бадьорості або пам’ятати про все хороше, що у нас є. А це не просто дратує — це насправді погана порада <...>
На самому початку пандемії дослідники виявили, що найкращий прогностичний фактор благополуччя — це не оптимізм, а потік. Потоковий стан — це відчуття балансу. Цей термін був уведений психологом Міхаєм Чиксентміхаї. Це стан повного занурення в справу. Наприклад, для вас це може бути приготування їжі, біг або догляд за садом, коли ви втрачаєте лік часу і, можливо, навіть забуваєте про своє «я». Потік змушує запоєм дивитися серіали в Netflix, тому що ви переноситесь в інший світ, занурюєтеся в історію. Але це лише тимчасова втеча від томління, а не ліки. У кращому випадку, у вас формується безліч асиметричних відносин. Можливо, ви любите проводити час зі своїми друзями: Чендлером, Ар'єю, Дуайтом, Баффі, Джо Екзотиком, Свинкою Пепою. Але вони про вас не знають. Телевізор — це пасивне перебування у вигаданому світі, а для потокового стану необхідна активна участь у реальному житті, а тому я був дуже здивований, коли знайшов свій потік, ганяючи на мультяшній машинці в грі на Nintendo. Коли пандемія тільки почалася, усі троє моїх дітей були вдома на дистанційному навчанні, яке тривало цілий рік. Це було непросто.
Але, як і багато хто з вас, ми були ізольовані від рідних. Моя сестра живе через пів країни від нас. Й одного разу ми стали згадувати, як сильно ми любили грати в Mario Kart у дитинстві. І сестра сказала: «Але тепер ми всі разом можемо грати онлайн. Чому б нам не почати сімейну гру?» І незабаром ми вже грали щодня, одночасно беручи участь у відеодзвінках. І за кілька тижнів світ уже не здавався таким бляклим. Я знайшов свій дзен у мистецтві гри в Mario Kart.
Уранці діти прокидалися з питанням: «А коли ми будемо грати?» Вони з нетерпінням чекали на це. Любили, коли я злорадно заявляв про те, що ось-ось виграю, а потім мене підривав синій панцир, і мені залишалося тільки сидіти і дивитися, як вони, усі троє, обходили мене на шляху до фінішу у своїх крихітних картах. Нам так це подобалося, що ми створили нову суботню традицію після того, як діти лягали спати. Mario Kart для дорослих.
Поміркувавши над цим, сьогодні я радий уперше представити вам свою теорію оптимального досягнення потокового стану. Для цього існують три умови: опанувння, усвідомленість і значущість.
Почнемо з опанування. Опанування багатьом із нас важко дається останнім часом.
Психологи вважають, що в роботі вирішальний фактор задоволення — це відчуття прогресу. У західній культурі щастя більше визначає те, як ідуть наші справи сьогодні, аніж те, як вони йшли вчора. Тому слоган Nike — Just do it (Просто зроби це). Думаю, якби Nike була створена в країні, більш орієнтованій на минуле, як Китай, їхнім слоганом було б «Уже зробили». Якщо томління — це застій, то потік передбачає рух. Однак опанування не обов’язково означає велике досягнення, це можуть бути маленькі перемоги. Саме заради маленьких перемог я грав у Scrabble онлайн. Заради кайфу, коли складаєш слово з семи букв. Саме в контексті маленьких перемог багато-хто так пишався своїм першою буханцем домашнього хліба на заквасці, а один інженер присвятив пів дня опануванню мистецтва створення башточок з M&M's.
Таке опанування навички вимагає другої умови потокового стану — усвідомленості. Концентрація уваги на одній справі — сьогодні це рідкість <...>
Є відомості, що в середньому люди перевіряють електронну пошту 74 рази на день, перемикаються з однієї справи на іншу кожні 10 хвилин, і це створює так зване конфетті часу. Ми беремо те, що могло б стати значущим моментом нашого життя, і нарізаємо його на крихітні, даремні шматочки. Конфетті часу — ворог енергії та майстерності. Якщо ми хочемо знайти потоковий стан, нам потрібні чіткіші кордони <...>
Коли я думаю про межі, я згадую експеримент, проведений дослідницею Леслі Перлоу. Вона відвідала компанію Fortune 500 і протестувала політику тихого часу. Жодних відволікальних моментів три рази на тиждень до полудня. У середньому, продуктивність інженерів значно зросла. 47% із них працювали продуктивніше, ніж зазвичай. Але особливо важливим є те, що коли компанія запровадила це на постійній основі, їхня продуктивність зросла на 65%. Не думаю, що є щось особливе у ранку вівторка, четверга та п’ятниці. Мораль тут у тому, що безперервні відрізки часу надзвичайно цінні.
Опанування й усвідомленість допоможуть вам досягти потокового стану, але третя умова перетворює його на пікове переживання. Значущість. Розуміння того, що ви покращуєте життя інших людей. На початку своєї кар'єри я вивчав роботу кол-центру зі збору коштів. Оператори намагалися переконати випускників зробити пожертви для університету, і я знав, що вони томилися, тому що там висів ось такий плакат: «Наша робота — це як обмочити штани в темному костюмі: тобі тепло і приємно, але для інших непомітно».
Я хотів показати їм, що їхня робота значуща. Я розробив кілька експериментів, і протягом наступного місяця одна група операторів у середньому більш ніж подвоїла час телефонних розмов і майже потроїла тижневий дохід. Зрушило справу з мертвої точки те, що вони повинні були познайомитися зі студентом, навчання якого було оплачене завдяки їм. Тобто замість монотонного процесу обдзвонювання вони брали участь у значущому процесі допомоги в оплаті навчання. Подумайте про людей, на яких би позначилося те, якби вашої професії не було. Це люди, які роблять вашу роботу значущою. Вам потрібно знати їхні імена, їхні обличчя та їхні історії, і тоді ви зможете знайти потік у проєктах для їхнього благо.
Це пояснює, чому я так полюбив Mario Kart. Гра дала мені відчуття опанування — невимовне задоволення від правильно розміщеної бананової шкірки, на якій послизалася моя сестра. Вона також вимагала усвідомленості. Мій зять — найкращий гравець. Перемога над ним вимагала повної концентрації, особливо коли діти об'єднувалися з ним проти мене. Це була не просто гра. Вона була значущою. Протягом останнього року ми всі так чи інакше почувалися безпорадними. Ми не могли позбутися коронавірусу. Я не міг навіть домашнє навчання зробити хоч трішки кращим. І це при тому, що я вчитель. Але в Mario Kart я відчував себе значущим. Я зміг дати своїм дітям якусь радість, коли ми не могли нікуди піти. Я зміг відчути близькість із родичами, коли ми були далеко одне від одного. Зазвичай ми вважаємо потоковий стан чимось особистим. Але граючи в Nintendo, ми всі разом були в ньому. І хоча ми більше не граємо щодня, ми із сестрою й зятем стали ближчими, ніж будь-коли раніше. Я зрозумів, що любов залежить не від частоти спілкування, а від глибини зв’язку. Я також зрозумів, що ліками від томління необов’язково має бути щось продуктивне, це може бути щось приємне. Наші пікові моменти потоку — це приємне проведення часу з дорогими людьми, що тепер є для мене щоденним заняттям.
А який ваш варіант Mario Kart? Де ви знаходите опанування й усвідомленість із важливими для вас людьми? Мені здається, ми повинні переосмислити наше розуміння душевного здоров’я та благополуччя. Якщо у вас немає депресії, це не означає, що вам легко. Якщо немає вигоряння, це не означає, що ви натхнені. Коли хтось запитує вас: «Як справи?», ви цілком можете відповісти: «Чесно кажучи, я томлюся». Або, якщо це занадто довго: «Так собі».
І коли будете готові, починайте пошук потоку, який осяє стежку, що виводить вас із порожнечі.
Повну версію можна знайти наTED
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
