Як подивитись на себе зі сторони та знайти відповіді

25 жовтня 2019, 22:03

Від тих запитань, які ми ставимо собі, залежить життя, яке ми створюємо

Нам так звично чути фрази на кшталт: «Поставте себе на моє місце», «Згляньтесь на моє становище», «Що б ви робили на моєму місці?» тощо. І ми марно намагаємося зрозуміти іншу людину, витрачаючи купу енергії, емоцій і нервів, угадуючи, як це — бути на його або її місці.

Відео дня

А як щодо нашого власного становища?

Як часто ми усвідомлюємо, що саме зараз відбувається з нами, як це виглядало б, якби ми могли подивитися на себе власними — не чиїмось — очима?

Розберемося?

Ви, певно, чули, що проблему не можна вирішити на рівні самої проблеми. Це означає, що для того, аби розв’язати ситуацію, у якій ми опиняємося, нам треба подивитись на неї іншими очима. Це з одного боку, а з іншого — жодна людина не знає краще за нас самих, що ми відчуваємо, як почуваємося, які думки й емоції переживаємо.

Дехто із нас користується послугами коуча, який через правильні питання допомагає нам шукати власні відповіді всередині себе, а не назовні. Але по-перше, коуч є не у всіх, по-друге, не завжди тут і зараз є можливість провести з ним сесію, а по-третє, є інструмент, який ми можемо використовувати самостійно.

Подивитись на себе

Коли ми стикаємося зі спірним питанням, то, як правило, маємо одну із трьох альтернатив: атакувати, здаватися чи ухилятися (три базові реакції мозку на страх і загрозу: біжи, завмри, нападай).

Жодна з них не вирішує проблеми, окрім випадків, коли є час сидіти на березі річки й чекати, поки труп твого ворога пропливе повз. Але іноді це не спрацьовує, тому що часто нашим ворогом є ми самі.

Інколи ми змінюємо стратегію, переходячи від атаки до ухиляння чи навпаки. Такий танок може бути класно зрежисований фахівцем із перемовин, але знову-таки ми ним не є.

Що ж робити?

Проблему не можна вирішити на рівні самої проблеми

Замість миттєвої реакції, дати собі паузу й поспостерігати за собою. З балкону. З «ментального балкону». Буквально — подивитися на себе згори. Це місце, із якого видно перcпективи поведінки, тобто, коли ви будете здатні заспокоїтися. Можна з власного «ментального балкону» подивитися на себе як на учасника епізоду (ситуація чи момент у житті) і зрежисерувати свою поведінку. Одна хвилина, проведена на балконі (закрийте очі й уявіть, що ви пильнуєте за собою), допомагає поспостерігати за власними думками, почуттями, відчуттями й приборкати розум.

Зглянувшись на своє становище, ми здатні зрозуміти й прийняти себе. Якщо самоосуд — це «ні» самому собі, то прийняття себе — це «так».

І воно, самоприйняття, можливо, є найбільшим подарунком, який ми здатні зробити для себе.

Піднімайтесь час від часу на власний «ментальний балкон» і будьте на своєму, особистому, усвідомленому місці.

Знайти відповіді

Справа в тому, що мозок видає нам рішення тільки з тих запитань, які ми йому ставимо. Це означає, що від формулювання запитання залежить рішення, яке видасть мозок. Типу: яке запитання — така й відповідь.

Запитання, які ми формулюємо, визначають наше ставлення до того, що відбувається. Відповіді, які ми отримуємо на запитання, визначають наші дії чи відсутність дій. Тому твердження про те, що від тих запитань, які ми ставимо собі, залежить життя, яке ми створюємо — абсолютно логічне.

Згадайте момент, коли ви сильно злилися на когось або на щось.
Запитання, які найчастіше виникають у таких ситуаціях, схожі на такі:

— Господи, ну чому це зі мною відбувається?

— Ну чому мої колеги так роблять?

— Чому це знову зі мною сталося?

— Чому я така / такий невезуча / ий?

Мозок влаштований таким чином, що він завжди знайде відповідь на запитання, яке ми ставимо. Він отримав завдання й виконує його.

Тому на запит про пошук винних мозок точно знайде, хто винний. На запит про те, чому колеги безвідповідально ставляться до роботи, він точно віднайде рішення. На запитання, чому не щастить саме вам, відповідь знову ж таки буде віднайдена. Але чи така відповідь допоможе?
Навряд.

Які запитання для нас ефективні?

— ті, рішення яких залежить від нас;

— ті, відповідь на які стимулює позитивні зміни, розвиває нас.

Очевидно, що деякі запитання потребують глибшого вивчення й аналізу себе, але і в цьому випадку правильна відповідь — це лише питання часу.

Takeaways

1. Відповіді на запитання щодо нас самих знаємо тільки ми самі. Інша людина краще за нас не знає. Це точно. Якщо чесно, то таке твердження — це намагання перекласти відповідальність. Шукайте відповіді в собі.

2. Від формулювання запитання залежить відповідь. Формулюйте запитання так, щоб відповідь на них була в зоні вашого контролю, а рішення залежало від ваших дій.

3. Час від часу формулюйте запитання про те, чого робити не варто.

4. Ось запитання, які можна ставити собі зранку для того, щоб налаштовуватися на важливе:

— Що нового я можу зробити сьогодні?

— Наскільки я задоволений/задоволена тим, чим зараз займаюся?

— Наскільки я задоволений/задоволена тими людьми, які мене оточують?

— Хто для мене важливий у житті?

— Які в мене найголовніші цілі?

— Що я зроблю вже сьогодні, щоб наблизитися до своїх цілей?

5. Тут запитання щодо команди:

— Якого прогресу досягла моя команда вчора в найважливіших завданнях?

— Якщо щось не вдалося, якими є набільш вагомі причини цього, на які я можу вплинути?

— Що або хто заважає моїй команді бути ефективними?

— Як я можу на це вплинути?

— Що я можу зробити прямо на початку дня для того, щоб допомогти команді впоратись з перешкодами?

6. Тут запитання про себе й оточення:

— Як я так роблю, що маю погані стосунки з рідними, друзями, з колегами, партнерами?

— Як я так роблю, що тепер не задоволений/не задоволена тим, що маю?

— Як я так роблю і що саме я роблю, що відносини погіршуються, а очікуваних результатів не отримано?

Замість фокусу на улюблених «чому?» і «як так сталося?» (наче саме по собі) змістіть акцент на… «як?».

— Як я своїми діями привела/привів себе туди, де я сьогодні?

— Як по-іншому я хочу діяти, щоб прийти туди, куди хочу?

Усі зміни починаються із простого короткого запитання: «Як?».

Як мені так зробити, щоб змінити те, що маю зараз?

Відповідь є у кожного, бо кожен із нас знає, як нам вдалося те, що вже сталося. Отже, зміни невідворотні.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Depositphotos

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X