Відповідайте чесно на ці питання. Як зрозуміти, що ви — аб’юзер?

24 березня 2021, 10:53

Хочу порушити ще одну складну тему

«Я — аб’юзер», — зізнався мені мій клієнт. До цього визнання ми йшли рік, обговорювали роботу, дітей, сім'ю. І ось, нарешті, дійшли до найголовнішого. Того, що його дійсно мучить (так, бувають і такі аб’юзери, до яких доходить, що вони вчиняють).

Відео дня

У його стосунках, крім аб’юзингу, був повний набір: і газлайтинг, і знецінення, і віктімблеймінг.

А ще він зраджував і двічі піднімав руку. Робив все, щоб вона пішла. Але ні. Вона терпіла, вибачала, благала. І так десять років.

Я не буду сьогодні говорити про позицію жертви. Про це багато сказано і написано, зараз ця важлива тема має гідний громадський резонанс. Хочу поговорити про те, як аб’юзеру зрозуміти, що він аб’юзер. Мені здається, це дуже важливо. Тому що, якщо є хоч найменший шанс, впевнена, варто спробувати.

А ще важливо правильно розуміти, що це таке «аб'юз»?

І давайте домовимося відразу. Сором’язлива дівчина, яка вперше сказала «ні» і прибігла зі словами «почуваюся монстром», чи інтелігентний хлопець, який не піддався на маніпуляції мами і вирішив, що це «аб'юз» — не мають до нашої теми жодного стосунку.

Зазвичай насильники не вважають свої дії чимось ганебним і всіляко їх виправдовують.

І все ж таки, у багатьох є шанс якось усвідомити, що саме ти — та сама скотина, яка руйнує життя іншої людини. І заразом — своє.

Ви знали, що в деяких країнах є групи анонімних агресорів? Як групи анонімних алкоголіків. Робота в них спрямована на «подолання аб’юзивної ментальності» і об'єднують ці групи тих, хто схильний до емоційного насильства в стосунках.

Як же подолати цю ментальність насильника? Чи це можливо?

Насильство —найпростіша реакція на будь-який подразник

Спершу треба визнати, що, на перший погляд, аб’юзером бути легко. У насильстві є певні плюси. І головний: не треба «напружуватися».

— не треба стримуватися, пристосовуватися, розвивати емоційний інтелект. Насильство — найпростіша реакція на будь-який подразник.

— не потрібно довго вмовляти, ростити талант дипломата. Накричав або вдарив — і інша людина робить те, що вам треба.

— не потрібно шукати способи стрес-менеджменту: злив негатив — стало легше.

— не потрібно шукати причини конфлікту або життєвих складнощів у собі — винні завжди ті, хто оточує.

Але все це має короткочасний ефект. У довгостроковій перспективі руйнується життя, розбиваються серця і сім'ї, летить у прірву кар'єра. Та й взагалі, життя. І чуже, і своє.

Наприклад, мій клієнт: десять років мук з нелюбою жінкою, вже добре за сорок, ні дітей, ні родини, і все той же страх відносин і неможливість близькості… Море жалю, розчарування й болю. «Я не усвідомлював, скільки в мені агресії», «Мені страшно, скільки я приніс болю», «Мені так шкода всі ці роки».

Тож — аб’юзери теж плачуть? І від токсичних стосунків, фактично, потерпають обидві сторони?

Відразу кажу: ми не беремо випадки, в яких людина має психіатричний діагноз. Або садистів. І в жодному разі не виправдовуємо насильство. Всі ці розмови про те, яке у нього було «важке дитинство» можуть багато чого пояснити, але не виправдати. Розумієте різницю? Нічого не виправдовує насильство!

Доросла людина сама несе відповідальність за свої дії, а не її «важке дитинство» або «складні життєві обставини».

Але бувають випадки, коли аб’юзери не отримують позитивних емоцій від того, що завдають іншому болю. Багато людей стають емоційними насильниками неусвідомлено.

Аб’юзер — сам у минулому може бути жертвою. А за агресивною маніпулятивною поведінкою можуть бути приховані глибокі душевні рани, які необхідно зауважити, визнати та почати лікувати.

Увага! Помітити, визнати проблему і лікувати має сам агресор.

Отже, як же зрозуміти, що я аб’юзер, і перервати зачарований токсичний цикл? Чесно відповісти на питання:

— Як часто ви кричите і зриваєтеся на інших?

— Ви можете взагалі себе контролювати? На що здатні під час спалахів гніву? Чи відчуваєте почуття провини після «зривів»?

— Скільки людей (рідних, друзів, колег) від вас віддалилося? Ви взагалі задоволені своїми відносинами?

— Ви прагнете все тримати під контролем, кожну дрібницю?

— Ви вважаєте, що має право карати інших за провини?

— Як часто критикуєте інших?

— Ви радієте успіхам партнера, чи вони вас дратують?

— Ви ревнуєте? Слідкуєте за партнером в соцмережах, читаєте його листування, перевіряєте телефон? Чи вважаєте, що маєте на це повне право?

Список можна продовжувати. І він украй неприємний.

Однак зробити дуже неприємне відкриття про себе — це найважливіший крок. Який допоможе багато виправити. А шанс змінитися є. І чим раніше ви це зрозумієте, тим краще.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X