Щоб рухатись вперед. Як стати підтримкою собі в складний час

12 липня, 20:43
Анастасія Ніжнік: «Доброзичливе ставлення до себе створює почуття безпеки» (Фото:Julenochek/Depositphotos)

Анастасія Ніжнік: «Доброзичливе ставлення до себе створює почуття безпеки» (Фото:Julenochek/Depositphotos)

Коли ми реагуємо зі співчуттям, наша внутрішня сила зростає

Бути собі другом, бути добрішим до себе в цей непростий час. Майже кожна моя рекомендація самодопомоги відштовхується від цього послання, адже з цього насправді починається турбота про себе. Тільки хіба вчили нас коли-небудь в дитинстві турбуватись про себе? Чи навпаки, ми чули, що «я — остання літера абетки»?

Відео дня

Насправді ж система турботи «інстальована» у нашій природі, тільки ми надто часто «вирізаємо» себе з кола цієї турботи і співчуття.

В той же час, коли ми усвідомлюємо свої труднощі, реагуємо зі співчуттям, доброзичливістю і підтримуємо себе у важкі часи, наша внутрішня сила зростає. Приймати себе і своє життя, незважаючи на внутрішні та зовнішні «недосконалості», давати собі необхідну підтримку — це ключ, що відкриває двері, за якими є щастя, більша стресостійкість, більше ресурсів справлятись з життєвими викликами.

Крістін Нефф, дослідниця самоспівчуття, виявила, що вміння співчувати собі негативно корелює з депресією і тривогою та позитивно — із загальним задоволенням життям.

«То що — весь час жаліти себе? Я ж не лінивий егоїст»

Співчуття не є жалем: у співчутті лежить мотивація допомагати і підтримувати рух вперед.

Доброзичливе ставлення до себе створює почуття безпеки, яке дозволяє нам замість «застрягання» в безнадії або навпаки — в позиції оборони — визнавати реальність, опиратися своїм слабкостям та здійснювати зміни на краще у відповідності до ситуації. Тобто це зовсім не про паралізуючу жалість, а про можливість дати собі підтримку, щоб діяти далі.

Від самокритики стає лише гірше

Самоспівчуття є антидотом до критики, надмірної вимогливості, порівнювання. Людяність, уважність, тепла підтримка розчиняє голос критика і це дозволяє нам краще справлятись зі стресом.

Від самокритики насправді стає лише гірше, хоча суспільство її до певної міри вітає. Наказовий і «кусючий» внутрішній голос не сприяє змінам на краще — натомість викликає власну невпевненість, почуття неповноцінності, напругу, яку потім частіше за все виплескують на близьких.

Доброзичливе ставлення до себе, на противагу суворій самокритиці, передбачає застосування терпіння, розуміння та прийняття, особливо у ситуаціях розчарування або невідповідності високим стандартам. Це допомагає переосмислити як стресові події, так і власні емоційні реакції на них і знаходити подальші рішення.

«Мої проблеми — дурниці, в когось — значно гірше, не буду забирати ваш час»

З цим як психологиня зустрічаюсь дуже часто. По суті це є ігноруванням, знеціненням своїх проблем і воно теж іде від невміння співчувати собі - невміння поглянути на себе збоку та визнати, що нам важко у цей момент.

Співчуття до себе означає, що ви поважаєте і приймаєте свою людяність і «холодну реальність життя». Не завжди справи йдуть так, як ви хочете. Ми зіштовхуємось з розчаруваннями, втратами, своїми обмеженнями, ми помиляємось і здебільшого не досягаємо своїх ідеалів. І це все — спільно для всіх нас, це реальність, яку поділяємо всі ми, це про загальнолюдськість.

«Не скаржитись, просто стиснути зуби і йти» — хоч часто доводиться діяти так, але це не та порада, яка дозволяє йти далеко. Вирішення проблем (зокрема й труднощів психічного здоров’я) на ранньому етапі є завжди більш ефективним та кращим в усіх аспектах. Чекати, поки стане нестерпно — не виграшна стратегія, бо може коштувати надто багато.

Окрім того, звертаючись за фаховою підтримкою, ми вибудовуємо свою життєстійкість, а отже можемо краще справлятись з труднощами і бути підтримкою для інших.

«А як навчитись самоспівчуттю?»

Є кілька простих практик. Наприклад, можна почати з простої паузи самоспівчуття:

1. Згадайте недавню ситуацію, коли ви переживали момент стресу («величина» внутрішнього болю не має значення, але хай для першої спроби це буде не критично гостре переживання).

2. Допоможіть собі усвідомити — що ви відчуваєте в цей момент? Можливо, це певні відчуття в тілі? Назвіть це: подумки визнайте, що це є момент болю — момент, коли вам непросто.

3. Нагадайте собі, що біль — це частина життя, і на цій планеті в цей момент не ви один/одна відчуваєте це. Ми всі боремось у нашому житті, ми всі в той чи інший момент проходимо через труднощі.

4. Висловіть доброту до себе через мову жестів та слова підтримки: що би ви сказали найкращому другу, який опинився в такій же ситуації? Спробуйте повернути ті слова, тепло голосу і турботу до себе, поклавши руки на серце або обійнявши себе. Знайдіть, яка фраза найбільше резонує, звучить вам найкраще у цій ситуації, повторіть її собі. Можливо, це буде:

«Я з тобою, я поруч»

«Мені шкода, так хочу підтримати тебе»

«Це насправді непросто»

«Хай я буду добрим до себе в цей момент»

«Я дам собі підтримку, якої потребую зараз»

«Я навчусь приймати себе таким/-ою, яким/-ою я є»

«Це нормально — часом почувати себе так»

«Я буду сильним/-ою»

«Зміни ніколи не бувають простими, але мені буде точно легше, якщо я перестану бути суворим/-ою до себе»

«Я не перший/-ша, хто відчуває це, і не останній/-ня, але я зростаю»

«Я приймаю свої недоліки і пробачаю собі, бо ніхто не ідеальний»

«Кожен день — це нова можливість. Я не дозволю невпевненості в собі чи осудженням забирати мої сили і майбутнє»

«Народ мій є, народ мій завжди буде, ніщо не перекреслить мій народ…
Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде!»

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X