Це може вбити. Як пережити негативні емоції
Є емоції, від яких ми втрачаємо надію та перестаємо любити життя
Дорогі друзі! Кожен із нас зараз знаходиться в складних умовах на своєму власному фронті, тому пропоную вашій увазі цей віртуальний сеанс психотерапії. Хтось воює на передовій, хтось працює в тилу — кожен виконує свою роботу. І важливо, щоб у нас не забракло волі боротися до перемоги.
Кожен із нас знає, що є емоції, які нас знищують і розбивають на друзки. Є емоції, від яких ми втрачаємо надію та перестаємо любити життя. Негативні емоції вбивають, лишають без сил, відбирають віру та надію, позбавляють бачення майбутнього.
Як працювати з негативними емоціями, що виникають під час війни? Як проживати їх безпечно для здоров’я?
Не є великою таємницею, що емоції — це біологічні процеси, що відбуваються у психіці, відповідно заряджаючи тіло до якоїсь дії. Відчуття страху, тривоги, гніву або радості — усе це дія гормонів, які вивільняються в організмі.
Є емоції, які надають нам наснаги, а є емоції, які нас виснажують та забирають життєві сили. Шкідливими ми називаємо емоції негативні, що тривають довгий час. Тобто те, що в науці називається тривалий стрес. Коли стрес інтенсивний і триває довго, наша психіка може з ним не справлятися.
Ми не завжди можемо бути на тому місці, на якому би нам хотілося бути
Наприклад, уже відомі випадки загибелі саме від стресу людей в окупованих Ірпені та Бучі. Стрес убиває. Ми маємо розуміти, що негативні емоції та стрес можуть буквально нас вбити.
Хочу також зауважити, що коли ми переживаємо негативні інтенсивні емоції в моменті, а не подавляємо їх, то потім рівень напруги згасає. Так через деякий час проходять такі емоції, як лють, ненависть, апатія, страх чи відчай, таке проживання не несе великої шкоди. Це, звісно, матиме негативні наслідки, але не буде визначальним для психічного здоров’я, морального стану чи стану організму в цілому.
Проте ми переживаємо стрес уже тривалий час. Якщо ми «зависаємо» в негативних емоціях, проживаємо їх знову й знову, потрібно щось робити, й саме про це і поговоримо нижче.
1. Почуття провини та сорому
Почуття провини має два компоненти, як і більшість психічних процесів. Ми, люди, дуже складні істоти. Частина нашої поведінки закладена біологічно. У кожної людини є інстинкти. Коли ми бачимо загрозу для нашого життя — ми реагуємо інстинктивно. Але крім біологічного компоненту відчуття безпеки у нас є ще виховання. Людина може, за рахунок виховання або розкриття своїх вольових якостей, чинити опір інстинкту самозбереження. Біологічно вина — це певний механізм, який нам допомагає бути корисним у суспільстві. Коли трапляється війна, ми починаємо себе відчувати частиною великої групи, одного народу.
Коли ми порівнюємо себе, наприклад, з військовими чи волонтерами, у більшості з нас може виникати почуття біологічної вини, адже ми спостерігаємо нібито більший внесок у перемогу та протистояння ворогу.
Сором ми відчуваємо, коли не розкриваємо свій потенціал, коли знаємо, що здатні на більше, але того не робимо. Це також біологічна складова.
Що робити, щоб подолати відчуття провини та сорому?
Потрібно навчитися приймати себе і розуміти той факт, що ми не завжди можемо бути на тому місці, на якому би нам хотілося бути. Не потрапляйте у цю пастку. Не намагайтеся бути тим, ким ви не є. Озирніться довкола та візьміть на себе відповідальність за той «фронт», на якому ви знаходитесь зараз, і робіть саме те, що ви можете робити. Головне, на що спроможний кожен із нас, — не стати тягарем і зберегти фізичне та психологічне здоров’я.
2. Ненависть
Переживати це почуття у моменті - нормально. Важливо не зависати у цьому почутті, адже такі сильні негативні емоції «у фоновому режимі» призводять до емоційного вигорання.
Що робити? Перестаньте фантазувати про помсту. Є таке поняття, як зворотньо-позитивний зв’язок. Якщо ви весь час дивитесь новини, то негативні емоції, які ви з них отримуєте, підживлюють ваші внутрішні емоції й посилюють накопичення негативу. Потрібно зменшити потік негативних новин: замініть кількість джерел інформації на одне-два хоча б на декілька днів, щоб прийти до тями та перестати фантазувати про помсту. Ви можете перевести ненависть у позитивні дії. Потрібно вивільнити здоровий гнів, який мотивує, а не руйнує.
3. Апатія. Безсилля
Якщо вони тимчасові, то це нормально. Просто організм виснажився, виснажились емоції. Потрібно перепочити та відволіктись на деякий час, дати собі відновитися. Але якщо ви знаходитесь в цьому стані фоново, то це дуже небезпечно. Вам потрібно звернути увагу на фізичний стан: якщо ви, наприклад, погано спите останні два-три тижні, то варто серйозно за це взятися. Потрібно пити якісь легкі природні заспокійливі препарати седативної дії, але основне правило — пити їх довго, адже вони мають накопичувальну дію.
Сон є дуже важливим. Не допускайте перевтоми!
4. Горе. Смуток. Печаль
Джерела цих почуттів можуть бути різними. Не варто ігнорувати ці переживання, якщо у когось горе більше, ніж у вас. Переживаючи через те, що ви горюєте над квартирою, коли хтось втратив рідних, по-перше, ви їм цим не допомагаєте, по-друге, шкодите собі ще більше. Турбуйтесь, у першу чергу, про себе, а потім знайдуться сили для інших. Ви, навпаки, можете покращити свій емоційний стан і долучитися до нашої загальної боротьби в будь-який спосіб.
Чому ми переживаємо смуток?
Смуток ми відчуваємо тоді, коли втрачаємо когось або щось, що є достатньо цінним для нас. Чим більша цінність — тим сильніша реакція суму. Ця реакція є інстинктивною і допомагає відпустити втрачене, або додати сил, щоб його повернути. Ось чому так багато людей хоче вкрай швидко повернутися в Київ, Ірпінь, Бучу. Вони хочуть, щоб сум пройшов.
Тим, хто не може повернутись, або повернувся і побачив, що вертатись поки нема куди, потрібно оплакати втрату. Коли ви щось втрачаєте, ви маєте прожити свою печаль і горе до кінця.
Якщо у вас є якась втрата — ви повинні усвідомити її, усвідомити усі можливі варіанти і прийняти кожен з них.
Коли горе і печаль проживаються на емоційному рівні, відбувається руйнація певних зв’язків у мозку, які відповідають за зв’язок з місцем, речами, людьми. Коли ми сумуємо про те, що втратили, кортизол та інші гормони починають руйнувати ці зв’язки в мозку, та психіка розуміє, що треба відпускати втрату і рухатись далі. У такий спосіб ми отримуємо можливість прийняти дійсність.
5. «День бабака»
Деякі люди потрапляють у так званий «День бабака»: кожен день схожий на попередній і людина не може з цим справитись.
У моменті це нормально. Але якщо цей стан зберігається довше двох-трьох тижнів, це небезпечно і потрібно шукати вихід. Людина ніби втрачає відчуття часу та не орієнтується у тому, який сьогодні день, що довкола неї відбувається та змінюється.
Якщо ви не знаходитесь в гострій небезпеці, вийти з цього стану вам допоможуть:
— Турбота про тіло, налагодження сну та харчування;
— Повернення у своє життя структури. Як це робиться?
Спочатку розвідуємо територію, на якій знаходимось.
Встановлюємо зв’язок з близькими людьми, навіть над силу.
Планове харчування також грає вагому роль.
Потроху додавайте в побут щось зі старого життя. Наприклад, розставте фотографії, розкладіть речі у шафі тощо.
Також зменшуйте інформаційне навантаження, дозуйте джерела негативної інформації. Потрібно вміти відволікатися від такого роду новин. Але якщо у вас взагалі нічого не виходить, треба звертатися до психолога.
6. Фонова тривога або надчутливість до звуків
Якщо ви вийшли з-під обстрілів і у вас довго залишається надчутливість до звуків (нормою вважається десь 2−4 дні), пити заспокійливі засоби нормально і потрібно, у цьому немає нічого ганебного. Але якщо і це не допомогло — потрібно звернутися до психолога.
7. Переживання сильного страху смерті, своєї чи своїх близьких
Якщо це відчуття переслідує вас увесь час, то це дуже небезпечно. Потрібно звузити коло відповідальності.
Це вкрай важко зробити, але потрібно. Фокусування уваги на боротьбі на короткий час допоможе, тому варто кинути на це всі свої сили, не плануючи далеко наперед. Коли прийде день, у який доведеться вирішувати нові задачі - тільки тоді за це братися.
Не виснажуйте себе відповідальністю за те, на що ви не маєте сили у даний момент, і напруга знизиться.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
Більше блогів тут
