Хронічне самогубство. Як перестати тікати від життя

27 жовтня 2021, 20:43
Вікторія Єсауленко: «Для вирішення проблеми краще звернутися по професійну допомогу» (Фото:photographee.eu/Depositphotos)

Вікторія Єсауленко: «Для вирішення проблеми краще звернутися по професійну допомогу» (Фото:photographee.eu/Depositphotos)

Саморуйнівну поведінку дуже непросто змінити

У однієї знайомої чоловіка звільнили з роботи минулого лiта — оптимізація персоналу. Спочатку був ентузіазм і бажання знайти щось інше. Восени відкрив кав’ярню в себе на районі - нічого не вийшло, але заощадження, що були, втратили. З весни Олег… як сказати… помирає. Він допомагає по хазяйству, точніше, повністю взяв хазяйство і сина на себе, але як малого вкладе, бере найдешевшу горілку і п'є. Олена, дружина, спочатку чекала, потім вмовляла, потім намагалася влаштувати на роботу, а потім почалися скандали. Чоловік погоджується, киває, а ввечері - горілка. Дружина в розпачі і написала мені, власне, з проханням порадити чи то коуча, чи терапевта, щоб допомогти та врятувати.

Відео дня

Емоція — несвідома реакція організму на зовнішні чи внутрішні подразники. Високий емоційний інтелект — це вміння керувати реакціями на емоції, для створення максимально сприятливої для себе обстановки. Зазвичай все відбувається по схемі: подія — викликає емоцію — емоція викликає думку — думка викликає реакцію. І розвинений емоційний інтелект — це адекватна реакція на будь-яку емоцію.

Чим сильніша емоція, тим імовірніша непередбачувана реакція на неї. До того ж у кожного з нас є свої стандартні, найчастіше навіть неусвідомлені засоби втечі від сильних емоцій, від стресу. Так, стрес — це і є сильна емоційна реакція організму на зовнішній, а іноді і внутрішній подразник.

Сучасні психологи говорять, що одна з поширених форм самознищення — переїдання

Вже майже два роки (але якщо чесно — то постійно) ми живемо в стані глобального стресу, і все частіше люди використовують найгірший спосіб справитися з ним — ескапізм. Це коли знаючи, що може виникнути емоційна ситуація, стараєшся її уникнути, втекти від неї. Пряма форма втечі - розлучення, звільнення, еміграція. Це не рішення проблеми, це справді втеча. Символічна форма втечі від життя — алкоголізм, наркоманія, ігроманія, самогубство. Вихід з обставин, що важкі емоційно, це і є ескапізм.

Я зіткнулася з подібним явищем багато років назад, коли після важкої аварії (клінічна смерть, кома) в мене почалася клінічна депресія, а через неї - саморуйнівна поведінка. Так, про ескапізм пишу з власного досвіду, а не з книжок. Переді мною постало питання: чому люди ніби спеціально собі шкодять? Мені здавалося: я ж розумію, що гублю себе, чому ж не перестаю це робити? Але поки я не пройшла медикаментозний курс лікування, психотерапевти так мене і не вмовили бути щасливою.

Коли я вперше натрапила на цей термін, то постаралася детально розібратися, що таке цей самий ескапізм або саморуйнівна поведінка. Існують його різні форми, які психолог Карл Меннінгер об'єднав під однією назвою — хронічне самогубство. Повторюся, це алкоголізм, наркотики, геймерство, антисоціальна поведінка. Все це приводить до депресій і неврозів всередині, до соціальної ізоляції або до смерті. Досліджуючи цю тему, я зі здивуванням дізналася, що більшість психологів дотримуються думки, що у нас глибоко в несвідомому є програма самознищення. Ще біолог Ілля Мечников був упевнений, що в людській природі закладено потенційний інстинкт смерті. Фрейд логічно прийшов до висновку, що якщо вже все живе народжується і вмирає, то все живе несвідомо має прагнути до смерті. Він вважав, що людське життя управляється двома інстинктами: сексуальним — Еросом і інстинктом смерті — Танатосом.

Програма саморуйнування вбудована в психіку кожної людини. Сучасні психологи говорять, що одна з поширених форм самознищення — переїдання. Людина наче ховається в задоволення від їжі, покриваючи себе жиром, а з іншого боку вбиває себе неправильним харчуванням.

Тобто, зрозуміло, що така програма є у кожної людини, але, щоб її активувати, треба здійснити запуск. Людина повинна зробити для себе висновок, що вона не потрібна, марна, погана і життя не має сенсу.

Саморуйнівна поведінка має внутрішні фізіологічні причини, але запускають програму все ж таки якісь життєві події або ланцюжок подій. Тут соціум грає вирішальну роль. Якась тяжка подія може відбутися в дитинстві або навіть в утробі матері.

Саморуйнівну поведінку ми можемо виявити, можемо її спостерігати, але її дуже непросто змінити, тому що запускаються фізіологічні та біологічні процеси. Активізуючись внаслідок якихось подій, програма подає сигнал мозку, і наш організм замість виробництва ендорфінів, які дають відчуття щастя, радості життя, впевненості в своїх силах, викидає кортизол, який ще називають гормоном стресу: саме його надлишок призводить до депресивного стану, відчуття туги, страху і в кінцевому підсумку до небажання жити. Втілюється це в процес хронічного самогубства.

Саме тоді виникає нерозуміння «навіщо я», і люди часто вдаються до засобів, які допомагають регулювати емоційний стан. Все це стосується людей різного віку, але найнебезпечніше, коли це починає відбуватися з підлітками. Недавно читала статтю, де після тривалих досліджень психологи зробили такий висновок: школярі 60-х — 70-х років мали досить високий рівень рефлексії (розумові процесі, спрямовані на самопізнання: аналіз своїх емоцій, почуттів, станів, здібностей і, нарешті, поведінки). У підлітків 80-х років рефлексія виявилася слабко, а у сучасних підлітків її практично немає.

Чи можна прибрати програми саморуйнівної поведінки? Самому позбутися їх дуже важко, краще звернутися по професійну спеціалізовану допомогу. Більш того, засмучу тих, у кого поруч рідні, що втікають від реальності у будь-який спосіб — немає таких слів, які вплинули б на цю програму. Тому що словами ми звертаємося до свідомості, а програма сидить глибоко в підсвідомому. Людина сама має вирішити і захотіти врятуватися. Я знаю. Я там була. І врятувалась. Поки сам «самогубець» не захоче натиснути «off» програмі самознищення, нічого не буде.

Мені, як я вже згадувала, допомогли ліки, але. Коли через півроку трапився рецидив, врятувало нове захоплення — театральна імпровізація. Я вже дев’ять років займаюсь нею, і затягує все глибше і глибше, все цікавіше і цікавіше. Потім підключилася професійна діяльність — сім років у бізнес-тренерстві з комунікацій. І тепер мій найкращий наркотик — спілкуватися з людьми через імпровізацію або через тренерство.

Якщо ви усвідомлюєте, що знаходитеся якраз «в бігах» — від проблем, від болю, від людей, від себе, від життя, — подумайте, що може дати вам таке задоволення, підключити вас до такого енергетичного потоку, який примусить не «тікати», а занурюватися в те, що вам до душі. І прошу вибачення, що не зуміла втішити і допомогти тим, у кого поруч така біда.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X