Обережно, токсична школа

Літо — не тільки чудова пора для відпочинку та нових вражень, а й час тривог розгублених батьків. Саме зараз доводиться ретельно обмірковувати шкільні успіхи дитини і починати пошуки ідеальної школи, якщо щось виявилося не так.Так, юні жителі мегаполісу вже не зможуть, як колись ми, вступити в одну школу і закінчити її у тих же стінах, у стабільному колективі, де «новенькі» були скоріше винятком, ніж правилом, а перехід в іншу школу був явищем вимушеним, пов’язаним зі зміною місця проживання. Тепер діти змінюють школи часто і мотиви для цього в усіх батьків різні: хтось шукає якісних знань, хтось душевності й розуміння, які називають «індивідуальним підходом», комусь важливий шкільний режим, який дозволяє дитині бути в школі повний день, займаючись у додаткових гуртках, а когось цікавить хороша «дистанційка».Тому поговорімо про маркери, які точно сигналізують: у цій школі вашій дитині некомфортно.Будь-яка школа починається з керівника, в цьому разі з директора, приватні школи до того ж мають власника, який може бути особисто залучений в усі процеси або взагалі не турбуватися про них, будучи лише інвестором. Іноді власник і директор — це одна особа, але у великих школах таке зустрічається рідко. Проте і в державних, і в приватних школах саме директор — той, хто відповідає за атмосферу і порядок. Саме він набирає педагогів «під себе».Якщо зустріч з директором стала складним квестом, — йдіть одразуТак-так, у цьому немає нічого страшного, адже педагогічний колектив — злагоджена команда однодумців, і чим краще вона підібрана, тим ефективніше працює весь механізм. Навіть охоронець на вході до школи має велике значення, від його розуміння цінностей школи може залежати чимало процесів. Директор присутній у школі завжди, навіть коли спить або снідає вдома. Він турбується і про стратегію розвитку, і про те, у кого з його підопічних трапилася сімейна драма, і про те, де завелася павутина. Йому до всього є діло. Й ось, якщо зустріч із директором стає складним квестом, — йдіть одразу. В найкращих школах, які я знаю, директор — цілком доступна особа. Чим більше людей зустрічає вас на шляху до директора як посередники, пропонуючи вам його замінити, тим складніше потім буде донести зауваження і побажання. Водночас до директора повинні мати вільний доступ і дорослі, і діти. Недоступний директор — величезний мінус школи і часто ознака її токсичності.Плинність кадрів — ще одна велика проблема. Звісно, в сучасних умовах змінювати роботу і шукати комфортне місце — цілком нормально, так само, як і школам обирати педагогів і розривати контракти з тими, хто не відповідає висунутим школою вимогам. Але якщо зі школи масово тікають хороші вчителі, то це все-таки свідчить про те, що їм там некомфортно. І навіть дуже великі зарплати не утримують їх там, де «папірці» важливіші за людину, а пасивна агресія — головний спосіб комунікації.Так само важливо сказати про шкільну корупцію. З вуст в уста в батьківських чатах і групах передаються розцінки «за вступ» або «за хороший атестат», там же здають явки і паролі, скільки і кому нести. Це завжди для мене є підставою виключити таку школу зі списку хороших. Я не заперечую проти того, щоб працю вчителя оцінили, але знаю достатньо випадків, коли вчитель заглядав у подарований пакет і висловлював невдоволення вмістом прямо у присутності дарувальника. Такі уроки мають бути засвоєні відразу.Дуже важливим маркером токсичності школи, та й будь-якого колективу, є наявність колективних покарань. Колективна відповідальність, яка дісталася нам від апологетів радянської освіти, стала основою і виправданням для дорослих чинити психологічне насильство над дітьми. Виглядає це приблизно так: «увесь клас вчить вірш, поки Сергій не вивчить», «увесь клас не йде на прогулянку, поки Маша не зробить домашнє завдання». Водночас такі школи часто прописують у опціях «індивідуальний підхід», але не соромляться скочуватися до банального шантажу. В цій же психологічній парадигмі перебувають і ті освітні заклади, звідки дитина весь час боїться вигнання. Коли різними формами психологічного впливу намагаються позбутися від учнів, які не здатні видати високі бали на ЗНО. Я особисто вітаю націленість на результат, але шантаж і залякування — не найкращі мотиватори, а часто спрацьовують навпаки — знижують бажання вчитися у дитини і підривають її самооцінку.Скажу щиро: не бачу жодної токсичності в наявності у школі дисципліни, чітких правил і навіть шкільної форми, бо це все — лише деталі, обумовлені загальним настроєм і підходами керівництва. Але я точно знаю, що якщо школа не вміє і не хоче проявляти гнучкість у питаннях психологічного комфорту, то це буде всього лише місце зберігання дітей, а не школа.І ще: ніколи не залишайтеся у школі, в якій вас «не хочуть»!Текст опубліковано в № 24−25 журналу НВ від 8 липня 2021 року. Републікацію повної версії заборонено.Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВБільше блогів тут

Увійти