Тут і зараз. Чому варто на власні очі побачити київську ялинку
Я все ще вчуся цінувати те, що маю
Я побачила картинку Різдвяної ялинки у стрічці, і рука потяглася подивитися, де це. Адже якщо десь така краса, то туди треба обов’язково полетіти, хай навіть не цього, але, може, наступного року. А потім я побачила, що все це диво в Києві, і за звичкою здивувалася, як близько мрія. Але потім згадала, що в пошті у мене вже квитки в тепло і в ялинку, яка може не така гарна, але цінна тим, що далека і поки недоступна.
Я побачила картинку Різдвяної ялинки у Києві і рука потяглася зберегти фотографію, але потім я подумала: «Це ж Київ, навіщо зберігати? Забіжу та зроблю свою». І хоч мені йти від офісу до ялинки всього якихось 5 хвилин, я, напевно, не дійду, тому що цих п’ять хвилин ніколи немає в моєму божевільному передноворічному графіку вже багато років.
Ця норма колись буде щастям
Я подивилася на картинку різдвяної ялинки в Києві і подумала, що живу в чудовому місті. Місті, де є всі чотири пори року. Місті, де ресторани коментують твої сторіс, навіть якщо ти їх не позначив. Місті, де щодня відкривають нові заклади, виступають надзвичайні люди та проводять найатмосферніші заходи. Місто, де всі так чи інакше знають одне одного. Місто, де батьки вдячні заторам, бо з ними тепер неквапливо говорять їхні діти, що подорослішали. Місто, де в принципі все є і всі є, але з якого завжди хочеться кудись за новими враженнями й емоціями.
Днями мене запитали про найзапам’ятовуваніший подарунок на Новий рік із дитинства і я задумалася. А потім зрозуміла: той час, коли ти маленький, коли чекаєш на Новий рік, коли тато ще живий і коли начебто нічого особливого не відбувається, і є мій найбільший подарунок.
Те, що здавалося тоді нормою, є щастям, яке усвідомлюєш зараз. Я відповіла, що повертаюся в те найзвичайнісіньке минуле, і забираю звідти норму, як подарунок собі, дорослій, навіть якщо нічого незвичайного там не було і не відбувалося.⠀
А ще я пообіцяла собі піти на київську ялинку. Тому що ця норма також колись буде щастям. І тому, що я все ще вчуся цінувати те, що маю тут і зараз.
Текст опубліковано з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
