Собі дорожче. Чим небезпечне ручне управління

21 жовтня 2020, 20:43
НВ Преміум

Авторитарний стиль лідерства призводить до вивченої безпорадності співробітників

«Навіщо мені щось думати, якщо мій шеф все подумає за мене?», — випустивши тонку цівку диму, з сарказмом заявила моя подруга Ольга.

Нещодавно вона змінила роботу, прийшовши на керівну посаду у відділ з 15 осіб. Правила гри в організації Ольга зрозуміла відразу: віддано і в захвати споглядати на шефа, його думку не оскаржувати, власну не висловлювати, кожен крок всім з усіма узгоджувати, щоб потім все це ще раз узгодити у шефа. Навіть якщо через погодження летять всі терміни проекту.

Відео дня

Шеф при цьому періодично гнівно вимагає свіжих ідей, але, схоже, вони йому не надто потрібні, адже реалізовувати дозволяє лише свої. Великоваговий бюрократичний каток втискує в асфальт будь-яку активність, ініціативу і креатив. Туди ж втискується відповідальність. При цьому специфіка галузі пов’язана з динамічним мінливим зовнішнім середовищем та потребує швидкості й постійного створення нових рішень.

Формування подібної установки зазвичай пов’язане з історією становлення особистості самого керівника

«Знаєш, він нам нещодавно завдання поставив, — продовжила Ольга, — і ми ж усі знали, що не спрацює, але ніхто нічого не сказав, навіть сумніву не висловив. Всі боялися. Собі дорожче. Ба більше, все одно нічого не зміниться».

Безпорадність — один зі станів, що переживати найскладніше. І крайня ступінь цього стану — вивчена безпорадність.

Поняття вивченої безпорадності запровадив американський психолог Мартін Селігман у шістдесятих роках минулого століття. Можна знайти багато матеріалів про його експеримент із собаками. Суть експерименту в тому, що собак розділили на три групи і помістили до різних кліток. У перших двох тварини періодично отримували удари струмом однакової інтенсивності, у третій перебувала контрольна група. Собаки в першій клітці могли відключити подавання струму, натиснувши носом на спеціальну панель. Струм у другій клітці вимикався тоді ж, коли і в першій, різниця полягала лише в тому, що тварини з першої групи мали можливість вплинути на ситуацію, а з другої - ні.

На наступному етапі всіх собак поміщали у вольєр, де вони також отримували удари струмом, але при цьому могли легко вибратися назовні.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X