Любов і ненависть. Як з’являються невротики

6 серпня 2019, 09:01

Починається все з того, що людина отримує подвійне послання

Вникаючи в суть одного конфлікту в Фейсбуці, знову поринула в проблеми психосоматики, яку, можливо, правильніше було б назвати нейросоматикою, але не в моїй владі щось міняти в цій непростій сфері. І хоча те, що я напишу нижче, не має відношення до суті конфлікту, все-таки вирішила поділитися думками про найпоширеніше питання до психолога: хто винен?

Відео дня

Ось трохи особистих інсайтів, які прийшли після спілкування з клієнтами і прочитання книг на мозкознавчі теми.

«Невротиків не народжують, невротиків виховують», — Василь Чібісов. До слова, абсолютно згодна з автором, що жертви патогенних сімей приходять до психолога найчастіше або по план сепарації, або по план помсти.

А починається все з того, що людина, яка отримує подвійне послання, сприймає суперечливі вказівки або емоційні послання на різних комунікативних рівнях: наприклад, на словах дитині в сім'ї декларується любов, а паралельна невербальна поведінка виражає ненависть. Або дитині пропонують говорити вільно про те, що вона думає і відчуває, але критикують або змушують замовкнути щоразу, коли вона саме так і робить.

На словах у родині декларується любов, а невербальна поведінка виражає ненависть

Будь-яка спроба уточнити, що ж малося на увазі, присікається в жорсткій і досить незручній формі. При цьому припинити спілкування такий член сім'ї (особливо дитина) не може, оскільки серйозно залежить від сторони, яка виявляє таку форму психологічного насильства (так-так, це воно і є). Це вам не Фейсбук, де взяв та забанив або заборонив коментувати на своїй сторінці. Джерело подвійних послань може бути до того ж досить значуще для об'єкта, як психологічно, так і економічно, а значить, цей зв’язок не може бути перервано, навіть в разі виявлення деструкції.

У 1948 році німецький психіатр Фріда Фромм-Райхманн ввела концепцію шизофреногенної матері, на доказ того, що особистісні особливості батьків справляють істотний вплив на характер їхнього ставлення до дитини. Згідно з концепцією Фромм-Райхманн, ці матері постійно повідомляють про свою самопожертву, в той час як насправді використовують дітей для задоволення власних потреб. Одночасно вони виявляють гіперопіку і, в той же самий час, відкидають дитину, тобто дезорієнтують її і подібними діями «готують підгрунтя» для шизофренічного функціонування.

Зараз концепцію Фромм-Рейхман вважають такою, що стигматизує, тобто ставить клеймо на цілу групу явищ і людей. І тим не менше, ми часто спостерігаємо такий рід відносин і таких матерів, які відрізняються сильною тривожністю, владністю і схильністю до контролю.

У важку ситуацію дітей ставить саме амбівалентність матерів, з якої виникає той самий подвійний зв’язок. У цій ситуації дитина абсолютно не розуміє, чого хоче її мама. Вона може сказати їй: «Роби що хочеш», — але при цьому всі її рухи, міміка, жести, тобто невербальні прояви, будуть кричати: «Роби, як сказала я!».

Свою дитину вона сприймає як власність, з якою можна робити все що завгодно. Потреби і бажання дитини ігноруються, не враховуються і навіть не чуються. Куди втече така дитина? Найімовірніше в протест, в соматику, в протестну психосоматику, в невроз.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X