Я — не дарма. Як подолати екзистенційну кризу

28 лютого 2020, 20:43

Ніщо так не допомагає відчути себе потрібним, як допомога тим, хто її потребує

Якщо ви, прочитавши назву колонки, вирішили: «Та ну, мені це не загрожує», — то марно. Це загрожує всім, хто використовує цікаву штуку під назвою мозок. На вас цей жах, а це правда жахливо і болісно, теж може напасти, якщо:

Відео дня

а) з вами станеться подія або відразу кілька, які загрожують вашій безпеці (як у моєму випадку);

б) ви підійдете до порогу сорокаріччя.

Ага, саме так. Криза середнього віку — це теж екзистенційна криза. Психотерапевти і поети називають це явище кризою відчаю. Красиво, так? І «обнадійливо». А ось визначення, яке подобається мені найбільше: «Криза середнього віку — це період перегляду всіх своїх цінностей і тих підстав, на яких вони стоять. Період пошуку і прийняття власного сенсу життя», — Світлана Ріпка.

На мене екзистенційна криза напала 10 років тому, після аварії з автомобілем з кортежу Януковича, клінічної смерті, коми, переламаних ніг і інших схожих «подарунків». Якщо коротко: мені незрозуміло досі, чому за стовідсоткової впевненості всіх лікарів, що не виживу, я все-таки залишилася жива. З’ясувати, чому, навіщо, щоб що, стало метою мого життя. Саме це і є екзистенційна криза — людина вперто і болісно намагається зрозуміти, для чого вона живе.

Я обожнюю живих людей і все ще вважаю за краще контактувати не в мережі, а в реальному просторі

Першим про екзистенціальну кризу заговорив Віктор Еміль Франкл — австрійський психіатр, психолог, філософ і невролог, в’язень нацистського концтабору. До речі, коли вам буде особливо шкода себе, почитайте його книгу Сказати життю «Так». Психолог у концтаборі. Франкл відомий як автор терміну «екзистенціальний вакуум»: в епоху змін і руйнувань людина стикається з відсутністю розуміння цінності і сенсу життя, і виникнення цього самого вакууму призводить до кризи.

Якщо або коли у вас почнеться екзистенційна криза, повірте — ви цей момент не пропустите: настільки зміниться ваше світовідчуття і самоусвідомлення. Для тих, кому пощастило, і хто не знає, що це таке, опишу, що відбувається з тими, кому не пощастило і хто знає:

 — повне усвідомлення власної порожнечі і марності,

— непробудна фізична втома,

— невгамовна незадоволеність всіма аспектами буття,

— нервове виснаження,

— повна відсутність всіх бажань,

— пригнічений стан,

— відчуття абсолютної самотності та непотрібності,

— втрата сенсу життя.

Вся ця краса призводить до розвитку і загострення всіляких психосоматичних захворювань, і в загальному і цілому часто називається простенько — депресія.

Що робити, якщо це «щастя» на вас звалилося? Почнемо з теорії.

Три головних шляхи виходу з кризи за Віктором Франклом — творчість, переформатування життєвих цінностей і усвідомлене прийняття здорового і тверезого ставлення до обставин, які людина не може змінити.

Петер Вессель Цапфе, норвезький філософ, радив чотири способи подолання кризи: піти від тривожних думок і почуттів через медитацію; піти у віру; зосередитися на завданні, ідеї або захопленні; перенаправити енергію страху, відчаю і безсилля в енергію творчості, благодійності і любові.

А ось мій досвід — те, що робила я, і до чого це призводило.

1 Фахівці радять змінити життя. Я змінила уклад життя: поміняла роботу, знайшла нове захопливе хобі — театральну імпровізацію, переїхала в іншу квартиру. Це вплинуло на моє оточення: спілкування з молодими, енергійними і успішними особистостями додало енергії і в моє життя.

Деякі, вирішивши змінити життя, практикують переїзд в іншу країну, в Індію, наприклад, і будують життя там, здаючи житло тут. Я поки до цього не дійшла: занадто люблю свою роботу і отримую від неї море задоволення, а головне, задоволення моєї критичної потреби бути потрібною і затребуваною. Але в майбутньому — хто знає.

2 Якщо зовсім погано, може допомогти важка фізична праця — у вас не буде ні сил, ні часу на те, щоб страждати. Нагадаю історію римського імператора Діоклетіана, який після 20 років правління залишив Рим і оселився в своєму приморському палаці. Коли співвітчизники спробували умовити Діоклетіана повернутися до влади, він категорично відмовився, а на прохання пояснити чому, відповів просто: «Ах, якби ви бачили, яку капусту я виростив у себе в Спліті, ви б не питали». Я вирощую рослини в квартирі і на відкритому балконі. Чоловік переживає, що наші рослини скоро виженуть нас з дому.

3 Творчість — найкращий спосіб реалізувати себе, і в кризі, і без кризи. Я теж намагаюся шукати себе в ньому. Займаюся театральною імпровізацією — не те, щоб успішно, але іноді мене все ж показують глядачеві за невеликі гроші. Пишу. Ось як цю колонку, наприклад. У мене вже вийшло дві книги, готуємо третю.

А ось моя подруга Антоніна пішла на курси образотворчого мистецтва і бачили б ви, які полотна вона зараз створює! Була просто успішним топ-менеджером у кризі, а стала щасливою жінкою, успішним топ-менеджером і затребуваним (її подругами так вже точно) художником.

4 Хтось із античних філософів говорив, що тільки пізнаючи нове не постарієш. Я весь час вчуся. Навчання театральної імпровізації триває вже восьмий рік — саме студія Чорний квадрат врятувала мене від важкої посттравматичної депресії (втім, впоратися з депресією — не означає впоратися з кризою). Я закінчила курси і отримала сертифікати бізнес-тренера і арт-терапевта. Пройшла курси письменницької майстерності і майстерності публічних виступів Густава Водички. Відвідала ще силу-силенну всяких тренінгів і воркшопів. Загалом, ви розумієте: «Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше!».

5 Ніщо так не допомагає відчути себе потрібним, як допомога тим, кому вона життєво необхідна. Можна назвати це благодійністю, тільки я це благодійністю не вважаю, бо потрібно це, перш за все, мені самій. У Будинку для літніх людей я знайшла собі друга — колишнього священика похилого віку, у якого ампутовані обидві ноги. Із задоволенням допомагаю йому. Як бізнес-тренер проводжу воркшопи та тренінги, а всі доходи від цієї активності віддаю в благодійні проекти, включно з Міжнародним благодійним фондом допомоги онкохворим дітям Таблеточки. Саме ці рішення і дії допомагають мені відчувати, я — не зовсім даремно.

6 Ще один надзвичайно дієвий спосіб — ділитися своїми знаннями, навичками і досвідом. Кожен раз, коли ви будете чути подяку, відчуття сенсу вашої наявності на цій землі буде зростати. Мої тренінгові продукти, тобто воркшопи та тренінги, теж дають мені розуміння, що я корисна іншим.

7 Живе спілкування очі-в-очі, можливість обійняти і доторкнутися це ж набагато краще, ніж будь-яка, навіть найтехнологічніша, віртуальна взаємодія. Зустрічатися зі знайомими і знайомитися, розвіртуалізовуватися з тими, з ким перетиналися лише в соцмережах, пити каву, обідати, прогулюватися… Я обожнюю живих людей і все ще вважаю за краще контактувати не в мережі, а в реальному просторі.

8 Відмінний спосіб бути корисним — знайомити людей один з одним. Моє бажання бути не марно на мені не зупиняється. Уже кілька років я не даю спокою колегам-тренерам і запрошую їх раз на місяць проводити ознайомчі майстер-класи для маркетологів юридичного ринку Києва — щоб ті потім залучали їх на платні тренінги. Ми назвали це Клубом любителів розумнішати, і Клуб відмінно і ефективно працює на користь і тренерів, і юридичного ринку.

9 Хороша порада — працювати над власною духовністю. Я теж намагаюся пізнати «дзен» і час від часу проходжу різні медитаційні ретріти (віпассана, кундаліні, Ошо тощо). Стати просвітленою я навряд чи зможу — занадто вже скажена натура і повно, хоч і здорової, але все одно не завжди контрольованої енергії. Проте, медитація дає хороший внутрішній баланс прийняття себе в цьому житті і цього життя в собі.

10 Якщо подивитися вглиб проблеми, то криза — це відмова організму виробляти певні гормони, і ніякі антидепресанти тут не допоможуть — медикаментозних рішень немає. Я знайшла рішення в бігу, велосипеді, тренуваннї з тренером, басейні — словом, у спорті. І, не повірите, ночами, коли безсоння, я танцюю.

А ще співаю. Коли ніхто не чує.

На завершення, хоч і відносне, але все ж втіха: можу запевнити вас, що екзистенційні кризи приходять в гості тільки до високоінтелектуальних особистостей. Іншими словами — у вас криза? Вітаю! У вас є мозок! Тому, з одного боку, можна прийняти, як факт і просто змиритися з тим, що «життя — лайно, а далі смерть» (як говорить американське прислів'я), а можна усвідомити, чим, де і як ви зможете стати в нагоді світу і докласти зусиль до того, щоб взяти і стати в нагоді. І, природно, лайфхак для дівчаток: я усвідомила, що сенс життя в тому, щоб:

1. Отримувати максимальне задоволення від життя.

2. Бути корисним світу.

3. Не заважати іншим людям отримувати задоволення від життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X