Золота доба. Як вибудувати взаємини з бабусями і дідусями
Що старші ваші батьки, то важливіші для них підтримка і прийняття
У співавторстві з Анжелікою Овсієнко, сімейним психологом
Якщо дотримуватися кількох простих правил, спілкування дорослих дітей, у яких вже є своя сім'я, з їхніми батьками збагачує обидві сторони. Перші отримують наставників у зміцненні сімейних стосунків, другі — можливість реалізувати свою любов і турботу про близьких, поділитися життєвим досвідом.
Чому ваші батьки — посли доброї волі для вашої родини
Від того, наскільки теплі взаємини між поколіннями в родині, залежить ваше сприйняття власного майбутнього старіння і самооцінка. Якщо до старості ставляться як до золотої доби, коли з’являється час і можливість втілювати в життя свої мрії, займатися хобі і подорожувати світом, у дітей формується образ старості як піку життя, коли можна збирати плоди прожитих років. І навпаки. Якщо прабатьки сприймаються як тягар, а старість — як час втрати можливостей, це породжує страх щодо власного майбутнього: я боюся старіти. У цьому випадку самооцінка пов’язується тільки з ідеєю молодості, краси та успіху, що зрештою підриватиме віру в себе.
Онукам спілкування з бабусями і дідусями надає можливість навчитися моделі стосунків між дорослими, а також розвиває soft — навички: гнучкість мислення, відповідальність, вміння спілкуватися і вибудовувати стосунки. Спілкуючись зі старшим поколінням, діти бачать різні способи взаємодії між людьми, різні погляди на життя. Створюється так звана зона варіативного розвитку.
Ще одна причина, чому так важливо організовувати спілкування онуків з бабусями і дідусями, в тому, що ті менше, ніж батьки, зацікавлені в досягненні високих результатів і цілей. Для них важливіший процес, в якому зайнята дитина, і отримання радощі від нього. Якщо батьки часто беруть на себе роль вихователя і вимагають від дітей виконання певних обов’язків, то прабатьки приймають онуків такими, якими вони є. Це дозволяє дітям перебувати з ними в зоні абсолютного прийняття і безпеки, тому що немає необхідності відповідати будь-яким очікуванням.
Бабусі і дідусі також частіше співчувають, співпереживають дитині. Вони відвертіше демонструють їй свою підтримку і розуміння. Згодом це допомагає дітям ставати на позицію іншої людини, враховувати чужу думку, легше сприймати критику.
Крім того, бабусі й дідусі є носіями сімейної історії, яка, з одного боку, закладає в онуках набір життєвих орієнтацій і цінностей, з іншого — дає основу для побудови власного життя, спираючись на досвід минулих поколінь. Розуміння і знання історії роду — важливий ресурс для впевненості в своїх силах: дитина розуміє, що причетна до чогось більшого, ніж вона сама. Це є важливою частиною самопізнання і самосприйняття.
У майбутньому орієнтири, отримані через сімейну історію, стають дороговказом як для дорослих дітей, так і для їхніх майбутніх сімей. Доктор Маршалл Дюк, дослідник, професор психології з Еморійського університету (приватний дослідницький університет США) досліджував міфи і ритуали сімей. Зрештою він дійшов висновку, що чим більше діти знають про історію своєї сім'ї, тим сильніше їхнє почуття контролю над власним життям, тим вище їх нясамооцінка, і тим успішніше вони вірять, що їхні сім'ї успішні. Через прилучення до досвіду минулих поколінь розширюються варіанти наших поведінкових стратегій, коли необхідно приймати важливі рішення в житті.
