Врятуватися від восьминога. Як не дозволити почуттю провини керувати вашим життям. Блог психолога Наталії Гаєвської

13 грудня 2018, 23:03

При перших симптомах провини варто поставити собі кілька запитань, які здатні досить швидко все розставити по місцях

«Якби ви мене попросили зобразити почуття провини у вигляді якоїсь тварини, я б, напевно, обрала восьминога. Зі слизькими, холодними щупальцями, які обплутують всі твої нутрощі, стискають їх з усієї сили і не відпускають. Буває я прокидаюся вранці з незрозумілою провиною, так ніби на мені — тисячі злочинів... І я готова на все лиш би позбутись цього відчуття», — ці слова на одній із консультацій я почула від молодої дівчини (публікую з її дозволу), яка звикла у всіх проблемах звинувачувати лише себе.

Відео дня

Насправді почуття провини — складна суміш зі страху та аутоагресії. І як намагання позбутися цього «букету» будь-яке відчуття провини має на меті покарання за відхилення людиною в своїй поведінці та мисленні від очікувань інших, яке здійснюється автоматично. Іншими словами, можна сказати, що почуття провини — це одне із найсильніших відчуттів, що керує нашою поведінкою в міжособистих стосунках, багато в чому підкореговуючи їх.

Найнеприємніше і найнебезпечніше у всій цій історії те, що таких людей досить часто оточують маніпулятори, які з превеликим задоволенням користуються цією особливістю собі на користь для досягнення бажаного результату.
На жаль, найчастіше маніпуляторами виявляються найближчі люди — батьки, партнери в подружжі, діти. Саме вони досить часто можуть не рахуватися з потребами і бажаннями, перетворюючи і без того несолодке життя обтяженої почуттям провини людини в справжнє випробовування.

Щоб не попадатись «на вудочку» бажаючих проманіпулювати вашим почуттям провини і чітко розрізняти винні ви в заподіяній шкоді, чи на вас «навішують всіх собак», варто при перших симптомах провини поставити собі кілька запитань, які здатні досить швидко все поставити на свої місця:

  1. Якими були очікування людини, перед якою я почуваюся винним, щодо мене та моїх дій?
  2. Як мені потрібно було вести себе, щоб не почуватися винним?
    Наприклад, дитина почувається винною, бо отримала погану оцінку в школі і тим самим не виправдала очікувань батьків. Тобто, для того, щоб в неї не виникало відчуття провини, вона повинна була б приносити лише хороші оцінки.
    Або інший приклад: дружина почувається винною, бо не встигла приготувати вечерю, тому що довелось затриматись на роботі. Щоб не почуватись винною, вона мала б все і всюди встигати, не зважаючи на обставини.
  3. Наскільки об‘єктивними і реалістичними є мої уявлення про очікування цієї особи стосовно моєї поведінки?
  4. Наскільки об‘єктивними і реалістичними є уявлення цієї людини про мої можливості та обмеження?
  5. Наскільки об‘єктивно я оцінюю результат заподіяної шкоди? Чи не перебільшую (не применшую) наслідків своїх дій?
  6. Чи можу я відшкодувати заподіяні збитки? Що залежить від мене, а що є непідконтрольним мені?
  7. Чи можу я попросити пробачення, тобто визнати, що є моменти, де я можу помилятися і приймати хибні рішення? Або іншими словами, чи можу я прийняти і визнати власну неідеальність?

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X