Піднесене видовище. Як Земля виглядає з космосу
Бенджамін Грант, засновник проекту Daily Overview, у своїй лекції на TEDxSkoll розповів про те, чому варто подивитися на нашу планету з висоти
Переклад Юлії Каллістратової для TED
Переддень Різдва 1968 року. Космічний корабель Аполлон-8 вдало завершив три перших обороти навколо Місяця. Він був запущений трьома днями раніше з мису Канаверал, і це був перший раз, коли людям вдалося вийти за межі навколоземної орбіти. На четвертому обороті корабля над місячним горизонтом повільно показалася Земля. Астронавт Білл Андерс розпачливо запитує своїх супутників, де камера, хапає камеру Hasselblad, направляє на вікно, натискає на затвор і робить одну з найвідоміших фотографій всіх часів — Схід Землі.
Кількома днями пізніше, коли команда повернулася додому і їх розпитували про цю місію, Андерс дав свою знамениту відповідь: «Ми злітали на Місяць, але насправді відкрили Землю».
Що він і його супутники відчули в цей неймовірний момент? У дослідженні, проведеному тільки в минулому році, команда дослідників в Пенсільвальскому Університеті перевірила свідчення сотень астронавтів, у яких була можливість побачити Землю з космосу. Їх аналіз виявив три загальних почуття: по-перше, глибокий захват перед красою Землі; по-друге, зростання почуття єднання з усіма живими істотами; і по-третє, несподівані, часто приголомшливі емоції. Дослідники вважають, що вигляд Землі з великої відстані викликає у людини утворення нових когнітивних схем, щоб усвідомити те, що вона бачить. Вони вважають, що астронавти назавжди змінилися під впливом цього нового вигляду, нового погляду, нового візуального відкриття. Це почуття прийнято називати «ефектом огляду».
Всього лише 558 осіб побували в космосі. У 558 осіб була можливість дивитися з захопленням на нашу дивовижну планету, що пливе в нескінченному морі темряви. Але що, якщо б таких людей було більше?
Три роки тому я задумав власну місію: спробувати викликати це почуття безмежного захоплення у більшої кількості людей за допомогою невеликого комп'ютера в моїй маленькій квартирі в Нью-Йорку. Тоді, в 2013 році, я запустив Daily Overview. Кожен день я використовував супутникову фотозйомку для створення широкомасштабного вигляду нашої планети з висоти. Сьогодні у мене більше 1 000 таких зображень, і більше 600 000 осіб стежать за щоденними поповненнями. Я створюю зображення, переглядаючи фотографії з величезних архівів супутникової компанії Digital Globe. Вони керують формацією з п'яти супутників, кожен з яких розміром з автомобіль швидкої допомоги. Вони безперервно фотографують Землю, обертаючись навколо неї зі швидкістю 28 000 км/год.
Отже, як все відбувається? Кожен з супутників забезпечений камерою з фокусною відстанню 16 метрів, що приблизно в 290 разів більше, ніж цифровий дзеркальний фотоапарат з 55-міліметровою лінзою. Тобто, якби нам вдалося прикріпити такий супутник на дах оксфордського театру, ми змогли б зробити чіткі знімки футбольного матчу на стадіоні в Амстердамі, що за 450 кілометрів від Оксфорда. Це незвичайно потужна техніка. І на самому початку цього проекту я вирішив, що використовую цю неймовірну технологію і зосереджу увагу на місцях, де найбільш проявився вплив людей на планету.
Як вид ми виснажуємо ресурси Землі, ми виробляємо енергію, ми розводимо худобу і вирощуємо врожай, ми будуємо міста, переміщаємося з місця на місце, ми всюди залишаємо сміття. І в процесі всього цього ми втручаємося в стан суші, океанів і міст з усе більшою владністю і безкарністю. З огляду на сказане, я хотів би поділитися з вами кількома своїми репортажами.
Це вантажні судна і нафтові танкери, які очікують перед входом у порт Сінгапуру. Це другий в світі порт за вантажообігом. Тут накопичується п'ята частина всіх вантажних контейнерів світу і половина річного обсягу поставок сирої нафти.
Якщо уважно придивитися, то можна помітити безліч цяток. Насправді це корови в загонах для годування в Саммерфілді, в Техасі, США. Як тільки корови досягають певної ваги, близько 300 кг, їх поміщають сюди і призначають особливу дієту. За наступні три-чотири місяці корови набирають понад те по 180 кг, після чого їх доставляють на бійні. Ви напевно дивується з приводу яскравої водойми вгорі. Її колір пояснюється унікальним поєднанням гною, хімікатів і особливого виду водоростей, що ростуть в стоячій воді.
Це кар'єр з видобутку залізної руди Маунт-Велбек в регіоні Пілбара в Західній Австралії — одночасно прекрасний і жахливий шрам на поверхні Землі. З усієї видобутої залізної руди в світі 98% використовується для виробництва сталі, тож вона є основним матеріалом в будівництві, автомобілебудуванні або виробництві електропобутових приладів.
Це сонячний колектор в Севільї, Іспанія. У цьому комплексі 2650 дзеркал, колами розходяться від 140-метрової вежі в центрі. На вершині вежі знаходиться ємність з розплавленою сіллю, яка нагрівається світловими променями, відбитими вгору від розташованих внизу дзеркал. Звідти нагріта сіль надходить в підземне сховище для вироблення парів, які обертають турбіни і виробляють електроенергію, достатню для 70 000 будинків, а також викидають 30 000 тонн вуглекислого газу щорічно.
На цьому знімку видно масштаби збезлісення в Санта-Крусі, Болівія, в безпосередньому сусідстві з недоторканим тропічним лісом. Збезлісення тут відбувалося головним чином через поширення механізованого сільського господарства і розширення зон скотарства для задоволення потреб населення країни, що зростає, тож джунглі були принесені в жертву, вирубані заради цієї мети. За оцінками, країна позбулася 4,5 мільйона акрів джунглів протягом одного десятиліття, з 2000 до 2010 року.
Це район Ешампле в Барселоні, Іспанія. Вид з висоти пташиного польоту значно полегшує нам розуміння життєдіяльності міст і допомагає в розробленні кращого міського планування, що може скоро особливо стати в нагоді, оскільки до кінця 2030 року міське населення планети досягне 4,9 мільярда. Ця частина Барселони відрізняється чітко позначеним малюнком — багатоквартирними блоками із загальними дворами і октагональною формою кварталів, що сприяє проникненню сонячних променів, кращій вентиляції і дає додаткові паркувальні місця уздовж вулиць.
А тут ми бачимо той же малюнок, але в зовсім інших умовах. Це табір біженців Дадааб в північній Кенії — найбільше подібне поселення в світі. Для того, щоб справлятися з потоком біженців з Сомалі, що рятуються із зони конфлікту і голоду, ООН побудувала цю поділену на квадрати зону зліва, названу розширенням LFO. Вона забезпечує житлом біженців, що постійно прибувають, які селяться в білих точках, тобто наметах, що поступово заповнюють всю територію.
Так само, як астронавти Аполлона-8 вперше спостерігали за Землею, що сходила над місячним пейзажем, ви й уявити собі не могли, як місця, які я вам тільки що показав, виглядали б з космосу. І хоча це естетично дуже вражаючі знімки, коли ви знаєте історії, що стоять за ними, вам може стати моторошно від того, що вони вам подобаються. Саме це відчуття дискомфорту я сподіваюся викликати своєю роботою, тому що впевнений, що це протиріччя, цей внутрішній діалог допоможуть краще піклуватися про нашу планету, краще розуміти, до чого ми її довели.
Я думаю, що вигляд Землі з далекого космосу зараз дуже актуальний. Завдяки неймовірним технічним можливостям сучасних камер ми можемо побачити, простежити і вивчити той небувалий збиток, який ми завдаємо планеті. І ким би ми не були: вченими, інженерами або політиками, інвесторами або художниками, якщо нам вдасться розширити свій світогляд, визнати наслідки власних дій і гарненько задуматися про довгострокове здоров'я нашої планети, ми забезпечимо краще, безпечніше і осмислене майбутнє для нашого єдиного спільного дому.
Повну версію можна знайти на TED
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
